Нащадки Рувима, Ґада та половини племені Манассії повертаються до своїх земель
1 Прийшов час, коли Ісус покликав військових із нащадків Рувима, Ґада й половини племені Манассії,
2 і сказав їм: Ви дотримались усього, що звелів вам Мойсей, Господній слуга; ви були також слухняні моїм велінням в усьому, що я вам наказував.
3 Ви не залишали ваших братів упродовж цих багатьох днів аж до сьогодні, бездоганно дотримуючись Заповідей і постанов Господа, вашого Бога.
4 Тепер же, коли Господь, ваш Бог, подарував спокій вашим братам, як обіцяв їм, тому ви також вирушайте й повертайтесь до ваших наметів, – у край вашої спадщини, яку вам дав Господній слуга Мойсей на іншому боці Йордану.
5 Але пильно дбайте про те, щоб виконувати Заповіді й Закон, як заповів вам Мойсей, Господній слуга. Любіть Господа, вашого Бога, й ходіть лише Його дорогами, дотримуючись Його Заповідей; прихиляйтесь до Нього й служіть Йому вашим щирим серцем й усією вашою душею.
6 Поблагословив їх Ісус, і відпустив. Тож вони вирушили до своїх наметів.
7 Як відомо, одній половині племені Манассії Мойсей дав наділ у Башані, а його другій половині дав Ісус володіння з їхніми братами на другому, західному, боці Йордану. Тож, випроваджуючи їх до своїх домівок, Ісус поблагословив їх.
8 Промовляючи до них, він сказав: Ви повертаєтесь до своїх наметів з великим багатством, – з вельми численними стадами худоби, зі сріблом, золотом, міддю, залізом і великою кількістю одягу. Поділіться здобутим у ваших ворогів зі своїми братами.
9 Попрощавшись з рештою Ізраїльтян у Шіло, що в ханаанському краю, сини Рувима, сини Ґада й сини половини племені Манассії вирушили в дорогу, в Ґілґал, у край своєї спадщини, в якій оселились за велінням Господа, отриманим через Мойсея.
Жертовник «Свідок» над Йорданом
10 Коли ж сини Рувима, сини Ґада й половина племені Манассії повернулись до надйорданських околиць, що в ханаанському краю, то збудували там, над Йорданом, жертовник. З вигляду це був досить величний жертовник.
11 Тому Ізраїльтяни з іншого боку Йордану почали говорити: Подивіться, що утворили нащадки Рувима, нащадки Ґада й половина племені Манассії! Вони збудували жертовник на кордоні ханаанського краю в йорданській околиці, в межах Ізраїлю!
12 Тож, почувши таке, Ізраїльтяни зібрали всю Ізраїльську громаду в Шіло, аби виступити проти них (зайорданців ) війною.
13 Проте спочатку Ізраїльтяни послали до нащадків Рувима, до нащадків Ґада, й до половини племені Манассії в Гілеадський край сина священика Елеазара, Пінхаса,
14 а з ним десять старійшин, – по одному старійшині з кожного племені за ім’ям патріархів від усього Ізраїлю. Кожен з них був главою й начальником батьківського роду серед тисяч Ізраїльтян.
15 Вони прийшли до нащадків Рувима, до нащадків Ґада та до половини покоління Манассії в Гілеадський край і звернулися до них з такими словами:
16 Передаємо слова Господньої громади: Що це за зрадництво ви учинили щодо Ізраїлевого Бога?! Адже виходить, що ви відступили від Господа, спорудивши собі власний жертовник; такими діями ви тепер учинили бунт проти Господа!
17 Хіба недостатньо нам гріха Пеора , від якого ми й досі ще не оправились і за який Господнє покарання спіткало всю громаду?!
18 Адже ви тепер знову відступаєте від Господа! Може статися так: сьогодні ви підняли бунт проти Господа, а завтра Його гнів запалає на всю громаду Ізраїлю!
