Настанови Якова своїм синам
1 Тоді покликав Яків синів своїх, попросивши: Зберіться, аби я сказав вам, що станеться з вами в прийдешні дні.
2 Зійдіться й уважно слухайте, сини Якова, прислухайтесь до вашого батька, Ізраїля.
3 Рувиме, ти – мій первенець, моя міць і початок моєї сили, – надзвичайно гордий та надмірно владний!
4 Ти стрімкий, наче вода, але не верховодитимеш! Адже ти увійшов на ложе свого батька; увійшовши на моє ложе, ти зганьбив мене.
5 Симеон і Левій – брати; їхні мечі – знаряддя жорстокості.
6 Моя душа не приєднається до їхньої змови, і до їхньої громади хай не прилучиться моя слава, тому що в своєму гніві вбили людину і в своїм свавіллі порізали сухожилля бику.
7 Проклятий їхній гнів, бо він безжалісний, а їхня лють жорстока; поділю їх у Якові й розпорошу їх в Ізраїлі.
8 Юдо, тебе вихвалятимуть твої брати; твоя рука на шиї твоїх ворогів. Тобі вклоняться сини твого батька.
9 Юда – молодий лев! Мій син повернувся з полювання, причаївся і заліг, наче лев. І як лева, хто його потурбує?
10 Не відійде скіпетр від Юди і з його покоління берло володаря, доки не прийде Той, Кому воно належить, і Йому коритимуться народи.
11 Він прив’язує до виноградної лози Свого осла, а Своє осля – до добірної лози. Він випере Свій одяг у вині, а Свої шати – в крові виноградної лози.
12 Його очі більш іскристі, ніж вино, а Його зуби біліші за молоко.
13 На березі моря, біля причалу кораблів оселиться Завулон, а його кордони – аж до Сидона.
14 Іссахар – сильний осел, що розлігся між двома кошарами;
15 він побачив добре місце для спочинку і хорошу землю, тому зігнув свої плечі під поклажею і став рабом тяжкої праці.
16 Дан судитиме свій народ, як одне з племен Ізраїлю.
17 Хай буде Дан змією при дорозі, гадюкою на стежці, яка жалить коня в п’яту, так що його вершник падає навзнаки.
18 На спасіння Твоє я сподіваюсь, Господи.
19 Ґад. Ватага розбійників нападе на нього, але він відбиватиметься від них, переслідуючи їх по п’ятах.
20 Щодо Асира, то він багатий на хліб і постачатиме царські ласощі.
21 Нефталим – вільна лань; він промовляє гарні слова.
22 Йосиф – пагін плодового дерева , гілки якого підіймаються по муру.
23 Великі прикрощі чинили йому, вороже ставилися до нього й пускали стріли вправні стрільці;
24 та його лук був непохитним, як і пружні рамена його рук, завдяки руці Сильного Бога Якова, Пастиря та Скелі Ізраїля,
25 завдяки Богові твого батька, Який допомагає тобі. Всемогутній благословить тебе небесним благословенням згори і благословенням підземної безодні, благословенням грудей і лона.
26 Благословення твого батька вищі за віковічні і благословенні гори та їхні вічні вершини. Вони спочиватимуть на Йосифовій голові, – на голові обраного між його братами.
27 Веніямін – хижий вовк: вранці він споживає упіймане , а ввечері ділить здобич.
28 Оце і всі дванадцять племен Ізраїлю, а також те, що їм сказав їхній батько, благословляючи їх. Він кожного з них поблагословив притаманним йому окремим благословенням.
Смерть і поховання Якова
29 Він дав їм Заповіт, промовляючи до них: Я приєднуюсь до свого народу. Поховайте мене з моїми батьками в печері, що на полі Ефрона-хеттейця, –
30 в тій печері, що на полі Махпела, навпроти Мамре в ханаанській землі, на полі, яке купив Авраам у Ефрона-хеттейця для власної гробниці.
31 Там поховали Авраама і його дружину Сарру, там поховали Ісаака та його дружину Ревеку. Там я поховав Лію.
32 Те поле й печера, що на ньому, куплені в синів Хетових.
33 Давши Заповіт своїм синам, Яків замовк, простягнув ноги на ліжку і помер. Він приєднався до свого народу.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)