Пам’ятні камені
1 І коли весь народ завершив свою переправу через Йордан, Господь звернувся до Ісуса з такими словами:
2 Оберіть з народу дванадцять чоловіків, – по одному з кожного племені, –
3 і накажи їм, говорячи: Візьміть звідти, з-посеред Йордану, – з того місця, де впевнено стоять священики, – дванадцять каменів і несіть їх із собою, аби покласти на тому місці, де ви будете ночувати.
4 Тож покликав Ісус дванадцятьох мужів, які були обрані з-посеред Ізраїльських синів, по одному з кожного племені,
5 і сказав їм Ісус: Ідіть на середину Йордану і там, перед Ковчегом Господа, вашого Бога, нехай кожен візьме на свої плечі один камінь, – за числом Ізраїльських племен.
6 Вони будуть у вас ознакою, аби в майбутньому, коли ваші нащадки питатимуть вас, мовляв: Що це за камені та що вони означають? –
7 ви могли їм розповісти: Води Йордану зупинилися перед Ковчегом Заповіту Господа; щойно він увійшов у Йордан, води Йордану перестали текти. Отже, ці камені будуть пам’ятником Ізраїльським нащадкам навіки.
8 Ізраїльтяни зробили все так, як заповів Ісус. Вони винесли дванадцять каменів з-посеред Йордану за числом Ізраїльських племен, – як і звелів Господь Ісусові, – вони принесли їх із собою на місце нічлігу, і там їх поклали.
9 Ісус встановив також дванадцять інших каменів посеред Йордану, – на тому місці, де стояли ноги священиків, які переносили Ковчег Заповіту. Вони там аж по сьогодні.
10 Священики, котрі переносили Ковчег Заповіту, стояли посеред Йордану доки не було здійснене все, що наказав Господь Ісусові й що він сповістив народові, та згідно з усім тим, що Мойсей заповів Ісусові. А в той час народ з поспіхом переходив.
11 Коли народ закінчив переправу, то перейшов також Господній Ковчег, і священики знову стали на чолі народу.
12 Перейшли також сини Рувима, сини Ґада, а також сини половини племені Манассії; озброєні, вони підрозділами йшли попереду всіх Ізраїльтян, як і заповів їм Мойсей.
13 Близько сорока тисяч озброєних військових, готових до бою, вийшли перед Господом на Єрихонську Рівнину.
14 Того дня звеличив Господь Ісуса перед усім Ізраїлем; тож протягом усього його життя боялися і поважали його так, як боялися і поважали Мойсея.
15 Отже, перед тим, як Ковчег винесли на берег, Господь звернувся до Ісуса з такими словами:
16 Скажи священикам, які несуть Ковчег Заповіту, аби вони вийшли з Йордану.
17 Тоді Ісус віддав наказ священикам, говорячи: Вийдіть з Йордану!
18 Щойно священики, котрі несли Ковчег Господнього Заповіту, вийшли з Йордану, і їхні ноги ступили на берег, як вода Йордану повернулася на своє звичне русло і, як було перед тим, потекла, виступаючи з усіх своїх берегів.
19 Отже, вийшов народ з Йордану в десятий день першого місяця й отаборився в Ґілґалі, зі східного боку Єрихона.
20 А ті дванадцять каменів, що були взяті з Йордану, Ісус встановив у Ґілґалі.
21 При цьому він звернувся до Ізраїльтян з такими словами: Коли в майбутньому ваші нащадки запитають своїх батьків, говорячи: Що це за камені? –
22 то ви розповісте своїм дітям, що Ізраїль перейшов цей Йордан, як по суходолу.
23 Адже Господь, ваш Бог, осушив перед вами води Йордану, доки ви не перейшли, – так само як Господь, ваш Бог, учинив і з Червоним морем, яке Він осушив перед нами, доки ми не перейшли;
24 і щоб усі народи землі пізнали, що Господня рука могутня, та щоб ви боялися Господа, вашого Бога, поки будете жити.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)