Siklag podpalone przez Amalekitów
1 Zanim trzeciego dnia Dawid i jego ludzie dotarli do Siklag, Amalekici napadli na Negeb i na Siklag. Zdobyli Siklag i je spalili. 2 Wzięli też do niewoli kobiety, które w nim były, i wszystkich – od najmniejszego do największego. Nie zabili jednak nikogo, lecz tylko uprowadzili ich i poszli swoją drogą. 3 Gdy Dawid razem ze swoimi ludźmi przybyli do miasta, było ono spalone, a ich żony, synowie i córki – uprowadzeni. 4 Wtedy Dawid i towarzyszący mu lud zaczęli głośno krzyczeć i płakali dopóki nie zabrakło im sił. 5 Uprowadzono też obie żony Dawida: Achinoam z Jizreel i Abigail, która wcześniej była żoną Nabala z Karmelu. 6 Dawid znalazł się w bardzo trudnym położeniu. Ludzie zamierzali bowiem go ukamienować, bo cały lud był rozgoryczony z powodu swoich synów i córek. Dawid jednak został umocniony przez Pana, swojego Boga.
7 Dawid powiedział do kapłana Abiatara, syna Achimeleka: Przynieś mi, proszę, efod! Gdy Abiatar przyniósł Dawidowi efod, 8 Dawid poradził się Pana: Czy powinienem ścigać tę bandę? Czy ją dogonię? Odpowiedział mu: Ścigaj! Na pewno ją dogonisz, a porwanym przyniesiesz ratunek. 9 Dawid wyruszył więc z sześciuset ludźmi, którzy z nim byli, i dotarli aż do potoku Besor. Ci, którzy byli z tyłu, pozostali. 10 Dawid zaś puścił się w pościg z czterystu ludźmi. Dwustu ludzi bowiem zatrzymało się, gdyż byli zbyt wyczerpani, by przekroczyć potok Besor. 11 Spotkali na polu pewnego Egipcjanina i przyprowadzili go do Dawida. Dali mu chleb, a on jadł, i napoili wodą. 12 Dali mu również kawałek placka figowego z dwoma suszonymi winogronami. Gdy zjadł, wróciły mu siły do życia, ponieważ nie jadł chleba i nie pił wody od trzech dni i trzech nocy. 13 Wówczas Dawid zapytał go: Do kogo należysz i skąd jesteś? A on odpowiedział: Jestem egipskim chłopcem, sługą pewnego Amalekity. Mój pan porzucił mnie, ponieważ trzy dni temu zachorowałem. 14 Najechaliśmy na Negeb Keretytów i na ten, który należy do Judy, oraz na Negeb Kaleba i spaliliśmy Siklag. 15 Wtedy Dawid zapytał go: Czy zaprowadzisz mnie do tej bandy? On zaś odparł: Przysięgnij mi na Boga, że mnie nie zabijesz i nie wydasz w ręce mojego pana, a zaprowadzę cię do tej bandy.
Dawid zwycięża Amalekitów
16 Zaprowadził go więc do nich, a byli rozproszeni po całym kraju. Jedli i pili, i radowali się z powodu całego wielkiego łupu, jaki zagarnęli w ziemi Filistynów i w ziemi Judy. 17 Dawid zabijał ich od zmierzchu aż do wieczora następnego dnia, tak że nikt z nich się nie uratował, oprócz czterystu młodych mężczyzn. Dosiedli oni wielbłądów i uciekli. 18 Dawid odzyskał wszystko, co zabrali Amalekici, odzyskał także obydwie swoje żony. 19 Nikt nie zginął – od najmniejszego do największego – ani spośród synów, ani spośród córek, ani z łupu, ani z czegokolwiek, co im zabrali. Dawid wszystko odebrał. 20 Dawid wziął też wszystkie owce i bydło. Prowadzono przed nim tę trzodę i wołano: To jest łup Dawida. 21 Dawid przyszedł do tych dwustu ludzi, których z powodu wyczerpania marszem pozostawiono nad potokiem Besor, a oni wyszli na spotkanie Dawida i ludzi, którzy z nim byli. Dawid ze swoimi ludźmi zbliżył się do nich i ich pozdrowił. 22 Wszyscy źli i podobni do Beliala spośród ludzi, którzy podążyli z Dawidem, zaczęli jednak mówić: Ponieważ nie poszli z nami, nie damy im nic z łupu, który odzyskaliśmy. Każdy może sobie zabrać tylko swoją żonę i dzieci. I niech odejdą. 23 Lecz Dawid powiedział: Nie róbcie tak, moi bracia, z tym, co dał nam Pan. On nas uchronił i wydał w nasze ręce tę bandę, która na nas napadła. 24 Kto was posłucha w tej sprawie? Jaki jest udział tego, kto wyruszył do walki, taki też będzie udział tego, kto pozostał przy taborze. Wszyscy będą uczestniczyć w podziale. 25 Od tego czasu tak się działo. Uchwalono to jako przepis i zwyczaj dla Izraela aż do dziś.
26 A gdy Dawid powrócił do Siklag, część łupów wysłał starszym Judy, swoim przyjaciołom, ze słowami: Oto dar dla was z łupu wrogów Pana. 27 Również dla tych w Betel i tych w Ramat-Negeb, i tych w Jattir, 28 i tych w Aroer, i tych w Sifmot, i tych w Esztemoa, 29 i tych w Rakal, i tych w miastach Jerachmeelitów, i tych w miastach Kenitów, 30 i tych w Chormie, i tych w Bor-Aszan, i tych w Atach, 31 i tych w Hebronie – do wszystkich miejscowości, w których bywał Dawid wraz ze swoimi ludźmi.
