Stephen's Speech
1 The High Priest asked Stephen, “Is this true?”
2 Stephen answered, “Brothers and fathers, listen to me! Before our ancestor Abraham had gone to live in Haran, the God of glory appeared to him in Mesopotamia 3 and said to him, ‘Leave your family and country and go to the land that I will show you.’ 4 And so he left his country and went to live in Haran. After Abraham's father died, God made him move to this land where you now live. 5 God did not then give Abraham any part of it as his own, not even a square foot of ground, but God promised to give it to him, and that it would belong to him and to his descendants. At the time God made this promise, Abraham had no children. 6 This is what God said to him: ‘Your descendants will live in a foreign country, where they will be slaves and will be badly treated for four hundred years. 7 But I will pass judgment on the people that they will serve, and afterward your descendants will come out of that country and will worship me in this place.’ 8 Then God gave to Abraham the ceremony of circumcision as a sign of the covenant. So Abraham circumcised Isaac a week after he was born; Isaac circumcised his son Jacob, and Jacob circumcised his twelve sons, the famous ancestors of our race.
9 “Jacob's sons became jealous of their brother Joseph and sold him to be a slave in Egypt. But God was with him 10 and brought him safely through all his troubles. When Joseph appeared before the king of Egypt, God gave him a pleasing manner and wisdom, and the king made Joseph governor over the country and the royal household. 11 Then there was a famine all over Egypt and Canaan, which caused much suffering. Our ancestors could not find any food, 12 and when Jacob heard that there was grain in Egypt, he sent his sons, our ancestors, on their first visit there. 13 On the second visit Joseph made himself known to his brothers, and the king of Egypt came to know about Joseph's family. 14 So Joseph sent a message to his father Jacob, telling him and the whole family, seventy-five people in all, to come to Egypt. 15 Then Jacob went to Egypt, where he and his sons died. 16 Their bodies were taken to Shechem, where they were buried in the grave which Abraham had bought from the clan of Hamor for a sum of money.
17 “When the time drew near for God to keep the promise he had made to Abraham, the number of our people in Egypt had grown much larger. 18 At last a king who did not know about Joseph began to rule in Egypt. 19 He tricked our ancestors and was cruel to them, forcing them to put their babies out of their homes, so that they would die. 20 It was at this time that Moses was born, a very beautiful child. He was cared for at home for three months, 21 and when he was put out of his home, the king's daughter adopted him and brought him up as her own son. 22 He was taught all the wisdom of the Egyptians and became a great man in words and deeds.
23 “When Moses was forty years old, he decided to find out how his fellow Israelites were being treated. 24 He saw one of them being mistreated by an Egyptian, so he went to his help and took revenge on the Egyptian by killing him. ( 25 He thought that his own people would understand that God was going to use him to set them free, but they did not understand.) 26 The next day he saw two Israelites fighting, and he tried to make peace between them. ‘Listen, men,’ he said, ‘you are fellow Israelites; why are you fighting like this?’ 27 But the one who was mistreating the other pushed Moses aside. ‘Who made you ruler and judge over us?’ he asked. 28 ‘Do you want to kill me, just as you killed that Egyptian yesterday?’ 29 When Moses heard this, he fled from Egypt and went to live in the land of Midian. There he had two sons.
30 “After forty years had passed, an angel appeared to Moses in the flames of a burning bush in the desert near Mount Sinai. 31 Moses was amazed by what he saw, and went near the bush to get a better look. But he heard the Lord's voice: 32 ‘I am the God of your ancestors, the God of Abraham, Isaac, and Jacob.’ Moses trembled with fear and dared not look. 33 The Lord said to him, ‘Take your sandals off, for the place where you are standing is holy ground. 34 I have seen the cruel suffering of my people in Egypt. I have heard their groans, and I have come down to set them free. Come now; I will send you to Egypt.’
35 “Moses is the one who was rejected by the people of Israel. ‘Who made you ruler and judge over us?’ they asked. He is the one whom God sent to rule the people and set them free with the help of the angel who appeared to him in the burning bush. 36 He led the people out of Egypt, performing miracles and wonders in Egypt and at the Red Sea and for forty years in the desert. 37 Moses is the one who said to the people of Israel, ‘God will send you a prophet, just as he sent me, and he will be one of your own people.’ 38 He is the one who was with the people of Israel assembled in the desert; he was there with our ancestors and with the angel who spoke to him on Mount Sinai, and he received God's living messages to pass on to us.
39 “But our ancestors refused to obey him; they pushed him aside and wished that they could go back to Egypt. 40 So they said to Aaron, ‘Make us some gods who will lead us. We do not know what has happened to that man Moses, who brought us out of Egypt.’ 41 It was then that they made an idol in the shape of a bull, offered sacrifice to it, and had a feast in honor of what they themselves had made. 42 So God turned away from them and gave them over to worship the stars of heaven, as it is written in the book of the prophets:
‘People of Israel! It was not to me
that you slaughtered and sacrificed animals
for forty years in the desert.
