Winnica Nabota
1 Po tym wszystkim miało miejsce następujące wydarzenie: Nabot Jizreelita posiadał winnicę w Jizreel obok pałacu Achaba, króla Samarii. 2 Zwrócił się więc Achab do Nabota z propozycją: Daj mi swoją winnicę, a zrobię sobie z niej ogród warzywny, ponieważ leży tak blisko mojego domu. Ja zaś dam ci zamiast niej winnicę lepszą albo, jeśli uznasz to za słuszne, zapłacę za nią odpowiednią cenę. 3 Nabot odpowiedział Achabowi: Niech mnie Pan strzeże, abym miał ci oddać dziedzictwo moich przodków. 4 Achab więc powrócił do swego domu urażony i zagniewany z powodu słów, które powiedział mu Nabot Jizreelita: Nie dam ci dziedzictwa moich przodków! Potem położył się na swoim łożu, odwrócił twarz i nic nie jadł.
5 Niebawem przyszła do niego jego żona, Izebel, i zapytała: Dlaczego jesteś taki przygnębiony i nic nie jesz? 6 Odpowiedział jej: Zaproponowałem Nabotowi Jizreelicie: Daj mi swoją winnicę za pieniądze albo, jeśli chcesz, dam ci za nią inną winnicę. On jednak odpowiedział: Nie dam ci mojej winnicy. 7 Wtedy jego żona, Izebel, powiedziała do niego: To tak ty sprawujesz władzę nad Izraelem? Wstań, jedz chleb i bądź dobrej myśli. Ja dam ci winnicę Nabota Jizreelity.
8 Napisała listy w imieniu Achaba, opieczętowała jego pieczęcią i wysłała do starszyzny i dostojników, którzy razem z Nabotem mieszkali w mieście. 9 W listach zaś napisała: Ogłoście post i posadźcie Nabota na czele ludu. 10 Naprzeciw niego posadźcie dwóch nikczemnych ludzi, aby zaświadczyli przeciw niemu, mówiąc: Zbluźniłeś Bogu i królowi! Potem wyprowadźcie go i kamienujcie tak, aby umarł. 11 Ludzie z tego miasta, starszyzna i dostojnicy, którzy mieszkali w jego mieście, postąpili tak, jak im poleciła Izebel i jak było napisane w listach, które do nich wysłała. 12 Ogłosili post i posadzili Nabota na czele ludu. 13 Następnie przybyli dwaj nikczemnicy, usiedli naprzeciw niego i wobec ludu złożyli przeciwko niemu takie świadectwo: Nabot zbluźnił Bogu i królowi! Potem wyprowadzono go poza miasto i kamienowano, aż umarł. 14 Posłali też do Izebel taką wiadomość: Nabot został ukamienowany i umarł.
15 Gdy Izebel usłyszała, że Nabot został ukamienowany i umarł, powiedziała do Achaba: Wstań, weź w posiadanie winnicę Nabota Jizreelity, który nie chciał ci jej oddać w posiadanie za pieniądze. Nie ma Nabota wśród żywych, umarł. 16 Gdy Achab usłyszał, że Nabot umarł, wstał, aby zejść do winnicy Nabota i wziąć ją w posiadanie.
Eliasz zapowiada ukaranie Achaba i Izebel
17 Wtedy doszło do Eliasza Tiszbity słowo Pana: 18 Wstań, wyjdź na spotkanie Achaba, króla Izraela, który mieszka w Samarii! Właśnie przebywa w winnicy Nabota, do której zszedł, aby ją wziąć w posiadanie. 19 Powiesz mu: Tak mówi Pan: Czy mało tego, że popełniłeś morderstwo, to jeszcze wziąłeś w posiadanie winnicę? Powiesz mu też: Tak mówi Pan: W miejscu, gdzie psy lizały krew Nabota, psy będą lizały także twoją krew! 20 Wtedy Achab zapytał Eliasza: Już mnie znalazłeś, mój wrogu? A ten odpowiedział: Znalazłem, bo zaprzedałeś się, by czynić zło w oczach Pana. 21 Oto Ja sprowadzę na ciebie nieszczęście, zniszczę twoje potomstwo i wygubię Achabowi nawet męskiego potomka, niewolnika i wolnego w Izraelu. 22 Postąpię z twoim rodem tak, jak z rodem Jeroboama, syna Nebata, i jak z rodem Baszy, syna Achiasza, z powodu gniewu, do którego Mnie pobudziłeś i z powodu grzechu, do którego doprowadziłeś Izraela. 23 O Izebel również Pan powiedział: Psy pożrą Izebel pod murem Jizreel. 24 Kto z domu Achaba umrze w mieście, tego zjedzą psy, a kto umrze na polu, tego rozdziobią ptaki podniebne.
25 Nie było bowiem nikogo, kto by zaprzedał się jak Achab, aby czynić zło w oczach Pana, do czego skusiła go jego żona, Izebel. 26 Postępował obrzydliwie, chodząc za bożkami, jak to czynili Amoryci, których Pan pozbawił dziedzictwa na rzecz Izraelitów.
27 Gdy Achab usłyszał te słowa, rozdarł szaty, założył wór na ciało i pościł. Sypiał w worze i chodził przygnębiony.
28 Wówczas Pan skierował słowo do Eliasza Tiszbity: 29 Czy widziałeś, jak Achab upokorzył się przede Mną? Ponieważ ukorzył się przede Mną, nie ześlę nieszczęścia za jego życia. Dopiero za dni jego syna ześlę nieszczęście na jego dom.
