День Господньої відплати
1 Хто це йде від Едому, з Боцри , – в червоних шатах? Хто такий величний у Своєму одязі, й поважно ступає у Своїй величі та владі? Я Той, Котрий судить справедливо і спроможний спасати!
2 А чому Твої шати червоні? Чому Твій одяг такий, як у того, хто топче в чавилі виноград?
3 Я топтав чавило Сам один, і нікого з людей не було зі Мною, – Я топтав їх у Своєму гніві. Я топтав їх у Своєму обуренні, так що їхній сік бризкав на Мої шати. Таким чином весь Мій одяг Я заплямував.
4 Адже день відплати був запланований Мною, і настав рік Мого викуплення.
5 Я дивився, але помічника не було. Я був здивований, що не знайшлось підтримки. Тоді Я Сам Своєю рукою отримав перемогу, – Моє обурення підтримало Мене.
6 Я топтав народи в Моєму гніві, нищив їх у Своєму обуренні. Я пролив їхню кров на землю!‥
Господня милість, доброта та безліч Його щедрот
7 Я згадую Господні милості, похвальні Господні вчинки в усьому, що Господь для нас звершив, – ту велику доброту для Ізраїлевого роду, яку Він виявив до них у Своєму милосерді та безлічі Своїх щедрот.
8 Адже Він сказав: Вони, насправді, є Моїм народом, – дітьми, котрі не підведуть! – Він став їхнім Спасителем.
9 Усяке їхнє горе викликало у Нього тривогу, і Його ангел їх рятував. У Своїй любові й Своєму милосерді Він їх визволяв, – з давніх-давен Він брав їх на руки і носив.
10 Вони ж бунтувались й засмучували Його Святого Духа, – тому Він став їхнім ворогом, і Сам воював з ними.
11 В той час Його народ згадав прадавні часи Мойсея, – де Той, Котрий вивів їх із моря разом з пастирем Його отари? Де тепер Той, Котрий вклав у нього Свого Святого Духа?
12 Хто вів за правицю Мойсея, підтримуючи його величною силою Своєю і змусив розступитися перед ними воду, увіковічнивши цим Своє Ім’я?
13 Хто провів їх через безодню, наче коня степом розлогим, так що вони навіть не спотикнулися?
14 Наче череда, що спускається в долину, так Господній Дух провадив їх до спокою. Так, це Ти вів Свій народ, прославивши цим Своє Ім’я!
Покаянна молитва
15 Поглянь же з небес і подивися з Твого святого і славного місцеперебування! Де Твоя ревність і сила Твоя? Не стримуй від мене Твого великого милосердя і Твого співчуття!
16 Адже лише Ти – наш Отець, бо Авраам нас не знає, та й Ізраїль нас не визнає. Але Ти, Господи, наш Отець і Твоє відвічне Ім’я – Спаситель!
17 Чому Ти, Господи, дозволив нам зійти з Твоїх доріг, аби закам’яніли наші серця, і ми перестали Тебе шанувати? Повернися ж заради Твоїх слуг, заради племен Твоєї спадщини.
18 Недовго володів спадщиною Твій народ, оскільки наші вороги потоптали Твою Святиню.
19 Ми стали такими, немовби Ти ніколи не владарював над нами, – наче ми ніколи не були названі Твоїм Іменем. О, як би Ти прорвав небеса і зійшов, то від Твоєї появи розтопилися б гори!
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)