Слово Господнє до Седекії
1 Слово, яке отримав Єремія від Господа, коли вавилонський цар Навуходоносор, разом з усім своїм військом, і всіма підвладними йому царствами землі, та підкореними ним народами, виступив проти Єрусалима та проти всіх його міст , було такого змісту:
2 Так говорить Господь, Бог Ізраїлю: Піди й звернись до Юдейського царя Седекії з такими словами: Так говорить Господь: Ось Я віддаю це місто в руки вавилонського царя, який спалить його вогнем.
3 Не врятуєшся з його рук і ти, а, безперечно будеш схоплений, і відданий у його руки, – ти дивитимешся в очі вавилонського царя, і розмовлятимеш з ним віч-на-віч, після чого тебе відправлять до Вавилона.
4 Тож вислухай, Юдейський царю, Седекіє, провіщення Господнє. Ось що каже тобі Господь: Ти не помреш від меча!
5 Помреш ти у мирі, і як кадили ладаном по смерті твоїх батьків, тобто попередніх царів, які були перед тобою, так кадитимуть фіміамом і для тебе, ридаючи : «О, яке горе, володарю!». Адже провістив це Я, – говорить Господь.
6 Пророк Єремія переказав усі ці слова Юдейському цареві Седекії в Єрусалимі.
7 Отже, військо вавилонського царя воювало проти Єрусалима та проти всіх інших міст Юдеї, зокрема проти Лахіша та проти Азека, оскільки з усіх Юдейських міст лише вони залишалися укріпленими містами.
Порушення закону про рабів
8 Слово, яке було до Єремії від Господа, після того як цар Седекія уклав Заповіт з усім народом Єрусалима, проголошуючи всім рабам свободу, за яким
9 кожен повинен був звільнити свого раба-єврея, і кожен – свою невільницю-єврейку, аби ніхто не примушував свого брата (сестру ) з юдеїв служити йому.
10 З цим погодились усі вельможі та весь народ, що увійшли в Заповіт, щоб кожний відпустив свого раба і кожний свою невільницю на свободу, аби ті більше їм не служили. Вони послухалися і відпустили.
11 Але незабаром передумали й примусили своїх рабів і невільниць, яких повідпускали на волю, повернутись, – вони знову їх уневільнили як рабів і невільниць.
12 Після цього знову було Господнє слово до Єремії від Господа такого змісту:
13 Так говорить Господь, Бог Ізраїлю: Того дня, коли Я виводив ваших батьків з єгипетського краю, – справжнього невільницького дому, – Я уклав з ними Заповіт, домовившись:
14 Після закінчення семи років кожен з вас відпустить на свободу свого брата єврея, який був проданий тобі й шість років був твоїм рабом, – відпустиш його від себе на волю. Але ваші батьки не звернули на це уваги й не послухались Мене.
15 Тепер нарешті ви навернулися і вчинили справедливо переді Мною, проголосивши свободу, – кожен для свого ближнього, уклавши з цього приводу Заповіт перед Моїми очима в Храмі, в якому проголошується Моє Ім’я.
16 Але ж ви порушили своє рішення! Ви зганьбили Моє Ім’я, повернувши своїх рабів і своїх невільниць, – тих, кого ви самі звільнили за їхнім бажанням, – примусивши їх знову бути вашими рабами й невільницями.
17 Тому так говорить Господь: Ви Мене не послухали, як обіцяли, щоб кожен оголосив справжню свободу своєму братові й своєму ближньому. Тому тепер Я оголошую вам, – це сказано Господом, – свободу загинути від меча, від моровиці й від голоду. Я учиню вас жахливим прикладом для всіх царств землі.
18 Я сприятиму, аби з тими людьми, котрі уклали зі Мною Заповіт, а потім його порушили, не виконуючи умов Заповіту, було так, як з тим телям, яке розсікають пополам, і проходять між його розсіченими половинками .
19 Всіх можновладців Юдеї та можновладців Єрусалима, євнухів-царедворців і священиків, – всіх людей краю, котрі, фактично, також пройшли між двома розсіченими частинами теляти,
20 Я віддам у руки їхніх ворогів, – у руки тих, котрі бажають їхньої смерті, так що їхні трупи стануть їжею для небесних птахів та диких звірів.
21 А Юдейського царя Седекію та його вельмож Я також віддам у руки їхніх ворогів та в руки тих, котрі зазіхають на їхнє життя, – в руки війська вавилонського царя, яке від вас відступає .
22 Адже Я видам наказ, – говорить Господь, – і поверну їх до цього міста, – вони знову воюватимуть проти нього, захоплять його, і спалять його. Стосовно ж інших Юдейських міст, то вони будуть так само спустошені й залишаться без мешканців.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)