Виноградник Навота
1 Після тих подій сталося таке: Єзреелець Навот мав у Єзреелі виноградник неподалік палацу, царя Самарії Ахава.
2 Якось Ахав звернувся до Навота й запропонував: Відступи мені твій виноградник, і я влаштую собі в ньому огород для овочів, адже він поруч з моїм палацом, а я дам тобі, замість нього, кращий виноградник. Або, якщо побажаєш, я заплачу його вартість сріблом.
3 Але Навот відповів Ахавові: Нехай боронить мене Господь, щоб я віддав тобі спадщину моїх батьків!
4 Ахав пішов до свого палацу пригніченим і сердитим з приводу відповіді, що йому сказав єзреелець Навот, мовляв: Не можу віддати спадщину моїх батьків! Він кинувся на своє ліжко, відвернувшись обличчям до стіни, й не хотів нічого їсти.
5 Коли ж до нього зайшла його дружина Єзавель, то запитала його: Чому це ти такий засмучений, і навіть відмовився від їжі?
6 А він їй відповів: Я мав розмову з єзреельцем Навотом, й запропонував йому відступити для мене свого виноградника за гроші, або, за його бажанням, дати йому натомість інший виноградник, але він відповів: Не можу дати тобі свого виноградника!
7 Але його дружина Єзавель сказала йому: То такий з тебе правитель Ізраїлю?! Встань, споживай їжу й підійми свій настрій! А я вже постараюсь роздобути для тебе виноградник єзреельця Навота!
8 Після цього, від імені Ахава, вона написала листи й запечатала їх його печаткою. Ці листи вона послала до старійшин і вельмож того міста, де мешкав Навот.
9 У тих листах вона написала такі слова: Оголосіть піст і посадіть Навота попереду всього народу.
10 А навпроти нього посадіть двох нікчемних чоловіків, які би засвідчили проти нього такі звинувачення: Ти ганьбив Бога й царя! Після цього виведіть його, і вкаменуйте його до смерті.
11 Отже, мешканці Навотового міста, – старійшини й вельможі, котрі мешкали в його місті, – учинили за наказом Єзавелі, відповідно до написаного в листі, який вона до них послала.
12 Оголосили піст і посадили Навота попереду народа.
13 Після цього прийшли два негідника зі злочинців, й сіли навпроти нього. Ці нікчемні чоловіки виклали перед народом своє свідчення проти Навота в таких словах: Навот ганьбив Бога й царя! Після цього вивели Навота за місто, й побили його камінням до смерті.
14 А тоді послали до Єзевелі повідомлення: Навота побили камінням, й він помер!
15 Щойно Єзевель дізналась, що Навот каменований й помер, то Єзавель сказала Ахавові: Вставай і візьми у володіння виноградник єзреельця Навота, який відмовився віддати його тобі за гроші, адже Навота вже немає, оскільки він помер!
16 Коли Ахав дізнався, що Навот помер, сталося таке: Ахав негайно встав, й вирушив у виноградник єзреельця Навота, аби взяти його у свою власність.
Пророцтво щодо Ахава та Єзавелі
17 Тоді було Господнє слово до тішбійця Іллі такого змісту:
18 Встань і йди, щоб зустрітись з Ізраїльським царем Ахавом, що в Самарії. Зараз він вже перебуває у винограднику Навота, куди він пішов, аби його взяти у свою власність.
19 Тож перекажи йому слова Господа: Невже ти вбив людину задля того, щоб заволодіти її майном ? Далі передай йому вирок, який оголосив Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, там пси так само лизатимуть твою власну кров!
20 Ахав же відповів Іллі: Ти, таки мене знайшов, мій вороже!? А той відповів: Знайшов, адже ти цілковито запродався, щоб чинити те, що є злочином перед Господом!
21 Я спроваджу на тебе лихо, – говорить Господь, – й винищу в Ахава всіх нащадків чоловічої статі , – навіть невільників, як і вільних в Ізраїлі.
22 Учиню з твоїм родом так, як і з родом Неватового сина, Єровоама, та з родом Ахієвого сина Вааси, адже ти впровадив Ізраїль у гріх, чим і викликав Мій гнів.
23 А щодо Єзавелі, то Господь провістив такі слова: Пси пожеруть Єзавель біля стін Єзреела!
24 Хто з нащадків Ахава помре в місті, того з’їдять пси, а хто помре на полі, того склюють небесні птахи.
25 Адже, й справді, не було ще такого, як Ахав, котрий так запродався, щоб чинити зло перед Господом, до чого спонукала його дружина Єзавель.
26 Він чинив вкрай огидне, слідуючи за мерзенними ідолами, як робили аморейці, котрих Господь прогнав перед Ізраїльтянами.
27 Коли Ахав почув ті слова, сталося так, що він роздер свій одяг й одягнувся в веретище, – постив, спав у веретищі і ходив пригніченим…
28 Тоді було Господнє слово до тішбійця Іллі такого змісту:
29 Ти бачиш, як упокорився Ахав щодо Мене? Оскільки він дійсно упокорився переді Мною, Я не спроваджу лиха за його життя, але наведу всі ті нещастя на його нащадків, – за життя його сина.