Jonatan atakuje oddział Filistynów
1 Pewnego dnia Jonatan, syn Saula, powiedział do swojego giermka: Chodź! Przeprawmy się do przedniej straży Filistynów, która jest po tamtej stronie. Swojemu ojcu jednak o tym nie powiedział. 2 Saul przebywał wówczas na skraju Gibei pod drzewem granatu, które rosło przy Migron; było z nim około sześciuset ludzi. 3 Achiasz zaś, syn Achituba, brata Ikaboda, syna Pinchasa, syna Helego, kapłana Pana z Szilo, nosił efod. Lud także nie wiedział, że Jonatan się wyprawił. 4 Między przełęczami zaś, przez które Jonatan usiłował przejść do przedniej straży Filistynów, znajdowały się z jednej i z drugiej strony strome granie. Jedna nazywała się Boses, a druga Senne. 5 Jedna grań wznosiła się stromo po stronie północnej naprzeciw Mikmas, a druga po stronie południowej naprzeciw Geba.
6 Jonatan powiedział do giermka: Chodź! Przeprawmy się do przedniej straży tych nieobrzezanych. Może Pan uczyni coś dla nas, bo nie ma dla Pana przeszkody, aby ocalić z pomocą wielu czy też niewielu. 7 Wtedy odpowiedział mu giermek: Czyń wszystko, co nosisz w sercu. Idź! Jestem z tobą, cokolwiek postanowisz. 8 Jonatan zaś powiedział: Teraz więc się przeprawiamy do tych ludzi, a potem się im pokażemy. 9 Jeżeli zawołają do nas: Stójcie, aż do was podejdziemy! – to pozostaniemy na swoim miejscu i nie zbliżymy się do nich. 10 Jeżeli natomiast powiedzą: Podejdźcie do nas! – to podejdziemy, bo Pan wydał ich w nasze ręce. I to będzie dla nas znakiem. 11 Pokazali się więc obydwaj przednim strażom filistyńskim. Filistyni powiedzieli: Hebrajczycy wychodzą ze swoich nor, w których się poukrywali. 12 Odezwali się też wojownicy ze straży przedniej do Jonatana i do giermka: Podejdźcie do nas, to coś wam powiemy. Wówczas Jonatan zwrócił się do giermka: Idź za mną, bo Pan wydał ich w ręce Izraela. 13 Jonatan wspinał się na rękach i nogach, a za nim jego giermek. Filistyni padali przed Jonatanem, a jego giermek dobijał ich, idąc za nim. 14 Była to pierwsza walka, w której Jonatan i jego giermek zabili około dwudziestu ludzi na połowie zaoranego pola. 15 Strach ogarnął obóz, pole i cały lud. Bali się również ludzie ze straży przedniej i oddział niszczycielski. Zatrzęsła się ziemia i wzbudziło to Boży strach.
Ucieczka Filistynów
16 Wywiadowcy Saula w Gibei Beniamina zobaczyli, że tłum rozproszył się i uciekał we wszystkie strony. 17 Wtedy Saul powiedział do ludu, który był z nim: Dokonajcie przeglądu i zobaczcie, kto od nas odszedł! Dokonali więc przeglądu i okazało się, że nie było Jonatana i jego giermka. 18 Następnie Saul rozkazał Achiaszowi: Sprowadź Arkę Boga! W tamtym czasie bowiem Arka Boga była u Izraelitów. 19 Gdy Saul rozmawiał z kapłanem, zgiełk w obozie Filistynów stawał się coraz większy. Wówczas Saul nakazał kapłanowi: Cofnij rękę! 20 Saul zaś i cały lud, który był z nim, wpadli z okrzykiem na plac boju, gdzie było wielkie zamieszanie i jeden kierował miecz przeciw drugiemu. 21 Także Hebrajczycy, którzy wcześniej byli z Filistynami i wyruszyli z nimi do obozu, stanęli po stronie Izraelitów, będących z Saulem i Jonatanem. 22 Gdy wszyscy Izraelici, którzy się ukryli w górach Efraima, usłyszeli, że Filistyni uciekli, również dołączyli do pościgu. 23 W tym dniu Pan ocalił Izraela, a walki toczyły się aż za Bet-Awen. 24 Chociaż Izraelici byli tego dnia utrudzeni, to jednak Saul nałożył na lud klątwę: Przeklęty człowiek, który zjadłby choć kawałek chleba przed wieczorem, dopóki nie zemszczę się na moich wrogach. Dlatego nikt z ludu nie dotknął chleba.
