Naboth's Vineyard
1 Near King Ahab's palace in Jezreel there was a vineyard owned by a man named Naboth. 2 One day Ahab said to Naboth, “Let me have your vineyard; it is close to my palace, and I want to use the land for a vegetable garden. I will give you a better vineyard for it or, if you prefer, I will pay you a fair price.”
3 “I inherited this vineyard from my ancestors,” Naboth replied. “The Lord forbid that I should let you have it!”
4 Ahab went home, depressed and angry over what Naboth had said to him. He lay down on his bed, facing the wall, and would not eat. 5 His wife Jezebel went to him and asked, “Why are you so depressed? Why won't you eat?”
6 He answered, “Because of what Naboth said to me. I offered to buy his vineyard or, if he preferred, to give him another one for it, but he told me that I couldn't have it!”
7 “Well, are you the king or aren't you?” Jezebel replied. “Get out of bed, cheer up, and eat. I will get you Naboth's vineyard!”
8 Then she wrote some letters, signed Ahab's name to them, sealed them with his seal, and sent them to the officials and leading citizens of Jezreel. 9 The letters said: “Proclaim a day of fasting, call the people together, and give Naboth the place of honor. 10 Get a couple of scoundrels to accuse him to his face of cursing God and the king. Then take him out of the city and stone him to death.”
11 The officials and leading citizens of Jezreel did what Jezebel had commanded. 12 They proclaimed a day of fasting, called the people together, and gave Naboth the place of honor. 13 The two scoundrels publicly accused him of cursing God and the king, and so he was taken outside the city and stoned to death. 14 The message was sent to Jezebel: “Naboth has been put to death.”
15 As soon as Jezebel received the message, she said to Ahab, “Naboth is dead. Now go and take possession of the vineyard which he refused to sell to you.” 16 At once Ahab went to the vineyard to take possession of it.
17 Then the Lord said to Elijah, the prophet from Tishbe, 18 “Go to King Ahab of Samaria. You will find him in Naboth's vineyard, about to take possession of it. 19 Tell him that I, the Lord, say to him, ‘After murdering the man, are you taking over his property as well?’ Tell him that this is what I say: ‘In the very place that the dogs licked up Naboth's blood they will lick up your blood!’”
20 When Ahab saw Elijah, he said, “Have you caught up with me, my enemy?”
“Yes, I have,” Elijah answered. “You have devoted yourself completely to doing what is wrong in the Lord's sight. 21 So the Lord says to you, ‘I will bring disaster on you. I will do away with you and get rid of every male in your family, young and old alike. 22 Your family will become like the family of King Jeroboam son of Nebat and like the family of King Baasha son of Ahijah, because you have stirred up my anger by leading Israel into sin.’ 23 And concerning Jezebel, the Lord says that dogs will eat her body in the city of Jezreel. 24 Any of your relatives who die in the city will be eaten by dogs, and any who die in the open country will be eaten by vultures.”
( 25 There was no one else who had devoted himself so completely to doing wrong in the Lord's sight as Ahab—all at the urging of his wife Jezebel. 26 He committed the most shameful sins by worshiping idols, as the Amorites had done, whom the Lord had driven out of the land as the people of Israel advanced.)
27 When Elijah finished speaking, Ahab tore his clothes, took them off, and put on sackcloth. He refused food, slept in the sackcloth, and went about gloomy and depressed.
28 The Lord said to the prophet Elijah, 29 “Have you noticed how Ahab has humbled himself before me? Since he has done this, I will not bring disaster on him during his lifetime; it will be during his son's lifetime that I will bring disaster on Ahab's family.”
Виноградник Навота
1 Після тих подій сталося таке: Єзреелець Навот мав у Єзреелі виноградник неподалік палацу, царя Самарії Ахава.
2 Якось Ахав звернувся до Навота й запропонував: Відступи мені твій виноградник, і я влаштую собі в ньому огород для овочів, адже він поруч з моїм палацом, а я дам тобі, замість нього, кращий виноградник. Або, якщо побажаєш, я заплачу його вартість сріблом.
3 Але Навот відповів Ахавові: Нехай боронить мене Господь, щоб я віддав тобі спадщину моїх батьків!
4 Ахав пішов до свого палацу пригніченим і сердитим з приводу відповіді, що йому сказав єзреелець Навот, мовляв: Не можу віддати спадщину моїх батьків! Він кинувся на своє ліжко, відвернувшись обличчям до стіни, й не хотів нічого їсти.
