Ангел Господній в Бохімі
1 Господній ангел прийшов з Ґілґала в Бохім, і сказав: Я вивів вас із Єгипту і впровадив вас у край, про який присягався вашим прабатькам! Тоді Я сказав: Не порушу Мого Заповіту з вами повік.
2 Але й ви не повинні укладати Заповіт з мешканцями цього краю, а навпаки, маєте зруйнувати їхні жертовники! Проте ви Мене не послухали. Чому ж ви так учинили?
3 Тому і Я вирішив: Не проганятиму їх від вас! Вони будуть вашими ворогами, а їхні боги стануть для вас пасткою!
4 Коли Господній ангел промовив ці слова до всіх Ізраїльтян, сталось таке, що народ почав уголос плакати.
5 Тому й назвали ту місцевість Бохім (ті, що плачуть ). Там вони принесли Господу жертви.
6 Як же Ісус відпустив народ, і всі Ізраїльтяни розійшлись у свої наділи, аби оволодіти краєм,
7 то народ служив Господу в усі дні життя Ісуса й пізніше, поки були живі старійшини, що пережили Ісуса й були очевидцями великих Господніх звершень, які Він учинив для Ізраїлю.
Смерть і поховання Ісуса Навина
8 Але Господній слуга, Ісус Навин, у віці ста десяти років помер.
9 Його поховали у межах його спадщини, – в Тімнат-Хересі, на Єфремовому плоскогір’ї, що на північ від гори Ґааш.
Ізраїльтяни починають чинити зло перед Господом
10 А коли все те покоління приєдналось до своїх прабатьків, а після них постало інше покоління, що не знало Господа, ані величних звершень, які Він учинив для Ізраїлю,
11 то Ізраїльтяни почали чинити зло перед Господом та служити Ваалам.
12 Вони залишили Господа, Бога своїх прабатьків, Який вивів їх з єгипетського краю, і пішли за іншими богами, – за богами навколишніх народів. Вони поклонялися їм, викликаючи тим Господній гнів.
13 Свого Господа вони залишили, а служили Ваалу та Астарті.
14 Тому Господній гнів запалав на Ізраїль, і Він віддав їх у руки злочинців, які їх грабували, – віддав їх у руки їхніх ворогів, які були довкола, так що вони вже не змогли встояти перед своїми ворогами.
15 В усьому, що б вони не розпочинали, Господня рука була їм на зло, – як і попереджав Господь, та як Господь їм присягався. І стало їм дуже важко.
Господь запроваджує суддів
16 Тоді Господь почав запроваджувати поміж ними суддів, котрі їх рятували від рук їхніх грабіжників.
17 Але ж вони, чинячи розпусту з чужими богами, не слухались і своїх суддів. Поклоняючись їм, вони швидко зійшли з правдивої дороги, якою йшли їхні прабатьки, котрі дотримувались Господніх Заповідей! Вони не діяли за їхнім прикладом…
18 Коли Господь висував з-посеред них суддів, то з тими суддями перебував і Господь. Він рятував їх з рук їхніх ворогів протягом усього життя судді, адже Господь співчував їм, оскільки чув їхні стогони, коли ті (вороги ) пригноблювали та мучили їх.
19 Але щойно суддя помирав, вони знову впадали в розпусту, витворяючи гірше від своїх батьків; слідуючи за іншими богами, вони їм служили й поклонялися їм, не залишаючи ні своїх поганих звичок, ні своєї злочинної поведінки.
20 Тому знову запалювався Господній гнів на Ізраїль. Він говорив: Оскільки цей народ порушив Мій Заповіт, який Я уклав з їхніми прабатьками, й він не слухається Мого голосу,
21 тому Я більше не проганятиму з-перед них жодного з тих народів, які залишив Ісус ще до своєї смерті,
22 аби ще раз пересвідчитись через них щодо Ізраїлю, – чи вони будуть дотримуватись Господньої дороги, й ходитимуть нею, як дотримувались їхні прабатьки, чи зійдуть з неї.
23 Ось чому Господь залишив деякі народи, не проганяючи їх зразу, й не віддав їх у руки Ісуса.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)