Lud ocala Jonatana
25 Cały lud dotarł do lasu. Tam, na skraju pola znajdował się miód. 26 Gdy więc wchodzili do lasu, natychmiast zobaczyli spływający miód. Nikt jednak nie podniósł ręki do ust, ponieważ lud obawiał się nałożonej klątwy. 27 Jonatan jednak nie słyszał o klątwie, jaką jego ojciec nałożył na lud, i koniec laski, którą trzymał w ręku, zanurzył w plastrze miodu. Gdy podniósł rękę do ust, jego oczy nabrały blasku. 28 Wtedy odezwał się ktoś z ludu: Chociaż lud był strudzony, twój ojciec zaprzysiągł lud: Przeklęty człowiek, który dziś zjadłby cokolwiek! 29 Wówczas Jonatan odpowiedział: Mój ojciec sprowadził na kraj nieszczęście. Zobaczcie, proszę, jakiego blasku nabrały moje oczy, gdy skosztowałem trochę tego miodu. 30 Ach, gdyby lud dziś najadł się do syta z łupów, które zdobył na swoich wrogach, to czy wtedy porażka Filistynów byłaby większa? 31 Tego dnia pobili Filistynów od Mikmas do Ajjalonu, choć byli bardzo utrudzeni.
32 Potem lud rzucił się na łup. Brali owce, bydło i cielęta, zarzynali je na ziemi i jedli wraz z krwią. 33 Doniesiono więc Saulowi: Oto lud grzeszy przeciw Panu, jedząc z krwią. On zaś powiedział: Dopuściliście się niewierności! Przytoczcie mi natychmiast wielki kamień. 34 Potem Saul rozkazał: Rozejdźcie się między ludzi i powiedzcie im: Przyprowadźcie do mnie swojego wołu albo owcę. Następnie zarżnął je na tym kamieniu. Potem jedzcie, ale nie grzeszcie przeciw Panu, jedząc z krwią. Tej nocy każdy z ludu sam przyprowadzał swojego wołu i tam go zarzynał. 35 Saul zbudował również dla Pana ołtarz, którym zapoczątkował budowanie ołtarzy dla Pana.
36 Następnie Saul polecił: Wyruszmy nocą w pościg za Filistynami i nękajmy ich aż do świtu. Nie oszczędzajmy nikogo! Odpowiedzieli: Czyń wszystko, co uznasz za słuszne! Lecz kapłan powiedział: Zbliżmy się tu do Boga! 37 Saul zapytał więc Boga: Czy powinienem ścigać Filistynów? Czy wydasz ich w ręce Izraela? Tego dnia jednak On mu nie odpowiedział. 38 Dlatego Saul powiedział: Podejdźcie tutaj, wszyscy przywódcy ludu. Rozpoznajcie i zobaczcie, jaki grzech popełniono dzisiaj. 39 Na życie Pana, który wybawił Izraela, choćby nawet popełnił go mój syn, Jonatan, to z pewnością umrze! Lecz nikt z całego ludu nic nie odpowiedział. 40 Wtedy powiedział do wszystkich Izraelitów: Przejdźcie na jedną stronę, podczas gdy ja i mój syn, Jonatan, staniemy po drugiej stronie. Lud odpowiedział Saulowi: Czyń, co uważasz za słuszne!
