Самсон і Деліла
1 Якось Самсон, пішовши до Ґази, побачив там жінку-повію і завітав до неї.
2 Мешканцям Гази повідомили: Сюди прийшов Самсон! Тож вони оточили те місце й цілу ніч чекали його у засідці під брамою міста. Затаївшись на цілу ніч, говорили: Вранці, ще на світанку, вб’ємо його!
3 Самсон спав до півночі. Пробудившись опівночі, він устав, ухопив міську браму разом з обома одвірками та засувом, поклав собі на плечі й виніс їх на вершину гори, що навпроти Хеврону…
4 Згодом сталося так, що він закохався в жінку на ім’я Деліла, котра мешкала біля потоку Сорек.
5 До неї прийшли филистимські можновладці й сказали їй: Вивідай у нього лестощами, у чому полягає його велика сила і яким чином можна було б його подолати. Чим зв’язати його, аби його впокорити? За те ми тобі дамо по тисячі сто срібняків від кожного .
6 Тож Деліла почала питати Самсона: Скажи мені, будь ласка, у чому полягає твоя велика сила і чим можна було б тебе зв’язати, аби тебе впокорити?
7 Самсон відповів їй: Якщо би мене зв’язали сімома сирими, ще не висушеними жилами, то я став би слабким і був би, як усі інші люди.
8 Тож принесли їй филистимські можновладці сім сирих, ще не висушених жил, і вона ними його зв’язала.
9 А в той час у іншій її кімнаті знаходилась засідка ворогів . Вона йому сказала: Самсоне, филистимці йдуть за тобою! Миттєво схопившись , він розірвав жили, як розривається нитка з прядива, коли припече вогонь. Тоді вони так і не довідались, у чому секрет його сили.
10 Після цього Деліла дорікала Самсонові: Виходить, що ти мене обманув, сказавши мені неправду; але зараз усе ж таки скажи мені, чим можна тебе зв’язати?
11 Він їй відповів: Якщо мене дійсно зв’яжуть новими мотузками, якими ще не користувались, то я ослабну і буду таким, як усі інші люди.
12 Отже, взяла Деліла нові мотузки, зв’язала його ними і гукнула йому: Самсоне! Филистимці йдуть за тобою! А засідка й далі перебувала в іншій кімнаті. Але він зірвав їх зі своїх рук, наче нитки.
13 Деліла знову сказала Самсонові: Скільки можна тобі мене обманювати й говорити мені неправду!? Скажи мені, нарешті, як можна тебе зв’язати!? Він відповів їй: Якби ти увіткала сім косичок моєї голови в основу тканини [і прибила цвяхом до ткацького валу, то я став би слабшим, таким як усі інші люди.
14 Вона його приспала й вплела сім косичок його голови в основу тканини ] й закріпила цвяхом, після чого гукнула: Самсоне, филистимці йдуть за тобою! Він пробудився від свого сну і вирвав свої косички разом з тканиною, прибитою до ткацького валка.
15 Деліла продовжувала наполягати: Як же ти можеш говорити, що любиш мене, тоді як твоє серце не зі мною? Адже ти вже тричі обманув мене, так і не сказавши мені, у чому полягає твоя велика сила!‥
16 Оскільки протягом багатьох днів вона про це говорила й так надокучила, що йому вже набридло саме життя,
17 тому він відкрив їй усі свої сердечні таємниці, розповівши: Від самого народження я є Божим назореєм, і бритва не торкалась моєї голови, тож, якби мене поголили, то моя сила відійшла би від мене, – я ослабну та стану таким, як усі інші люди.
18 Деліла зрозуміла, що він нарешті відкрив їй усю свою таємницю, тому послала й покликала филистимських можновладців, сказавши: Приходьте, адже на цей раз він відкрив мені всю свою таємницю. Филистимські можновладці прибули до неї й принесли з собою обіцяні срібняки.
19 Потім, приспавши його на своїх колінах, вона покликала обумовленого чоловіка, аби обстриг сім косичок на його голові. Самсон став слабнути, і його сила відступила від нього.
20 Тоді вона заволала: Самсоне! Филистимці йдуть за тобою! Пробудившись від свого сну, він ще думав: Вирвусь, як раніше, і струшу їх з себе! Але він не знав, що Господь від нього відступив.
21 Отже, филистимці схопили його, викололи йому очі й повели його до Ґази. Там, закувавши його у мідні кайдани, заставили молоти у в’язниці на жорнах…
22 Тим часом, після того як його постригли, волосся в нього на голові поступово почало відростати.
Смерть Самсона
23 Филистимські можновладці зібрались на велике подячне жертвоприношення своєму богові Даґону. Вони веселились і говорили: Це наш бог віддав у наші руки нашого ворога Самсона!
24 Взагалі, коли люди тепер бачили його (Самсона ), то вихваляли своїх богів у таких словах: Наш бог видав у наші руки нашого ворога, – того, котрий спустошував наш край, і котрий так багато знищив наших людей!
25 Дійшло до того, що в розпалі своїх веселощів, вони сказали: Приведіть Самсона, й нехай він нас позабавляє! Тож привели Самсона з в’язниці. Вже сам його принизливий вигляд їх забавляв. Його поставили між опорними стовпами будівлі.
26 Самсон попросив хлопчину, котрий тримав його за руку: Відпусти мене, щоб я міг обмацати стовпи, на яких тримається дім, – я на них обіпруся і трохи відпочину.
27 Той дім тоді був повен чоловіків і жінок. Були там також усі филистимські можновладці. На самому лише даху було близько трьох тисяч чоловіків та жінок, які звідти спостерігали за поведінкою Самсона.
28 Тоді Самсон заволав до Господа, і сказав: Владико мій, Господи, згадай про мене, благаю! Зміцни мене, Боже мій, ще тільки на цей раз, аби я міг відомстити филистимцям один раз за двоє моїх очей.
29 Після цього Самсон нащупав руками два центральні стовпи, на яких будинок тримався, і, міцно обіпершись на них, – на один своєю правицею, а на другий своєю лівицею, –
30 Самсон заволав: Нехай я загину разом з филистимцями! Тоді він натиснув на них з усіх сил так, що будинок упав на можновладців і на весь народ, який був у ньому. Таким чином мертвих, яких він знищив, вмираючи, було більше, ніж усіх тих, яких він убив протягом усього свого життя.
31 Пізніше прийшли його брати та вся родина його батька; забравши його тіло, вони занесли й поховали його між Цорою та між Ештаолом, у гробниці його батька Маноаха. А суддею в Ізраїлі він був двадцять років.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)