1 Пам’ятай свого Творця за днів твого молодого віку, поки не настали лихі дні й не наблизились роки, про які ти говоритимеш: Не приносять вони мені задоволення.
2 Поки не почне меркнути сонце, і світло, і місяць, і зірки, та як після дощу почнуть насуватися хмари…
3 А будуть це дні, коли тремтітимуть вартові дому та зігнуться хоробрі мужі, а ті, що мелють, втомляться від праці, бо їх буде мало, як і ті, що виглядають через вікна, потемніють;
4 коли зачиняться двері на вулицю, і зменшиться гуркіт млина, – хоч будеш прокидатись від першого голосу птаха, – тоді як затихнуть усі співучі дочки;
5 коли боятимешся висоти, і буде страшно вирушити в дорогу; коли зацвіте мигдаль, і коник стане важким та розсиплеться каперс , – адже людина наближається до свого вічного дому, а по вулиці вже ходитимуть в очікуванні плакальниці .
6 А вже коли обірветься срібний шнурок, розколеться золота чаша, й розіб’ється глечик біля криниці, тоді зламане колесо впаде в криницю.
7 Таким чином порох повернеться в землю, з якої вийшов, а дух повернеться до Бога, Який його дав…
8 Отака марнота марнот, – підсумував Еклезіаст, – усе марнота.
Обов’язки людини
9 І все ж, володіючи мудрістю, Еклезіаст навчав народ знанню. Всебічно досліджуючи, він уклав багато притч.
10 Еклезіаст намагався підібрати належні вислови, старався правильно написати слова істини.
11 Висловлювання мудреців, як стрекала і збірки притч, як міцно вбиті цвяхи, – вони дані єдиним Пастирем.
12 І тому, мій сину, будь обережний, – укладанню багатьох книг не буде кінця, а надмірне навчання – мука для організму.
13 Тож вислухай підсумок усього сказаного: Бійся Бога, і дотримуйся Його Заповідей, бо саме у цьому сутність справжньої людини.
14 Адже Бог приведе на суд кожну справу, і навіть утаємничену, – добра вона, чи злочинна.