Елігу: Боже судочинство неминуче
1 Продовжуючи промову Елігу далі сказав:
2 Невже ти вважаєш слушним стверджувати: Я більш правий ніж Бог!
3 Адже ти говориш: Яка Тобі користь від того, грішу я, чи ні?
4 Я кількома словами відповім тобі і заодно твоїм приятелям:
5 Подивися на небо і поміркуй, зверни увагу на хмари, як вони високо над тобою!
6 Якщо ти грішиш, то що тим заподієш Богові? Навіть якщо твоїх злочинів багато, то хіба ти цим зашкодиш Йому?
7 Так само й коли ти праведний, то що Йому додаєш? Або що Він отримує від тебе?
8 Твоє нечестя може зашкодити лише подібній до тебе людині, як і твою праведність, зауважать насамперед інші люди!
9 Адже люди стогнуть і лементують через великі утиски інших, волають про допомогу з приводу гноблення сильніших за них.
10 Проте ніхто не питає: Де є Бог, мій Творець, Котрий і вночі підіймає настрій, щоб співати?
11 Який учинив нас розумнішими за польових звірів і розважливішими від небесних птахів?!
12 Вони можуть кричати, проте через зарозумілість злочинців Він не відповідає.
13 Безперечно, Бог не слухає марнослів’я, – Всемогутній не звертає на це уваги.
14 Хоч ти говориш, що Його не бачиш, Його судочинство неминуче, тому очікуй на Нього.
15 А тепер, поки Божий гнів не став покаранням, і Він не безмірно карає за провину, –
16 Йов легковажно відкриває свої уста, й несвідомо примножує свої слова.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)