43 It was the tent of the god Molech that you carried,
and the image of Rephan, your star god;
they were idols that you had made to worship.
And so I will send you into exile beyond Babylon.’
44 “Our ancestors had the Tent of God's presence with them in the desert. It had been made as God had told Moses to make it, according to the pattern that Moses had been shown. 45 Later on, our ancestors who received the tent from their fathers carried it with them when they went with Joshua and took over the land from the nations that God drove out as they advanced. And it stayed there until the time of David. 46 He won God's favor and asked God to allow him to provide a dwelling place for the God of Jacob. 47 But it was Solomon who built him a house.
48 “But the Most High God does not live in houses built by human hands; as the prophet says,
49 ‘Heaven is my throne, says the Lord,
and the earth is my footstool.
What kind of house would you build for me?
Where is the place for me to live in?
50 Did not I myself make all these things?’
51 “How stubborn you are!” Stephen went on to say. “How heathen your hearts, how deaf you are to God's message! You are just like your ancestors: you too have always resisted the Holy Spirit! 52 Was there any prophet that your ancestors did not persecute? They killed God's messengers, who long ago announced the coming of his righteous Servant. And now you have betrayed and murdered him. 53 You are the ones who received God's law, that was handed down by angels—yet you have not obeyed it!”
The Stoning of Stephen
54 As the members of the Council listened to Stephen, they became furious and ground their teeth at him in anger. 55 But Stephen, full of the Holy Spirit, looked up to heaven and saw God's glory and Jesus standing at the right side of God. 56 “Look!” he said. “I see heaven opened and the Son of Man standing at the right side of God!”
57 With a loud cry the Council members covered their ears with their hands. Then they all rushed at him at once, 58 threw him out of the city, and stoned him. The witnesses left their cloaks in the care of a young man named Saul. 59 They kept on stoning Stephen as he called out to the Lord, “Lord Jesus, receive my spirit!” 60 He knelt down and cried out in a loud voice, “Lord! Do not remember this sin against them!” He said this and died.
Промова перед синедріоном. Авраам
1 Первосвященик запитав: Чи це так?
2 А він промовив: Мужі, брати і батьки, послухайте! Бог слави з’явився нашому батькові Авраамові, коли він був у Месопотамії перед тим, як він оселився в Харані.
3 І сказав йому: Вийди зі своєї землі, від свого роду та піди у край, який Я тобі покажу.
4 Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселився в Харані. А звідти, після смерті його батька, Бог переселив його в цю землю, де ви тепер живете.
5 І не дав йому спадщини в ній навіть на стопу ноги, але обіцяв дати її для володіння йому та його нащадкам після нього, хоч не було в нього дитини.
6 І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі, будуть поневолені й гнобитимуть їх чотириста років.
7 Але Я, – сказав Бог, – судитиму народ, якому вони служитимуть, і після цього вийдуть і будуть служити Мені на цьому місці!
8 І дав йому завіт обрізання. І він породив Ісаака й обрізав його восьмого дня, Ісаак – Якова, Яків – дванадцятьох патріархів.
Йосиф
9 А патріархи позаздрили Йосифові й продали його в Єгипет. Та з ним був Бог
10 і визволив його від усіх утисків, дав йому мудрість і милість перед фараоном, царем єгипетським, і той поставив його правителем над Єгиптом і над усім своїм домом.
11 Настав же голод по всій [землі] єгипетській та ханаанській, і прийшла велика скрута, – наші батьки не знаходили поживи.
12 Почувши, що в Єгипті є пшениця, Яків послав спочатку наших батьків.
13 Коли ж вони прибули вдруге, Йосиф признався своїм братам, і рід Йосифа став відомим фараонові.
14 Йосиф послав покликати свого батька Якова з усім родом, – сімдесят п’ять душ.
15 Тож Яків переселився в Єгипет, де помер сам і батьки наші;
16 і перенесли їх до Сихема й поклали до гробниці, яку Авраам купив за срібло в синів Емора в Сихемі.
Мойсей
17 Коли наближався час виконання обітниці, яку Бог проголосив Авраамові, народ в Єгипті збільшився і помножився,
18 доки не постав у Єгипті інший цар, який не знав Йосифа.
19 Він, замисливши зло проти нашого роду, гнобив наших батьків, примушуючи їх викидати своїх немовлят, аби не давати їм жити.
20 В цей час народився Мойсей, і був він гарний перед Богом; його годували три місяці в батьківському домі.
