1 І Йосиф, припавши до обличчя свого батька, плакав над ним і поцілував його.
2 Потім Йосиф звелів своїм слугам-лікарям забальзамувати тіло свого батька, і лікарі забальзамували Ізраїля.
3 На це пішло сорок днів, бо саме стільки часу триває бальзамування. Єгиптяни оплакували Якова сімдесят днів.
4 Як скінчились дні його жалоби, Йосиф звернувся до придворних фараона зі словами: Якщо я знайшов милість у ваших очах, передайте фараонові мої слова:
5 Мій батько взяв з мене присягу, говорячи: Ось я вмираю. Поховай мене в гробниці, яку я собі приготував у ханаанському краї. Тому дозволь мені піти й поховати мого батька, і я повернуся.
6 Фараон відповів: Іди, поховай свого батька саме так, як він тебе заприсягнув.
7 І пішов Йосиф, щоб поховати свого батька. З ним також пішли усі придворні фараона, вельможі його дому та всі вельможі єгипетського краю.
8 Пішли й усі домашні Йосифа та його брати, – уся родина його батька. Лише своїх дітей, а також своїх овець і своїх волів залишили в ґошенській землі.
9 Їх також супроводжували колісниці та вершники, так що утворилася дуже велика процесія.
10 Вони прийшли до току Атада, що за Йорданом, і там оплакували Якова дуже великим і сильним голосінням. Там справив Йосиф за своїм батьком семиденну жалобу.
11 Коли ж побачили мешканці ханаанського краю жалобу на току Атада, то сказали: Це велика жалоба для єгиптян. Саме тому темісце за Йорданом названо: Авел-Міцраїм, тобто Жалоба Єгипту .
12 Отож, сини Якова зробили йому так, як він їм заповів.
13 Його сини перенесли батька до ханаанського краю і поховали його в печері на полі Махпела, що навпроти Мамре, – на полі яке придбав у власність Авраам у Ефрона-хеттейця.
14 Після похорону свого батька Йосиф повернувся до Єгипту. Повернулися він і його брати та всі, що ходили з ним ховати його батька.
Йосиф заспокоює та запевняє своїх братів
15 Як же брати Йосифа усвідомили, що їхній батько помер, то сказали: А що як Йосиф затаїв на нас зло і захоче відплатити нам за все лихо, яке ми йому заподіяли?!
16 Тому вони послали сказати Йосифові: Твій батько перед своєю смертю заповів, кажучи:
17 Так скажіть Йосифові: Прости злочин твоїх братів та їхній гріх, оскільки вони дійсно заподіяли тобі зло. Тому тепер прости провину слуг Бога твого батька. Йосиф плакав, коли йому це говорили.
18 Тож його брати особисто підійшли до Йосифа , впали перед ним долілиць і сказали: Ось ми – твої слуги.
19 Та Йосиф промовив до них: Не бійтеся! Хіба ж я можу бути замість Бога?
20 Ви замислювали проти мене зло, однак Бог повернув це на добро, аби сталося так, як є сьогодні: прогодувати численний народ.
21 Тому не бійтесь, – я утримуватиму вас і ваших дітей. Він потішив їх, розмовляючи з ними доброзичливо .
Смерть та поховання Йосифа
22 Йосиф і вся родина його батька залишилися в Єгипті. Всього Йосиф прожив сто десять років.
23 Йосиф побачив Єфремових дітей аж до третього покоління. Також і діти Махіра, Манассіїного сина, народилися на коліна Йосифа.
24 Прийшов час , і Йосиф сказав своїм братам: Я вмираю, але Бог неодмінно відвідає вас, і виведе вас з цієї землі у край, який Бог з клятвою пообіцяв Авраамові, Ісаакові та Якову.
25 І Йосиф взяв від синів Ізраїля клятву, кажучи: Бог неодмінно відвідає вас, а ви заберете звідси мої кості.
26 Йосиф помер у віці ста десяти років. Його забальзамували і поклали в труну в Єгипті.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)