1 Відповідаючи, Єлисей сказав: Послухайте Господнє слово! Так говорить Господь: Завтра в цій порі у брамах міста Самарії, мірка першосортного борошна коштуватиме один шекль, як і дві мірки ячменю, – також один шекль!
2 Відповідаючи на це, вельможа царя, на руку якого цар опирався, заперечив Божому чоловікові: Якби навіть Господь поробив отвори в небі, то хіба таке може статись? А Єлисей відповів: Ти це побачиш на власні очі, але нічого з того не споживатимеш!
3 Біля брами міста перебували чотири прокажені чоловіки, і вони сказали один до одного: Невже ми тут сидимо, аби очікувати смерті?
4 Якщо відважимось увійти в місто, то в місті все рівно голод, і там помремо; якщо ж залишимось тут, то також помремо. Давай підемо до сирійського табору. Якщо залишать нас живими, то будемо жити, а якщо нас вб’ють, то загинемо.
Кінець облоги через втечу сирійців
5 Отже, коли вже смеркало, вони вирушили до сирійського табору. Вони підійшли до самого краю табору сирійців, але не побачили там жодної людини,
6 тому що Господь учинив так, що в таборі сирійців почувся гуркіт військових колісниць, іржання коней і галас великого війська, тому вони сказали один до одного: Це Ізраїльський цар найняв проти нас хеттейських царів і єгипетських царів, аби вони вирушили проти нас!
7 Тому, коли почало сутеніти, вони з поспіхом зірвались, залишили свої намети, а також своїх коней та своїх ослів, – тобто увесь табір, як він був, – і втекли, рятуючи своє життя.
8 Тож, підійшовши до краю табору, ці прокажені ввійшли в перший намет; там вони наїлись, напились і, забравши звідти срібло, золото та одяг, пішли й усе це заховали. Повернувшись, увійшли в інший намет й також усе забрали, пішли й заховали.
9 Однак потім вони сказали один до одного: Ми робимо недобре! Сьогоднішній день є днем радісної звістки! Якщо ми промовчимо, чекаючи світанку, то нас чекатиме покарання. Отже, повертаймося і повідомимо про це в царському палаці.
10 Тож вони підійшли, й покликали вартових, що при брамі міста. Розповідаючи їм, вони говорили: Ми прийшли в сирійський табір, а там немає нікого, – не чути навіть людського голосу, а лише прив’язані коні, прип’яті осли та порожні намети, як ніби там щойно проживали люди.
11 Вартові ж загукали й доповіли про це в покої царського палацу.
12 Піднявшись посеред ночі, цар сказав своїм сановникам: Я вам скажу, що сирійці нам готують! Вони знають, що ми голодуємо, тому вони, залишивши табір, притаїлись десь у полі, мовляв: Вони вийдуть з міста, а ми захопимо їх зненацька і вступимо в місто!
13 Тоді один із його сановників сказав: Нехай візьмуть п’ять коней з тих, що ще залишились у місті, – адже і з ними буде те, що й з багатьма Ізраїльтянами, і що залишиться від коней, те і від багатьох Ізраїльтян, які ще не загинули, – і пошлімо їх на розвідини.
14 Тож узяли дві колісниці з кіньми, і цар Ізраїлю послав їх услід за табором сирійського війська, звелівши: Ідіть і роздивіться!
15 Ті їхали слідом за ними аж до самого Йордану, – і от, по всій дорозі валявся одяг та різне знаряддя, яке сирійці з поспіхом залишили. Посланці повернулись, і розповіли про це цареві.
16 Тоді народ вийшов, і розграбував сирійський табір, так що мірка борошна зранку дійсно продавалась за шекель; так само за шекель продавались і дві мірки ячменю, як і провіщало Господнє слово.
17 Цар поставив того вельможу, на руку якого спирався, наглядачем над брамою, але народ затоптав його прямо в брамі до смерті, як і провістив Божий чоловік тоді, коли цар заходив до нього.
18 Отже, сталося так, як сказав Божий чоловік, звертаючись до царя: Завтра, у цій же порі, в брамі міста Самарії дві мірки ячменю коштуватимуть шекель, як і мірка борошна, яка також буде за шекель.
19 Як відомо, тоді той вельможа заперечив Божому чоловікові, говорячи: Якби навіть Господь поробив отвори в небі, то хіба таке провіщення можливе?! А Єлисей тоді сказав: Ти це побачиш на власні очі, але нічого з того не споживатимеш!
20 Так з ним і сталося, – народ його затоптав у брамі до смерті.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)