5 Коли ж до нього зайшла його дружина Єзавель, то запитала його: Чому це ти такий засмучений, і навіть відмовився від їжі?
6 А він їй відповів: Я мав розмову з єзреельцем Навотом, й запропонував йому відступити для мене свого виноградника за гроші, або, за його бажанням, дати йому натомість інший виноградник, але він відповів: Не можу дати тобі свого виноградника!
7 Але його дружина Єзавель сказала йому: То такий з тебе правитель Ізраїлю?! Встань, споживай їжу й підійми свій настрій! А я вже постараюсь роздобути для тебе виноградник єзреельця Навота!
8 Після цього, від імені Ахава, вона написала листи й запечатала їх його печаткою. Ці листи вона послала до старійшин і вельмож того міста, де мешкав Навот.
9 У тих листах вона написала такі слова: Оголосіть піст і посадіть Навота попереду всього народу.
10 А навпроти нього посадіть двох нікчемних чоловіків, які би засвідчили проти нього такі звинувачення: Ти ганьбив Бога й царя! Після цього виведіть його, і вкаменуйте його до смерті.
11 Отже, мешканці Навотового міста, – старійшини й вельможі, котрі мешкали в його місті, – учинили за наказом Єзавелі, відповідно до написаного в листі, який вона до них послала.
12 Оголосили піст і посадили Навота попереду народа.
13 Після цього прийшли два негідника зі злочинців, й сіли навпроти нього. Ці нікчемні чоловіки виклали перед народом своє свідчення проти Навота в таких словах: Навот ганьбив Бога й царя! Після цього вивели Навота за місто, й побили його камінням до смерті.
14 А тоді послали до Єзевелі повідомлення: Навота побили камінням, й він помер!
15 Щойно Єзевель дізналась, що Навот каменований й помер, то Єзавель сказала Ахавові: Вставай і візьми у володіння виноградник єзреельця Навота, який відмовився віддати його тобі за гроші, адже Навота вже немає, оскільки він помер!
16 Коли Ахав дізнався, що Навот помер, сталося таке: Ахав негайно встав, й вирушив у виноградник єзреельця Навота, аби взяти його у свою власність.
Пророцтво щодо Ахава та Єзавелі
17 Тоді було Господнє слово до тішбійця Іллі такого змісту:
18 Встань і йди, щоб зустрітись з Ізраїльським царем Ахавом, що в Самарії. Зараз він вже перебуває у винограднику Навота, куди він пішов, аби його взяти у свою власність.
19 Тож перекажи йому слова Господа: Невже ти вбив людину задля того, щоб заволодіти її майном ? Далі передай йому вирок, який оголосив Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, там пси так само лизатимуть твою власну кров!
20 Ахав же відповів Іллі: Ти, таки мене знайшов, мій вороже!? А той відповів: Знайшов, адже ти цілковито запродався, щоб чинити те, що є злочином перед Господом!
21 Я спроваджу на тебе лихо, – говорить Господь, – й винищу в Ахава всіх нащадків чоловічої статі , – навіть невільників, як і вільних в Ізраїлі.
22 Учиню з твоїм родом так, як і з родом Неватового сина, Єровоама, та з родом Ахієвого сина Вааси, адже ти впровадив Ізраїль у гріх, чим і викликав Мій гнів.
23 А щодо Єзавелі, то Господь провістив такі слова: Пси пожеруть Єзавель біля стін Єзреела!
24 Хто з нащадків Ахава помре в місті, того з’їдять пси, а хто помре на полі, того склюють небесні птахи.
25 Адже, й справді, не було ще такого, як Ахав, котрий так запродався, щоб чинити зло перед Господом, до чого спонукала його дружина Єзавель.
26 Він чинив вкрай огидне, слідуючи за мерзенними ідолами, як робили аморейці, котрих Господь прогнав перед Ізраїльтянами.
27 Коли Ахав почув ті слова, сталося так, що він роздер свій одяг й одягнувся в веретище, – постив, спав у веретищі і ходив пригніченим…
28 Тоді було Господнє слово до тішбійця Іллі такого змісту:
29 Ти бачиш, як упокорився Ахав щодо Мене? Оскільки він дійсно упокорився переді Мною, Я не спроваджу лиха за його життя, але наведу всі ті нещастя на його нащадків, – за життя його сина.