Давид помазаний царем над Юдиним племенем
1 Після цього Давид звернувся до Господа й запитав: Чи йти мені в якесь Юдине місто? І Господь сказав йому: Йди! Тоді Давид запитав: Куди мені йти? Він же відповів: У Хеврон.
2 І Давид вирушив туди з обома своїми жінками, – із Ахіноамою з Єзреела та Авігеєю, колишньою дружиною Навала, кармелійця.
3 Привів Давид із собою і людей, котрі були з ним разом з їхніми родинами. Всі вони розселилися в околицях Хеврона.
4 Там зібрались Юдейські мужі й помазали Давида царем над Юдиним племенем. Коли ж повідомили Давидові, розповідаючи, як мешканці Явеша Гілеадського поховали Саула,
5 то Давид направив посланців до старійшин Явеша Гілеадського з такими словами: Благословенні ви Господом за той милосердний учинок, який виявили ви щодо вашого володаря Саула, поховавши його!
6 Тепер же нехай Господь виявить до вас милосердя і справедливість! Що ж до мене, то я також виявлятиму до вас доброту за цей благородний учинок.
7 Тепер же нехай зміцнюються ваші руки, будьте мужніми людьми, хоч і загинув ваш володар Саул! Мене ж Юдине плем’я помазало царем над собою…
Ішбошет поставлений царем над Ізраїлем
8 Тим часом Авнер, син Нера, начальник війська Саула, взяв Саулового сина Ішбошета, спровадив його в Маханаїм
9 і поставив його царем над Гілеадом, над Ашуреянином, над Єзреелем, над Єфремом і над Веніяміном, – фактично над усім Ізраїлем.
10 Ішбошету, сину Саула, було сорок років, коли він став царем над Ізраїлем і царював він два роки. Проте Юдине плем’я було за Давидом.
11 Період царювання Давида в Хевроні над Юдиним племенем становив сім років і шість місяців.
Війна між родом Саула та родом Давида
12 Якось Авнер, син Нера, на чолі воїнів Ішбошета, сина Саула, виступив з Маханаїма на Ґівеон.
13 Так само і Йоав, син Церуї, вирушив з військом Давида; вони зіткнулись між собою неподалік ґівеонського ставу. Одні зайняли позиції з одного боку ставу, а інші – з другого боку ставу.
14 Тоді Авнер запропонував Йоаву: Нехай окремі воїни вступлять у двобій перед нами! А Йоав відповів: Нехай вступають!
15 Тож піднялися і вступили у двобій дванадцять воїнів з племені Веніяміна, від Ішбошета, сина Саула, і дванадцять воїнів Давида.
16 І схопив кожен свого супротивника за голову, а свій меч устромив йому в бік, так що всі вони попадали разом. З того часу те місце назвали: Хелкат-Гаццурім (Поле мечів ), що в Ґівеоні.
17 У той день розгорілась дуже жорстока битва, й Авнер разом з Ізраїльськими воїнами зазнали повної поразки від воїнів Давида.
18 Там воювали і три сина Церуї: Йоав, Авішай та Асаїл. Але Асаїл був найбільш швидконогим, наче польова сарна.
19 Тож Асаїл погнався за Авнером, і, наздоганяючи Авнера, не ухилявся ні вправо ні вліво.
20 Озирнувшись назад, Авнер гукнув: Чи це ти, Асаїле? А той відповів: Я!
21 Тоді Авнер сказав йому: Поверни собі вправо чи вліво, упіймай когось із воїнів і відбери собі у нього зброю! Але Асаїл не захотів припинити за ним погоні .
22 І Авнер знову звернувся до Асаїла: Відступись від мене! Для чого я мав би тебе пришити до землі! Як же пізніше дивитимусь в очі твоєму брату Йоаву?
23 Коли ж той відмовився відступити, то Авнер вдарив його ратищем (держаком ) списа в живіт, і спис пройшов наскрізь, так що він упав, і помер на місці. Після того кожен, хто лише проходив повз того місця, де лежав Асаїл мертвим, то призупинявся.
24 Але Йоав і Авішай далі переслідували Авнера. Коли вже зайшло сонце, вони прибули до пагорба Амма, що навпроти (джерела ) Ґіяху, по пустельній дорозі в Ґівеон.
25 Там веніямінці згуртувались навколо Авнера, об’єднавшись в єдиний загін, й зайняли верхів’я одного з пагорбів.
26 Тоді Авнер заволав до Йоава, говорячи: Невже повіки має пожирати меч? Хіба ти не знаєш, яким гірким буде кінець? Коли ти нарешті, скажеш своїм людям, аби вони зупинились, і не переслідували своїх братів?
27 А Йоав відповів: Як живий Бог, запевняю, якби ти не заговорив, то лише під ранок кожен воїн припинив би погоню за своїм братом .
28 Тож Йоав засурмив у ріг, усе військо зупинилось, й далі не переслідувало воїнів Ізраїлю. Таким чином війна припинилась.
29 Авнер зі своїми воїнами йшли Йорданською Долиною всю ту ніч, переправились через Йордан, пройшли весь Бітрон (ущелину ) й прибули в Маханаїм.
30 Що ж до Йоава, то він, вернувшись з погоні за Авнером, зібрав усе своє військо. В лавах Давидового війська, крім Асаїла, недорахувались дев’ятнадцять чоловік,
31 тоді як воїни Давида знищили з загону Авнера триста шістдесят веніямінців, які полягли в бою.
32 Після цього, взяли Асаїла й поховали його в батьківській гробниці у Вифлеємі. А Йоав зі своїми воїнами йшов цілу ніч, і лише на світанку прибув у Хеврон.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)