19 Тож сьогодні, якщо земля, якою ви володієте, нечиста, то перейдіть у край Господнього володіння, туди, де знаходиться Господній Намет, й отримайте спадщину поміж нами, тільки не бунтуйте проти Господа, й не повставайте проти нас, спорудивши собі власний жертовник, окрім жертовника Господа, нашого Бога.
20 Хіба не впав гнів Господній на всю громаду Ізраїлю, коли Ахан, син Зераха, вчинив тяжкий злочин, зазіхнувши на закляте? Хоч завинив один чоловік, але не тільки він загинув через свій гріх!?
21 Відповідаючи, нащадки Рувима, нащадки Ґада й половина племені Манассії сказали начальникам тисяч Ізраїлю:
22 Господь – Бог над богами! Господь – Бог над богами! Він усе знає, і нехай також зрозуміє Ізраїль! Якщо ми збунтувались, учинивши віроломство щодо Господа, то нехай вже сьогодні Він нас покарає!
23 Якщо ми спорудили собі власний жертовник, аби, відступивши від Господа, приносити на ньому жертви всепалення, чи приносити на ньому мирні жертви, то нехай Господь нас не щадить!
24 Але ж ні! Ми це зробили, побоюючись, аби в майбутньому ваші нащадки не сказали нашим нащадкам, говорячи: Що вам до Господа, Бога Ізраїлю?
25 Адже Господь навіть зробив Йордан кордоном між нами та вами, нащадки Рувима й нащадки Ґада! Тож немає для вас жодної частки в Господі! Таким чином ваші нащадки відштовхнуть наших дітей від вшанування й страху перед Господом.
26 З тієї причини ми вирішили: Побудуймо собі жертовник, але не задля жертв всепалення чи задля мирних жертв,
27 але щоб він був німим свідком між нами й вами, та між нашими нащадками після нас, що ми бажаємо вшановувати Господа, звершуючи перед Ним служіння нашими жертвами всепалення та іншими нашими жертвами, а також нашими мирними жертвами. Нехай ніколи ваші нащадки не скажуть нашим нащадкам: Немає у вас нічого спільного з Господом!
28 Ми розмірковували: Якби таке й сталось, що нам, або нашим дітям щось подібне колись сказали, то ми відповімо: Подивіться на цю подобу Господнього жертовника, який зробили наші батьки не для жертв всепалення, і не для мирних жертв, але для свідчення між нами та між вами!
29 Нехай же ніколи не станеться таке, щоб ми збунтувалися проти Господа, чи відвернулись тепер від Господа, збудувавши власний жертовник для жертв всепалення, або мирних жертв, окрім жертовника Господа, нашого Бога, що перед Його Наметом Зборів .
30 Коли ж священик Пінхас, старійшини громади та глави Ізраїльських тисяч, котрі були з ним, почули слова, які говорили нащадки Рувима, нащадки Ґада та нащадки Манассії, то визнали їх слушними.
31 Тоді син священика Елеазара, Пінхас, звертаючись до нащадків Рувима, нащадків Ґада й нащадків Манассії, сказав: Сьогодні ми переконались, що Господь з усіма вами, і ви не вчинили перед Господом жодного зрадництва; цим ви врятували Ізраїльтян від Господньої відплати.
32 Залишивши Гілеадський край, син священика Елеазара, Пінхас, разом зі старійшинами повернулись від нащадків Рувима та від нащадків Ґада, в ханаанський край, до решти Ізраїльтян, і розповіли їм про розмову, що відбулась.
33 Їхнє повідомлення сподобалось Ізраїльтянам. Вони віддали славу Богові Ізраїлю, й перестали говорити про те, щоб іти війною, і знищити край, в якому живуть нащадки Рувима та нащадки Ґада.
34 А той жертовник нащадки Рувима й нащадки Ґада назвали Ед, тобто Свідок, мовляв: він свідчитиме серед нас, що Господь є нашим Богом!
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)