1 Król Dawid powiedział do całego zgromadzenia: Salomon, mój syn, jedyny wybrany przez Boga, jest młody i delikatny, a dzieło jest wielkie, ponieważ ten dom nie jest dla człowieka, lecz dla Pana, Boga. 2 Z wszystkich moich sił zgromadziłem dla domu Bożego: złoto – na to, co złote, srebro – na srebrne, brąz – na to, co z brązu, żelazo – na żelazne, drewno – na drewniane, kamień onyksowy i kamienie ozdobne, kamień czarny i różnobarwny, i wszelkie kamienie wartościowe, i wielką ilość kamienia alabastrowego. 3 A ze względu na moją troskę o dom Boży, oddałem dla domu mego Boga mój skarb, złoto i srebro, ponad to wszystko, co przygotowałem na dom święty; 4 trzy tysiące talentów złota, złota z Ofiru, siedem tysięcy talentów czystego srebra, aby pokryć ściany budynków; 5 złoto na to, co złote, srebro na to, co srebrne, na wszystkie prace ręczne rzemieślników. A kto dziś chciałby być szczodry dla Pana?
6 Chęć okazali naczelnicy rodów i naczelnicy plemion Izraela, tysiącznicy i setnicy oraz przełożeni robót królewskich. 7 Dali na służbę domu Bożego: pięć tysięcy talentów i dziesięć tysięcy darejków złota, dziesięć tysięcy talentów srebra, osiemnaście tysięcy talentów miedzi, sto tysięcy talentów żelaza. 8 Znalezione u siebie kamienie dawali do skarbca domu Pana, na ręce Jechiela Gerszonity. 9 Radował się lud ze swych ofiar, ze szczerego serca bowiem ofiarowali je Panu. Król Dawid również bardzo się radował.
10 A Dawid błogosławił Panu na oczach całego zgromadzenia i mówił: Błogosławiony jesteś, Panie, Boże Izraela, naszego ojca, od wieków i na wieki. 11 Do Ciebie, Panie, należy wielkość, potęga, cześć, majestat i chwała, ponieważ wszystko w niebie i na ziemi jest Twoje, Panie. Twoje jest królestwo, Ty przewyższasz każdego. 12 Bogactwo i chwała pochodzi od Twego oblicza, a Ty panujesz we wszystkim, w Twojej ręce siła i potęga, i dzięki Twojej ręce wszystko wyrasta i się wzmacnia. 13 A teraz, nasz Boże, wysławiamy Cię i wielbimy Twoje chwalebne imię. 14 Kim jestem ja i kim jest mój lud, że mamy możliwość, aby to dobrowolnie ofiarować? Od Ciebie bowiem otrzymaliśmy to wszystko i co otrzymaliśmy z Twojej ręki, Tobie oddajemy. 15 Gdyż jesteśmy przybyszami przed Twoim obliczem i przechodniami jak wszyscy nasi ojcowie. Jak cień są nasze dni na ziemi i nie ma nadziei. 16 Panie, nasz Boże, całe to bogactwo, które przygotowaliśmy, aby budować Tobie dom, dla Twego świętego imienia, pochodzi z Twoich rąk i wszystko to jest Twoje. 17 Wiem, mój Boże, że Ty badasz serce i upodobałeś sobie szczerość, ja zaś ze szczerego serca ofiarowałem to wszystko, a teraz Twój lud znajduje się tutaj, widzę to z radością, aby złożyć Tobie dobrowolne ofiary. 18 Panie, Boże Abrahama, Izaaka i Izraela, naszych ojców, zachowaj to na zawsze jako pragnienie i zamysł serca Twego ludu i skieruj ich serca ku sobie. 19 A Salomonowi, memu synowi, daj szczere serce, aby strzegł Twoich poleceń, przykazań i praw, żeby wszystko wykonał i zbudował dom, do którego poczyniłem przygotowania.
20 Następnie Dawid powiedział do całego zgromadzenia: Błogosławcie, proszę, Pana, waszego Boga! I całe zgromadzenie błogosławiło Pana, Boga swoich ojców; kłaniali się i składali głębokie pokłony przed Panem i przed królem. 21 Następnego dnia złożono Panu ofiary i całopalenia dla Pana: tysiąc młodych cielców, tysiąc baranów, tysiąc jagniąt wraz z ofiarami płynnymi i licznymi ofiarami za cały Izrael. 22 Jedli i pili przed obliczem Pana w ten dzień z wielką radością, i po raz drugi obwołali królem Salomona, syna Dawida, i namaścili dla Pana na władcę, a Sadoka na kapłana.
23 Zasiadł więc Salomon na tronie Pana jako król po Dawidzie, swoim ojcu, i powodziło mu się i słuchał go cały Izrael. 24 Wszyscy zwierzchnicy i wojownicy, a także wszyscy synowie króla Dawida poddali się władzy króla Salomona. 25 A Pan niezmiernie wywyższył Salomona na oczach całego Izraela, ofiarował mu chwałę królewską, jakiej nie miał żaden król przed nim w Izraelu.
26 Dawid natomiast, syn Jessego, królował nad całym Izraelem. 27 Dni jego panowania nad Izraelem: czterdzieści lat; w Hebronie panował siedem lat, a w Jerozolimie panował trzydzieści trzy. 28 Umarł w późnej starości, syty dni, bogactwa i chwały, a po nim królował Salomon, jego syn. 29 Dzieje króla Dawida, pierwsze i ostatnie, są opisane w Dziejach Samuela – Widzącego, w Dziejach Proroka Natana i w Dziejach Gada – Widzącego, 30 wraz ze wszystkim, co dotyczyło jego panowania, potęgi, jego czasów i czasów Izraela oraz wszystkich królestw ziemi.
