1 Так звершені були небо й земля, і всі їхні вистроєні сили .
2 Закінчив Бог до сьомого дня Своє діло творіння , яке Він чинив, і спочив Він сьомого дня від усієї Своєї праці, яку звершив.
3 І поблагословив Бог сьомий день, і освятив його, бо того дня відпочив Він від усієї Своєї праці, яку Бог під час творіння здійснював.
4 Це – опис походження неба й землі, коли вони були створені, – того дня, в який створив Господь Бог землю та небо.
5 Адже до того на землі не було жодної польової рослини, і ніяка польова трава ще не зійшла, бо не дав Господь Бог дощу на землю, і не було людини, щоб її обробляти.
6 Та з землі підіймалась волога і напувала всю поверхню землі.
7 Взявши порох з землі, створив Господь Бог людину. І вдихнув у її ніздрі дихання життя, – і стала людина душею живою.
Життя в Едемському саду
8 І насадив Господь Бог сад на сході Едему, й оселив там людину, яку створив.
9 Господь Бог виростив із землі всякі дерева – гарні на вигляд і придатні для їжі, а також дерево життя посеред саду, та дерево Пізнання добра і зла.
10 Із Едему виходила ріка, щоби зрошувати сад; далі вона ділилася на чотири річки.
11 Назва першої – Пішон. Вона протікає через усю землю Хавіла – там, де є золото.
12 Золото тієї землі добре; там є також бделій і камінь онікс.
13 Назва другої ріки – Гіхон. Вона протікає через усю землю Куш.
14 Третя ріка – Тигр, що тече на сході Ашшуру. Четверта ж ріка – Євфрат.
15 Взяв Господь Бог людину, і оселив її в Едемському саду, щоб його обробляти та за ним доглядати.
16 І заповів Господь Бог людині: З усякого дерева, що в саду, вживатимеш у їжу.
17 Але з дерева Пізнання добра й зла – не їстимеш з нього; бо того дня, коли скуштуєш його, неодмінно помреш!
18 Далі сказав Господь Бог: Недобре бути чоловікові самотнім. Створю для нього помічника, відповідного йому.
19 Після того як створив Господь Бог із землі всіх польових звірів і всіх небесних птахів, то привів їх до Адама, щоби побачити, як їх назве. І як їх назвав Адам, – кожну живу душу, – так вона і звалася.
20 І дав Адам назви всім тваринам та небесним птахам, всім польовим звірам, але Адамові не знайшлося помічника, подібного до нього.
21 Тож навів Господь Бог глибокий сон на Адама, і коли той заснув, Бог взяв одне з його ребер, а те місце заповнив тілом.
22 З ребра, яке взяв у Адама, Господь Бог створив жінку і привів її до чоловіка.
23 І сказав Адам: Це дійсно кістка від моїх кісток, і тіло від мого тіла, тому вона називатиметься жінкою, бо походить від чоловіка.
24 Тому залишить чоловік свого батька й свою матір і пристане до своєї жінки – і стануть вони одним тілом.
25 Були ж вони обоє нагі, – Адам і його жінка, – і не соромилися.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)