41 Wówczas Saul powiedział do Pana, Boga Izraela: Pokaż tamim! Los wskazał Jonatana i Saula, a lud wyszedł wolny. 42 Saul więc rozkazał: Rzućcie losy między mną a moim synem, Jonatanem. Los padł na Jonatana. 43 Wtedy Saul powiedział do Jonatana: Powiedz mi, co zrobiłeś! Jonatan zaś wyjaśnił mu: Skosztowałem trochę miodu końcem laski, którą miałem w ręku. Jestem gotów umrzeć. 44 Na to Saul odparł: To niech mi Bóg uczyni, a nawet coś jeszcze dorzuci, jeśli nie umrzesz, Jonatanie! 45 Wówczas lud zwrócił się do Saula: Czyż Jonatan powinien umrzeć, skoro dokonał wielkiego zwycięstwa dla Izraela? Przenigdy! Na życie Pana! Włos z jego głowy nie spadnie na ziemię, ponieważ z Bogiem tego dzisiaj dokonał. Tak lud ocalił Jonatana przed śmiercią. 46 Saul zaś zaprzestał ścigania Filistynów, którzy powrócili do swoich siedzib.
Podsumowanie rządów Saula
47 Gdy Saul objął władzę królewską nad Izraelem, walczył ze wszystkimi wrogami, którzy byli wokół: z Moabitami i Ammonitami, z Edomitami i królami Soby, a także z Filistynami. Wszystkich, przeciw którym się zwrócił, zwyciężał, 48 wykazując się męstwem. Pobił Amalekitów i ocalił Izraela z rąk łupieżców.
49 Synami Saula byli: Jonatan, Jiszwi i Malkiszua. Jego dwie córki nazywały się: starsza Merab, a młodsza Mikal. 50 Żona Saula miała na imię Achinoam i była córką Achimaasa. Dowódca jego wojsk nosił imię Abner, był synem Nera, stryja Saula. 51 Kisz, ojciec Saula, i Ner, ojciec Abnera, byli synami Abiela.
52 Przez cały okres panowania Saula toczyła się zażarta wojna przeciw Filistynom. Gdy tylko Saul wypatrzył jakiegoś wojownika lub kogoś mężnego, przyłączał go do siebie.
Відважний вчинок Йонатана
1 Якогось дня Йонатан, син Саула, не поставивши до відома свого батька, сказав слузі, своєму зброєносцю: Ходімо, переправимось по той бік ущелини до загону филистимців.
2 Саул у той час, разом зі своїм військовим загоном кількістю близько шестисот чоловік, знаходився на околиці Гіви, й сидів під гранатовим деревом, що в Міґроні.
3 Разом з ним знаходився і Ахія, – Господній священик у Шіло, який тоді носив ефод. Він був сином Ахітува, брата Іхавода, Пінхасового сина, та внуком Ілія. Ніхто з військових людей також не знав, що Йонатан пішов.
4 Усередині ущелини, по якій Йонатан намагався пробратися до загону филистимців, з обох боків були стрімчасті скелі-бескиди, – з одного боку стрімчак називався Боцец, а з другого – Сенне.
5 Одна стрімчаста скеля з північної сторони була навпроти Міхмаса, а друга – з південної сторони, навпроти Гіви.
6 Тоді сказав Йонатан до свого слуги-зброєносця: Давай підберемось до передового загону тих необрізаних. Може Господь щось зробить для нас! Адже Господу не важко визволяти через багатьох чи лише через кількох осіб!
7 А зброєносець відповів йому: Роби все, що вважаєш за потрібне. Вирушай, а я за твоїм бажанням піду з тобою!
8 Тоді Йонатан сказав: Гаразд, ми підемо до тих мужів і покажемось їм!
9 Якщо вони заволають до нас так: Стійте, поки ми не підійдемо до вас! – то будемо стояти на місці, й не підемо до них.
10 Але коли скажуть: Йдіть до нас! – то підемо. Це буде для нас ознакою, що Господь віддає їх у наші руки.