Пожертви на будівництво Храму
1 Після цього цар Давид звернувся до всієї громади зі словами: Цей мій син, Соломон, якого обрав Бог, ще дуже молодий і недосвідчений, а діло для виконання велике, адже ця будова не для людини, але для Господа, Бога!
2 Наскільки був спроможний, я підготував для Храму мого Бога: золото на золоті речі, срібло – для срібних, мідь – для того, що має бути з міді, залізо – для залізних предметів, дерево – для дерев’яних, оніксове каміння та інші коштовні камені – для оправ, різнокольорове коштовне каміння і багато мармуру.
3 До того ж, – у своїй пошані та турботі щодо Храму мого Бога, понад усе те, що я приготував для будівництва Святилища, – зі свого особистого золота та срібла, я передаю для Храму мого Бога:
4 три тисячі талантів золота, і то золота Офірського, та сім тисяч талантів особливим чином очищеного срібла для облицювання стін кімнат Храму,
5 а також на різні золоті вироби, що мають бути золотими, та срібло, що має бути зі срібла мистецьки виготовлене руками майстрів-умільців. А тепер хто сьогодні з вас хотів би щедро відкрити свою руку для Господа?
6 Після цього почали добровільно жертвувати глави родин і начальники племен Ізраїлю, військові командири над тисячами та сотники, а також високі царські можновладці.
7 Всього на будівництво Божого Храму було пожертвувано п’ять тисяч талантів золота і десять тисяч золотих даріїв , десять тисяч талантів срібла, вісімнадцять тисяч талантів міді й сто тисяч талантів заліза.
8 А хто ще мав коштовне каміння, то його поклали у скарбницю Господнього Храму під нагляд Гершонового нащадка Єхіїла.
9 Увесь народ радів з приводу добровільних щедрих дарів, оскільки всі жертвували для Господа від усього щирого серця. Цар Давид також був дуже задоволеним.
Молитва хваління Давида
10 Після цього Давид перед усією громадою проголосив молитву хваління Господу. Давид промовив: Благословенний Ти, Господи, Боже Ізраїлю, батька нашого, від віку й до віку!
11 Твоя, Господи, величність, сила, пишнота, слава, і могутність, адже все, що на небі й на землі Твоє! І Тобі, Господи, належить царство! Ти вищий понад усе, як Владика!
12 Від Тебе походять багатство і слава, Ти володієш усім, і в Твоїх руках сила та потуга; від Твоєї руки залежить учинити когось великим і могутнім!
13 Тепер же, Боже наш, прославляємо Тебе й приносимо подяку та хвалу Твоєму славному Імені!
14 Бо хто такий я, і ким є мій народ, що ми можемо охоче жертвувати? Адже від Тебе це все походить, і ми віддали лише те, що самі отримали з Твоїх рук.
15 Адже ми перед Тобою мандрівники та приходці, як і всі наші батьки. Наче тінь, життя наше на землі, і нічого немає тривалого.
16 Господи, Боже наш, усе це багатство, яке ми зібрали, для будівництва Твого Храму, присвяченого Твоєму святому Імені, походить з Твоїх рук, і воно все – Твоє!
17 Я знаю, Боже мій, що Ти випробовуєш серця і тобі до вподоби щирість. Я від чистого свого серця усе це пожертвував, і з радістю побачив, що і Твій народ, який тут знаходиться, так само охоче жертвує Тобі!
18 Господи, Боже батьків наших, Авраама, Ісаака та Ізраїля, збережи навіки цей напрям думок і щирість почуттів сердець Твого народу, зміцни їхні серця в любові до Тебе.
19 А моєму сину Соломонові дай також щире серце, сповнене рішучості дотримуватись Твоїх Заповідей, Твоїх повелінь та Твоїх постанов, і щоб він виконав усе необхідне для будівництва Храму, для якого я все це приготував.
20 Закінчуючи молитву , Давид запропонував усій громаді: Віддайте і ви хвалу Господу, вашому Богові! Тож уся громада поблагословила Господа, Бога своїх батьків: всі впали долілиць, поклонившись перед Господом і перед царем, після чого
21 народ звершив для Господа жертвоприношення. А наступного дня принесли у всепалення Господу тисячу тельців, тисячу баранів і тисячу ягнят, разом з належними до них жертвами возливання та іншими численними жертвами за весь Ізраїль.
Соломон зійшов на царський престол
22 У той день вони їли й пили перед Господом з великою радістю. Іншим разом ці самі люди проголосили Давидового сина, Соломона, царем. Вони його помазали перед Господом на володаря над Ізраїлем, а Садока – на священика.
23 Отже, Соломон зійшов на царський престол Господа замість свого батька Давида. В усіх справах він був успішним, і весь Ізраїль його слухався.
24 Всі можновладці, військові та всі сини його батька, царя Давида, корилися цареві Соломону.
25 Господь дуже звеличив Соломона в очах усього Ізраїлю, подарувавши йому таку царську славу, якої не мав до нього жоден цар в Ізраїлі.
Смерть Давида
26 Таким чином, Давид, син Єссея, владарював над усім Ізраїлем.
27 Загальний період його царювання над Ізраїлем становив сорок років. Спочатку він сім років владарював у Хевроні, а потім тридцять три роки був царем у Єрусалимі.
28 Він помер у щасливій сивині в похилому віці, в багатстві та славі, а замість нього зійшов на царський престол його син Соломон.
29 Про всі діяння царя Давида, – від першого й до останнього, – були вже описані в Літописі Провидця Самуїла, в Літописі Пророка Натана та в Літописі Провидця Ґада,
30 а саме: про весь період його царювання, про його подвиги та події, що відбувались, з ним самим, з усім Ізраїлем, а також в інших країнах світу.