Напад амалекітянців на Ціклар
1 Так сталося, що поки Давид і його люди на третій день прибули до Ціклаґа, то амалекітянці напали з півдня на Ціклаґ, зруйнували Ціклаґ і спалили його вогнем.
2 Жінок, що були в ньому, а також усіх, що залишались , – від малого й до найстаршого, – захопили в полон; проте нікого не вбили, а лише забрали з собою та подались своєю дорогою.
3 І коли ввійшов Давид зі своїми воїнами в місто, то воно виявилось спаленим вогнем, а їхніх дружин, їхніх синів та їхніх дочок було взято в неволю.
4 Тож Давид і чоловіки, що були з ним, заголосили; вони плакали доти, доки зовсім не стало в них сил далі плакати.
5 Обидві дружини Давида також були відведені в полон: Ахіноама, єзреелітка та Авігея, колишня дружина Навала, кармелійця.
6 Давид опинився у великій небезпеці, оскільки його люди за все, що сталось, вже мали намір побити його камінням. Всім було вкрай тяжко, адже кожен відчував душевний біль і бідкався за своїх синів та за своїх дочок. Але Давид кріпився надією на Господа, свого Бога!
Давид знищує амалекітянців та рятує усіх полонених
7 Давид сказав священику Авіятару, сину Ахімелеха: Принеси до мене ефод! І Авіятар приніс до Давида ефод.
8 Тоді Давид запитав Господа, говорячи: Якщо я вирушу в погоню за цією ордою, то чи я наздожену її? Відповідь була такою: Наздоганяй, адже ти, безперечно, їх наздоженеш і неодмінно визволиш усіх!
9 Отже, Давид вирушив разом із шістьмастами воїнів, і незабаром вони прибули до потоку Бесор, де залишились ті, що ослабли й відставали.
10 Але Давид, і з ним чотириста мужів, погнались далі, а двісті ослаблених чоловіків залишились, оскільки не змогли подолати потік Бесор.
11 Переслідувачі в полі натрапили на якогось юнака, єгиптянина, й привели його до Давида. Дали йому поїсти хліба, й напоїли його водою.
12 Дали йому також трохи сушених фіг та два пучки родзинок. Коли він це з’їв, то прийшов до тями, оскільки він нічого не їв і не пив води вже три доби.
13 Тоді Давид запитав його: Чий ти, й звідки ти тут взявся ? А він відповів: Я – юнак з Єгипту, раб одного амалекітянця; мій господар мене залишив, оскільки три дні тому я захворів.
14 Ми нападали на південь керетейців, що належав Юдиним нащадкам, а також на південь Халева, а Ціклаґ ми спалили вогнем.
15 Тоді Давид запитав його: Чи ти зміг би запровадити мене до тієї зграї? А той відповів: Присягнися мені Богом, що ти не вб’єш мене і не віддаси мене в руки мого господаря, – тоді я заведу тебе до тієї орди.
16 Він привів Давида на те місце якраз тоді, коли вони, розпорошившись по всьому полі, їли й пили, радіючи великій здобичі, яку награбували у филистимській місцевості та в Юдейському краю.
17 Тож Давид громив їх від світанку і аж до вечора наступного дня; не врятувався з них ніхто, крім чотирьохсот слуг, які сіли на верблюдів і втекли.
18 Отже, Давид врятував усіх, кого захопили амалекітянці; визволив Давид також обох своїх дружин.
19 Ніхто з них не загинув, – від наймолодшого до найстаршого, – всі їхні сини й дочки. Так само й здобич, що ті награбували, – Давид повернув усе.
Розподіл здобичі
20 Давид також захопив усі отари овець та стада худоби амалекітянців , – їх гнали перед власною скотиною, яку також відібрали, при цьому вигукуючи: Це здобич Давида!
21 Коли Давид повертався до тих двохсот воїнів, котрі втомились і не змогли далі йти з Давидом, а розташувались біля потоку Бесор, то вони вийшли назустріч Давидові й назустріч воїнам, котрі були з ним. Підійшовши, Давид привітав тих людей миром.
22 Проте серед тих, котрі ходили з Давидом, були злісні й недоброзичливі мужі, які говорили: Оскільки вони далі не ходили з нами, то ми не дамо їм нічого зі здобичі, яку ми відібрали; нехай кожен з них візьме лише свою дружину й своїх дітей і йдуть собі.
23 Але Давид сказав: Не робіть такого, мої брати, з тим, що Господь учинив для нас. Він зберіг нас, і віддав у наші руки ту зграю, яка на нас напала!
24 Та й хто слухатиме вас у цій справі? Тому, яка частка того, хто брав участь у битві, такою ж має бути частка того, хто залишався в обозі! Діліть усім однаково!
25 З того дня й надалі, цей звичай в Ізраїлі став законом аж до сьогодні.
26 Коли Давид повернувся до Ціклаґа, він послав частину здобичі старійшинам Юдеї та своїм наближеним зі словами: Це вам подарунок зі здобичі, відібраної від Господніх ворогів,
27 тим, котрі у Бетелі, тим, котрі в південнім Рамоті, і тим, хто в Яттірі;
28 тим, котрі в Ароері, тим, котрі в Сіфмоті, й тим, котрі в Ештемоа;
29 тим, котрі в Ракалі, тим, котрі в єрахмаельських містах , а також тим, хто в містах кенейців ,
30 тим, котрі в Хормі, тим, котрі в Бор-Ашані, і тим, котрі в Атахі;
31 тим, котрі в Хевроні, а також у всі ті місцевості, де Давид, ховаючись, поневірявся зі своїми людьми.