11 Коли ж вони обидва показалися передовому загону филистимців, то филистимці почали говорити: Дивіться, євреї вилазять зі своїх нір, в яких вони ховалися!
12 Тоді мужі цього передового загону заволали до Йонатана і до його зброєносця, гукаючи: Підіймайтесь до нас, і ми вам щось скажемо! Тож Йонатан наказав своєму зброєносцю: Тепер йди за мною, адже Господь віддав їх у руки Ізраїлю!
13 Отже, Йонатан почав видиратись на гору, чіпляючись за скелю своїми руками та своїми ногами , а за ним його зброєносець. Вони миттєво напали на ворогів, які падали перед Йонатаном, а зброєносець слідом за ним їх добивав.
14 У тому першому бою, який провадив Йонатан і його зброєносець, загинуло близько двадцяти ворогів, які полягли на полі розміром близько півділянки поля, яку можна зорати за день парою волів .
15 Це викликало жах серед людей у таборі филистимців, а також у полі й серед загону грабіжників. До того ж затряслась земля, що спричинило ще більшу розгубленість і збентеження від Бога.
16 Вартові Саула в Гіві Веніяміновій зауважили, що в таборі ворогів розпочалась метушня й люди розбігаються в усі боки.
17 Тоді Саул сказав військовим, що були з ним: Зробіть перегляд війська і дізнайтесь, хто з наших відлучився! Перевіркою було виявлено, що немає Йонатана і його зброєносця.
18 Саул сказав Ахії: Принеси Божий Ковчег ! Адже тоді Божий Ковчег вже був з Ізраїльтянами.
19 Але сталося так, що поки Саул розмовляв зі священиком, сум’яття в таборі филистимців значно посилилось. Тоді Саул сказав священику: Нічого не роби!
20 А Саул і все військо, що з ним, видали бойовий клич й вирушили, а досягнувши поля бою, побачили , що меч кожного воїна був направлений проти свого побратима, – настільки велике було серед них замішання!
21 Навіть ті євреї, які до того були на боці филистимців, і перебували серед їхнього табору, залишили їх, аби об’єднатись з Ізраїльтянами, які воювали разом із Саулом та Йонатаном.
22 Коли ж ті Ізраїльські чоловіки, котрі переховувались на Єфремовому нагір’ї, почули, що филистимці втікають, то вони також вступили в бій, переслідуючи їх.
23 Того дня Господь подарував Ізраїлю перемогу, а битва простяглася аж поза Бет-Авен.
Закляття Саула
24 У той день Ізраїльські воїни були вкрай виснажені й знесилені. Адже Саул наклав на військовий народ закляття, присягнувшись: Проклятий буде той чоловік, хто споживатиме їжу до вечора, поки я не помщуся своїм ворогам! Тому ніхто з людей не доторкався до їжі.
25 Але, проходячи крізь лісові хащі, воїни на поляні натрапили на мед,
26 а увійшовши в ліс, люди знову побачили, як сочився мед, проте ніхто не посмів взяти і піднести руку до своїх уст, оскільки всі боялись закляття.
27 Йонатан не чув про батькове закляття народу, тому простягнув палицю, яка була в його руці, й умочив її кінець у медовий стільник і підніс до рота. В ту мить його очі заблистіли.
28 Тоді хтось з людей, відізвавшись сказав: Твій батько наклав на людей закляття, сказавши: Проклятий буде той, хто споживатиме сьогодні їжу! Тому й народ знесилився.
29 А Йонатан відповів: Мій батько надаремно завдав страждань цій країні! Подивіться, як посвітлішали мої очі, коли я скуштував трохи цього меду!
30 І якби військовий народ сьогодні добре попоїв зі здобичі, взятої в своїх ворогів, тонаскільки більшою була би поразка филистимців!
31 І все ж того дня вони били филистимців від Міхмаса й до Аялона, так що народ зовсім виснажився.
