Переселення сім’ї Елімелеха до Моаву
1 У часи правління Суддів так сталось, що в країні настав голод. Тому один чоловік із Вифлеєма Юдейського пішов разом з дружиною і двома синами, аби оселитись на полях Моаву.
2 Ім’я того чоловіка Елімелех, а ім’я його дружини – Ноемі; їхніх двох синів звали Махлон і Кілйон. Вони були ефратяни з Вифлеєма Юдейського. Отже, прибули вони на моавські поля і там поселились.
3 Незабаром Елімелех, чоловік Ноемі, помер, і вона залишилася одна зі своїми двома синами.
4 Вони взяли собі за дружин моавійок; першу звали Орпа, а другу – Рут. Вони там прожили близько десяти років.
5 Коли ж згодом обидва сини, Махлон і Кілйон, померли також, Ноемі залишилася і без обох своїх синів й без свого чоловіка.
Ноемі та Рут повертаються до Вифлеєма
6 Коли ж на моавських полях вона почула, що Господь змилосердився над Своїм народом, і дав їм хліб, то вона разом зі своїми невістками вирушила з моавських полів,
7 і, залишивши свій дім, в якому проживала з двома своїми невістками, подалась на дорогу, що провадила в Юдейський край.
8 Прощаючись , Ноемі сказала двом своїм невісткам: Йдіть, і нехай кожна з вас повернеться в дім своєї матері! Нехай Господь виявить до вас милосердя, як і ви виявляли доброту щодо померлих і до мене.
9 Нехай Господь допоможе вам, кожній зокрема, знайти притулок у домі свого чоловіка. На прощання вона поцілувала їх, але вони підняли плач і заридали.
10 Вони їй говорили: Ні, ми підемо з тобою, до твого народу!
11 Але Ноемі наполягала: Повертайтесь, донечки мої! Для чого вам іти зі мною? Хіба я ще можу народити вам синів, які стали би для вас за чоловіків?
12 Поверніться ж, мої донечки, та йдіть, адже я вже надто похилого віку, аби знову вийти заміж. І хоч би навіть я вирішила, що є ще надія, й вийшла заміж і наступної ночі була би з чоловіком та народила синів,
13 то хіба ви чекали б, доки вони повиростають? Хіба це було би розумною підставою вам не виходити заміж? Ні, донечки мої, адже мені дуже прикро на душі за вас, що мене спіткала така доля від Господа!
14 Але вони знову, ще голосніше почали плакати. Нарешті Орпа все-таки попрощалась зі своєю свекрухою, тоді як Рут ще ближче пригорнулась до неї.
15 Тоді Ноемі їй сказала: Ось твоя своячка повернулася до свого народу і до своїх богів; повернись і ти за своєю своячкою!
16 Але Рут відповіла: Не вмовляй мене, щоб я тебе залишила, й відійшла від тебе. Адже куди підеш ти, туди піду і я; де житимеш ти, там і я проживатиму. Твій народ стане моїм народом, і твій Бог буде моїм Богом!
17 Де помреш ти, там помру і я, і там буду похована. І що би Господь не учинив зі мною, одна лише смерть розлучить мене з тобою!
18 Зрозумівши, що та наполягає на тому, щоб іти з нею, Ноемі перестала її вмовляти.
19 Так і йшли вони удвох, аж доки вони не прийшли до Вифлеєма. Коли ж вони ввійшли у Вифлеєм, сталося щось несподіване , – все місто про них загомоніло: Невже це Ноемі?
20 А вона їм говорила: Не називайте мене Ноемі, а називайте мене Марою , адже велику гіркоту визначив для мене Всемогутній.
21 Я пішла звідти багатою, але Господь повернув мене з порожніми руками . Тож навіщо називати мене Ноемі? Адже Господь упокорив мене, і Всемогутній завдав мені лихо .
22 Отже, повернулась Ноемі з моавських полів, а з нею її невістка, моавійка Рут. Вони прибули у Вифлеєм на початку жнив ячменю.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)