Перші слова Йова: Він проклинає день свого народження
1 Першим почав говорити Йов, проклинаючи той день, коли він народився.
2 Ось слова Йова:
3 Нехай би не було того дня, коли я народився, як і тієї ночі, коли сказали: Зачалась людина!
4 Нехай би той день став темрявою, і щоб Бог з висоти про нього не згадував, і нехай би над ним ніколи не засяяло світло.
5 Нехай би його оповила темрява і смерті тінь, нехай би над ним нависла темна хмара, і нехай би світло дня перетворилось на темряву.
6 Нехай би та ніч була огорнута мороком й нехай би не числилась серед днів року, і нехай не ввійшла б у число місяців!
7 Нехай би та ніч була безплідною, щоб не почулись у ній вигуки радості!
8 Нехай би проклинали її ті, котрі проклинають день, і готові розбудити левіятана .
9 Нехай би тієї ночі померкли в темряві зорі і щоби вона не сподівалась на світанок, і нехай би не побачила мерехтіння світанку
10 за те, що не замкнула виходу з лона моєї матері , і не приховала горя від моїх очей.
11 Чому я не помер у лоні, або не загинув відразу, як вийшов з лона?
12 Навіщо прийняли мене коліна? Навіщо мене пригорнули до грудей, щоб я ссав молоко?
13 Тепер я лежав би й спочивав, спав би і мав би спокій
14 нарівні з царями та мудрецями землі, які споруджують собі гробниці , що з часом також перетворяться в руїни;
15 або з можновладцями, котрі накопичували золото, або наповнювали свої палаци сріблом…
16 Чому я не був похований, як недоношений викидень, – як немовля, яке ніколи не бачило світла?
17 Там нечестивці, що перестали творити злочини; там спочивають знеможені силами.
18 Там же мають спокій ув’язнені, й не чують голосу наглядача.
19 Малий і великий там рівні , а раби звільнені від своїх панів.
20 Для чого дано світло нещасним, і життя тим, котрим гірко на душі, –
21 тим, котрі чекають смерті, а вона не приходить, хоча її шукають більше, ніж захованих скарбів?
22 Вони були би дуже раді та веселились, якби побачили власну могилу.
23 Для чого життя людині, для якої Бог закрив дорогу і навколо якої одні лише глухі кути?
24 Адже мій стогін став моєю їжею для мене, і, наче вода, розливаються мої скарги.
25 Адже те, чого я найбільше боявся, навідало мене, і те, що викликало в мене тремтіння, нагрянуло на мене.
26 Я ще не заспокоївся й не відійшов від одного, як прийшло нове нещастя.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)