1 Не квапся відкривати свої уста, і нехай твоє серце не поспішає говорити слова перед Богом, адже Бог на небі, а ти – на землі, тому не будь багатослівним.
2 Бо як численні клопоти й праця спричиняють сон, так у багатомовності людини виявляється її нерозумність…
3 Як тільки ти пов’яжеш себе обітницею Богові, то не зволікай з її виконанням. Бо Йому не подобаються нерозважливі, – тому, що пообіцяв, обов’язково виконай.
4 Краще не обіцяти взагалі, ніж пообіцяти, – і не виконати.
5 Не дозволяй, щоб твої уста впровадили в гріх твоє тіло, і не говори перед Божим посланцем, мовляв: Це сталося помилково! Навіщо Бога гнівити своїми словами, щоб Він знищив діло твоїх рук?
6 Адже де багато снів, – як і при багатослів’ї, багато й марноти, але ти бійся Бога!
Багатство марнотне
7 Якщо ти побачиш, що в якійсь країні пригноблюється убогий, а правосуддям і справедливістю нехтують, не дивуйся цьому, бо над високим завжди чатує вищий, а над обома – ще вищі .
8 Проте будь-який прибуток залежить від землі, оскільки поле годує й самого царя…
9 Той, хто любить гроші, ніколи грішми не насититься, – як і той, хто любить великі достатки, не матиме прибутку, бо все це – марнота!
10 Адже, коли примножуються достатки, збільшується і кількість тих, котрі з них користаються, а їхній власник має з усього хіба що таку користь, що його очі на них дивляться…
11 Сон солодкий у трудівника, – незалежно від того, з’їсть він мало, чи багато, – але пересиченість багача не дає йому заснути.
12 Я бачив під сонцем болісне лихо: господар зберігає багатство собі ж на біду,
13 бо те багатство загине під час непередбаченого лиха, так що нічого не залишиться, щоб можна було навіть дати в спадщину рідному синові.
14 Як він нагим вийшов із лона своєї матері, – таким же яким прийшов, нагим, він повернеться, – нічого зі своїх трудів, що можна було би понести в своїх руках, він не візьме.
15 І це, власне, є той болісний випадок: якою людина прийшла, такою мусить і відійти. Яка тоді користь з того, що вона працювала на вітер?
16 Адже протягом усього свого життя їй доводилось навіть похапцем, у темряві, в поганому настрої споживати їжу, перебувати в журбі та хворобах…
17 Одне, що я визнав за добре та приємне, – це їсти, пити і бути задоволеним усякою своєю працею, яку людина звершує під сонцем протягом свого короткого життя, яке дав їй Бог, бо така її доля.
18 А вже якщо Бог дав людині багатство та маєтки, то Він також дозволяє ними користуватись, розпоряджаючись своєю часткою, і радіти своєю працею, але усвідомлюючи, що все це – Божий дар.
19 Адже така людина не матиме часу багато думати про короткочасність свого життя, тому що Бог захоплює її думки задоволенням у своєму серці.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)