32 Ввечері воїни накинулись на здобич, – люди хапали овець, корів і телят, різали їх просто на землі, та їли з кров’ю .
33 Коли повідомили про це Саула, мовляв: Народ грішить проти Господа, оскільки їсть з кров’ю, – то Саул вигукнув: Ви порушники закону! Прикотіть до мене негайно великий камінь!
34 Після цього Саул сказав: Розійдіться поміж людьми і скажіть їм, аби кожен приводив до мене свого вола, як і кожен свою вівцю, – нехай ріжуть тут і їдять. Не грішіть проти Господа, споживаючи м’ясо з кров’ю! Тож усі люди ще тієї ночі приводили своїх волів й своїми руками там їх різали.
35 Саул спорудив жертовник для Господа. Це був перший жертовник, який Саул збудував для Господа.
36 Після цього Саул сказав: Давайте ще цієї ночі наздоженемо филистимців й пограбуємо їх, та так, щоб до ранку жодного з них не залишилось! А люди відповіли: Роби, що вважаєш за потрібне! Але священик сказав: Спочатку запитаємо у Бога!
37 Тож Саул запитав Бога: Якщо я переслідуватиму филистимців, чи віддаси їх у руки Ізраїлю? Але Господь того дня йому не відповів.
38 Тому Саул наказав: Покличте до мене всіх провідників народу, й дізнайтесь, у чому суть сьогоднішнього гріха.
39 Адже як живий Господь, Котрий спасає Ізраїль, що навіть якщо згрішив мій син Йонатан, то й він неодмінно помре! Але не виявилось нікого з усього народу, хто би відповів.
40 Тоді він звернувся до всього Ізраїлю: Ви стійте з одного боку, а я з моїм сином Йонатаном станемо з іншого боку. А народ відповів Саулові: Чини те, що вважаєш за потрібне!
41 І Саул сказав: Господи, Боже Ізраїлю: Покажи через Урім і Туммім! І жереб вказав на Йонатана та Саула, а народ виявився невинуватим.
42 Після цього Саул сказав: Кидайте жереб між мною та між моїм сином Йонатаном. І жереб вказав на Йонатана.
43 Тож Саул спитав Йонатана: Скажи мені, що ти зробив! І Йонатан йому признався, сказавши: Я дійсно скуштував трошки меду, що був на кінці моєї палиці, яку мав у руці. Тому готовий померти!
44 А Саул сказав: Нехай Бог учинить зі мною те чи інше, і ще додасть, але, безперечно, ти, Йонатане, маєш померти!
45 Проте військовий люд сказав Саулові: Хіба можна стратити того, хто учинив для Ізраїлю таке велике визволення? У жодному разі це не станеться! Як живий Господь, навіть волосинка з його голови не впаде на землю… адже сьогодні він діяв за Божою волею! Так народ врятував Йонатана від смерті.
46 Саул же припинив переслідування филистимців, так що филистимці повернулись у свої місцевості.
Війни Саула
47 Зміцнивши царську владу над Ізраїлем, Саул провадив війни з усіма своїми довколишніми ворогами: з моавійцями та з нащадками Аммона; з Едомом, з царями Цови і з филистимцями, – всюди, куди би Саул направлявся, він виходив переможцем.
48 Створивши потужне військо, він знищив амалекітянців, і визволив Ізраїль від тих, котрі постійно його грабували.
Саулова родина
49 Були в Саула сини: Йонатан, Їшві та Малхішуя, а двох його дочок звали: старшу – Мерав, а молодшу – Мелхола.
50 Дружину Саула звали Ахіноам, дочка Ахімааса. Начальником його війська був Авнер, син Нера, Саулового дядька.
51 Батько Саула Кіш, і Нер, батько Авнера, були синами Авіїла.
52 Протягом усього життя Саула не припинялась запекла війна із филистимцями. Тому, де б Саул не зауважив якогось хороброго і сильного мужа, він запрошував його до себе на службу.