Jeremiah's Conflict with Pashhur the Priest
1 When the priest Pashhur son of Immer, who was the chief officer of the Temple, heard me proclaim these things, 2 he had me beaten and placed in chains near the upper Benjamin Gate in the Temple. 3 The next morning, after Pashhur had released me from the chains, I said to him, “The Lord did not name you Pashhur. The name he has given you is ‘Terror Everywhere.’ 4 The Lord himself has said, ‘I am going to make you a terror to yourself and to your friends, and you will see them all killed by the swords of their enemies. I am going to put all the people of Judah under the power of the king of Babylonia; he will take some away as prisoners to his country and put others to death. 5 I will also let their enemies plunder all the wealth of this city and seize all its possessions and property, even the treasures of the kings of Judah, and carry everything off to Babylonia. 6 As for you, Pashhur, you and all your family will also be captured and taken off to Babylonia. There you will die and be buried, along with all your friends to whom you have told so many lies.’”
Jeremiah Complains to the Lord
7 Lord, you have deceived me,
and I was deceived.
You are stronger than I am,
and you have overpowered me.
Everyone makes fun of me;
they laugh at me all day long.
8 Whenever I speak, I have to cry out
and shout, “Violence! Destruction!”
Lord, I am ridiculed and scorned all the time
because I proclaim your message.
9 But when I say, “I will forget the Lord
and no longer speak in his name,”
then your message is like a fire
burning deep within me.
I try my best to hold it in,
but can no longer keep it back.
10 I hear everybody whispering,
“Terror is everywhere!
So let's report him to the authorities!”
Even my close friends wait for my downfall.
“Perhaps he can be tricked,” they say;
“then we can catch him and get revenge.”
11 But you, Lord, are on my side, strong and mighty,
and those who persecute me will fail.
They will be disgraced forever,
because they cannot succeed.
Their disgrace will never be forgotten.
12 But, Almighty Lord, you test people justly;
you know what is in their hearts and minds.
So let me see you take revenge on my enemies,
for I have placed my cause in your hands.
13 Sing to the Lord!
Praise the Lord!
He rescues the oppressed from the power of evil people.
14 Curse the day I was born!
Forget the day my mother gave me birth!
15 Curse the one who made my father glad
by bringing him the news,
“It's a boy! You have a son!”
16 May he be like those cities
that the Lord destroyed without mercy.
May he hear cries of pain in the morning
and the battle alarm at noon,
17 for not killing me before I was born.
Then my mother's womb would have been my grave.
18 Why was I born?
Was it only to have trouble and sorrow,
to end my life in disgrace?
Слово Господнє до Пашхура
1 Коли священик Пашхур, син Іммера, призначений старшим наглядачем Господнього Храму, почув усі ці слова пророцтва Єремії,
2 то вдарив Пашхур пророка Єремію, і наказав закувати його в колоди (диби ), що були в горішній Веніяміновій Брамі Господнього Храму.
3 Але сталося так, що коли наступного дня Пашхур вирішив звільнити Єремію з колоди, то Єремія сказав йому: Не Пашхуром назвав тебе Господь, а просто Маґор-Міссавівом (навколишнім страхіттям ) .
4 Тому що так говорить Господь: Ось ти станеш страхіттям для себе та для всіх твоїх друзів, оскільки всі вони поляжуть від меча своїх ворогів, а твої очі будуть бачити це. А всю Юдею Я віддам у руки вавилонського царя. Він відведе людей до Вавилона і знищить їх мечем.
5 Віддам також усі багатства цього міста, всі його здобутки, всі його коштовності та всі скарби юдейських царів, – усе Я віддам у руки їхніх ворогів. Вони (вороги ) їх пограбують, заберуть і вивезуть у Вавилон.
6 Що ж до тебе, Пашхуре, то ти сам і всі, котрі мешкають у твоєму домі, підете в неволю, – тебе відведуть до Вавилона, де ти і помреш та будеш похований разом зі своїми приятелями, котрим ти провіщав неправду.
Молитва Єремії через постійні глузування від людей
7 Господи, Ти мене до цього схилив, і я піддався Тобі, – Ти міцно схопив мене і подужав. Адже я став повсякденним посміховиськом, – кожен глузує з мене.
8 Щоразу, як тільки починаю говорити, то мушу кричати, волаючи: Насильство та спустошення! Таким чином Господнє слово стало для мене ганьбою і повсякденним глузуванням.
9 Але, щойно я вирішую: Не згадуватиму про Нього й більше не говоритиму в Його Ім’я, то в моєму серці наче спалахує вогонь, який був притушений у моїх костях, – я стараюсь його втримувати, але не можу.
10 Адже я чую злісні наклепи багатьох: Всі довкола охоплені жахом! Потрібно його викрити! Донесімо куди слід на нього! – шепочуться між собою навіть мої приятелі, очікуючи, коли я спіткнуся, – Може вдасться його обманути, і тоді здолаємо його, та, врешті-решт помстимося йому!
11 Але Господь зі мною, як могутній витязь! Тому мої переслідувачі спотикнуться, і не переможуть мене! Вони будуть осоромлені, оскільки діють нерозумно, – їх вкриє вічна ганьба, яка повік не забудеться.
12 Адже Господь Саваот досліджує праведного, – Він знає думки і серце! Дозволь мені побачити Твою помсту над ними, оскільки свою справу я довірив Тобі.
13 Тож співайте Господеві, хваліть Господа, тому що Він врятував життя убогого, визволивши його з рук злочинців.
14 Проклятий той день, коли я народився! Нехай не буде благословення на тому дневі, в який мене народила моя мати.
15 Нехай буде проклята людина, котра принесла моєму батькові вістку, кажучи: В тебе народився хлопчик! – чим, звичайно ж, дуже його потішила.
16 Нехай ту людину спіткає доля, як ті міста, які Господь нещадно зруйнував! Нехай він чує крик тривоги вранці та військовий гамір опівдні, –
17 за те, що не вбив мене в материнському лоні, так щоб моя мати стала для мене гробом, а її лоно – вічною вагітністю.
18 Невже для того я вийшов з материнського лона, щоб зазнати лише страждань та горя, і закінчити свій вік у зневазі?‥