David Is Persecuted by Saul
1 Saul told his son Jonathan and all his officials that he planned to kill David. But Jonathan was very fond of David, 2 and so he told him, “My father is trying to kill you. Please be careful tomorrow morning; hide in some secret place and stay there. 3 I will go and stand by my father in the field where you are hiding, and I will speak to him about you. If I find out anything, I will let you know.”
4 Jonathan praised David to Saul and said, “Sir, don't do wrong to your servant David. He has never done you any wrong; on the contrary, everything he has done has been a great help to you. 5 He risked his life when he killed Goliath, and the Lord won a great victory for Israel. When you saw it, you were glad. Why, then, do you now want to do wrong to an innocent man and kill David for no reason at all?”
6 Saul was convinced by what Jonathan said and made a vow in the Lord's name that he would not kill David. 7 So Jonathan called David and told him everything; then he took him to Saul, and David served the king as he had before.
8 War with the Philistines broke out again. David attacked them and defeated them so thoroughly that they fled.
9 One day an evil spirit from the Lord took control of Saul. He was sitting in his house with his spear in his hand, and David was there, playing his harp. 10 Saul tried to pin David to the wall with his spear, but David dodged, and the spear stuck in the wall. David ran away and escaped.
11 That same night Saul sent some men to watch David's house and kill him the next morning. Michal, David's wife, warned him, “If you don't get away tonight, tomorrow you will be dead.” 12 She let him down from a window, and he ran away and escaped. 13 Then she took the household idol, laid it on the bed, put a pillow made of goats' hair at its head, and put a cover over it. 14 When Saul's men came to get David, Michal told them that he was sick. 15 But Saul sent them back to see David for themselves. He ordered them, “Carry him here in his bed, and I will kill him.” 16 They went inside and found the household idol in the bed and the goats' hair pillow at its head. 17 Saul asked Michal, “Why have you tricked me like this and let my enemy escape?”
She answered, “He said he would kill me if I didn't help him escape.”
18 David escaped and went to Samuel in Ramah and told him everything that Saul had done to him. Then he and Samuel went to Naioth and stayed there. 19 Saul was told that David was in Naioth in Ramah, 20 so he sent some men to arrest him. They saw the group of prophets dancing and shouting, with Samuel as their leader. Then the spirit of God took control of Saul's men, and they also began to dance and shout. 21 When Saul heard of this, he sent more messengers, and they also began to dance and shout. He sent messengers the third time, and the same thing happened to them. 22 Then he himself started out to Ramah. When he came to the large well in Secu, he asked where Samuel and David were and was told that they were at Naioth. 23 As he was going there, the spirit of God took control of him also, and he danced and shouted all the way to Naioth. 24 He took off his clothes and danced and shouted in Samuel's presence, and lay naked all that day and all that night. (This is how the saying originated, “Has even Saul become a prophet?”)
Йонатан попереджує Давида про наміри Саула
1 Саул умовляв свого сина Йонатана та всіх своїх слуг, що потрібно вбити Давида. Однак Йонатан, син Саула, дуже любив Давида.
2 Тому Йонатан повідомив про цей намір Давида, мовляв: Батько мій, Саул, хоче тебе вбити! Тому особливо будь обережним завтра вранці, – заховайся і не виходь зі схованки.
3 Я також вийду, стану біля свого батька в полі, де ти будеш , й поговорю зі своїм батьком про тебе. Побачу, що з того вийде й повідомлю тебе.
4 Звернувшись до свого батька Саула, Йонатан почав доброзичливо говорити про Давида: Нехай цар не грішить проти свого слуги Давида, адже він нічим не провинився перед тобою; навпаки, усі його вчинки щодо тебе були дуже доброзичливими.
5 Наражаючи своє життя на небезпеку, він убив филистимця, завдяки чому Господь дарував велику перемогу для всього Ізраїлю. Ти був цьому свідком і радів; то чому ж тепер ти мав би згрішити проти невинної крові, вбивши без причини Давида!?
6 І Саул прислухався до слів Йонатана, присягнувшись: Як живий Господь, Він не помре!
7 Тож Йонатан покликав Давида. Йонатан розповів про свою розмову з царем , після чого Йонатан привів Давида до Саула, і Давид залишився з ним, як і раніше.
8 Коли знову розпочалася війна, Давид вирушив на поле битви, воював проти филистимців й розгромив їх, завдавши їм дуже великої поразки, так що вони втекли від нього.
Втеча Давида в Раму
9 Але Саулом знову оволодів злий дух від Господа. Він сидів у своєму домі зі списом у своїй руці, а Давид у цей час грав, перебираючи пальцями по струнах.
10 Саул знову намагався вразити Давида списом й прибити його до стіни, але Давид відхилився від Саула, і його спис устромився в стіну. Рятуючись, тієї ж ночі Давид утік.
11 Далі було так : Саул послав гінців до дому Давида, аби вони підстерегли його, і вранці вбили його. Але Мелхола, Давидова дружина, його попередила, сказавши: Якщо протягом ночі ти не врятуєш свого життя, то завтра тебе вб’ють!
12 Тож Мелхола спустила Давида через вікно, і він пішов геть, – утік і врятувався.
13 Мелхола взяла домашнього ідола й поклала його на ліжко, а зверху голови причепила шматок козячої шкіри із шерстю й накрила все це ковдрою.
14 Коли ж Саул послав слуг, щоб схопити Давида, вона сказала: Він хворий.
15 Тоді Саул знову послав слуг, щоб оглянули Давида, звелівши: Принесіть його до мене на ліжку, і я його вб’ю!
16 Посланці прийшли й побачили на ліжку домашнього ідола з козячою шерстю на його голові.
17 Тоді Саул сказав Мелхолі: Чому ти так мене обманула, випустивши мого ворога, щоб він урятувався? А Мелхола відповіла Саулові: Він мені загрожував, мовляв: відпусти мене, бо інакше я тебе вб’ю!
18 Отже, Давид врятувався втечею. Він прийшов до Самуїла в Раму й розповів йому все, що з ним чинить Саул. Після цього він разом із Самуїлом пішли й поселились в Найоті .
Саул серед пророків
19 Коли ж Саулові повідомили, що Давид у Найоті, що неподалік Рами,
20 то Саул послав гінців, аби схопили Давида. Коли ті побачили громаду пророків, що пророкували на чолі з самим Самуїлом, то на посланців Саула зійшов Божий Дух, і вони також почали пророкувати.
21 Про це повідомили Саулові, тому він послав інших гінців, але й вони також почали пророкувати. Та Саул, не заспокоївшись , послав третю групу гінців, але й вони пророкували.
22 Нарешті він сам подався до Рами. Прийшовши до великої криниці, яка була біля Сеху, він запитав: Де Самуїл і Давид? А йому відповіли: Вони в Найоті, що неподалік Рами!
23 І коли він підходив до Найота, що біля Рами, на нього також зійшов Божий Дух, тому він далі йшов, пророкуючи, аж до свого приходу в Найот, що біля Рами.
24 Він аж зняв свій одяг, і так пророкував перед Самуїлом. Потім він голим упав на землю і лежав увесь той день і цілу ніч. Тому це стало серед людей приповідкою: Невже і Саул між пророками?