21 Коли ж його покинули, то дочка фараона взяла його й вигодувала собі за сина.
22 І Мойсей був навчений усієї єгипетської мудрості, був сильний у своїх ділах та словах.
23 А коли сповнилося йому сорок років, прийшло йому на серце відвідати своїх братів – синів Ізраїля.
24 Побачивши, як кривдили одного з них, допоміг і, убивши єгиптянина, помстився за покривдженого.
25 Він думав, що його брати зрозуміють, що це Бог його рукою дає їм спасіння. Та вони не зрозуміли.
26 Наступного дня з’явився перед ними, коли вони билися, і намагався їх помирити, сказавши: Мужі, та ви ж брати, навіщо кривдите один одного?
27 А той, який кривдив ближнього, відштовхнув його, сказавши: Хто тебе поставив старшим і суддею над нами?
28 Чи ти хочеш мене вбити так само, як учора вбив єгиптянина?
29 Через цю справу Мойсей утік і став чужинцем у Мадіамській землі, де породив двох синів.
Старший і Визволитель
30 Коли минуло сорок років, з’явився йому в пустелі при Сінайській горі ангел [Господній] у вогняному полум’ї куща.
31 Побачивши це, Мойсей дивувався з видіння. А коли він підійшов, щоб роздивитися, то пролунав голос Господа:
32 Я, Бог твоїх батьків, Бог Авраама й Ісаака та [Бог] Якова! Охоплений трепетом, Мойсей не наважився поглянути.
33 Та Господь сказав йому: Зніми взуття зі своїх ніг, бо місце, на якому стоїш, – це свята земля!
34 Я поглянув і побачив гноблення Мого народу, який у Єгипті, Я почув їхній стогін, тож зійшов визволити їх. А тепер іди, Я посилаю тебе до Єгипту!
35 Цього Мойсея, якого відкинули, сказавши: Хто тебе поставив старшим і суддею? – його, з’явившись у кущі, Бог рукою ангела послав як старшого й визволителя.
36 Саме він вивів їх, зробивши чудеса й ознаки в Єгипетській землі та на Червоному морі й упродовж сорока років у пустелі.
37 Це той Мойсей, який сказав синам ізраїльським: Пророка поставить вам Бог з ваших братів, як мене, [Його слухайте]!
38 Це той, хто в пустелі на зібранні був разом з Ангелом, який на Сінайській горі говорив до нього та до наших батьків, хто одержав живі слова, щоби дати нам;
Протидія Богові
39 якого не схотіли послухатися наші батьки, але відкинули його й повернулися своїми серцями до Єгипту,
40 сказавши Ааронові: Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо не знаємо, що сталося з цим Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі!
41 І тими днями вони зробили теля, принесли жертву ідолові й веселилися з витвору своїх рук.
42 Тож Бог відвернувся і передав їх служити небесному війську, як написано в книзі Пророків: Доме Ізраїля, чи приносили ви Мені сорок років у пустелі заколення і жертви?
43 Ви ж підняли намет Молоха і зірку вашого бога Райфана – зображення, які самі зробили, щоби поклонятися їм! Я переселю вас аж за Вавилон!
44 Наші батьки мали в пустелі намет свідчення, як наказав Той, Хто велів Мойсеєві зробити його за зразком, який він бачив.
45 Узявши його, батьки наші занесли його разом з Ісусом в землю тих народів, які вигнав Бог з‑перед обличчя наших батьків, – і так аж до днів Давида,
46 який знайшов благодать у Бога і просив, щоби знайти дім для Бога Якова.
47 Та дім Йому збудував Соломон.
48 Але Всевишній проживає не в рукотворному, як каже пророк:
49 Небо – Мій престол, а земля – підніжжя для Моїх ніг. Який дім збудуєте Мені, – каже Господь, – або яке місце для Мого спочинку?
50 Хіба не Моя рука все це зробила?
51 Ви, твердошиї, з необрізаними серцями й вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, – як батьки ваші, так і ви!
52 Кого з пророків не переслідували ваші батьки? І повбивали тих, які наперед провіщали про прихід Праведника, Якого ви тепер зрадили й убили.
53 Ви, котрі одержали Закон через веління ангелів, але не зберегли його !
Мученицька смерть Степана
54 Слухаючи це, вони палали гнівом у своїх серцях і скреготали на нього зубами.
55 Але Степан , сповнений Святого Духа, поглянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв праворуч Бога,
56 і сказав: Ось я бачу відкриті небеса й Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога!
57 Голосно закричавши й затуливши свої вуха, вони одностайно накинулися на нього.
58 І, вивівши за місто, вони почали побивати його камінням. А свідки поклали свій одяг біля ніг юнака, якого звали Савлом.
59 І побивали камінням Степана, а він молився і казав: Господи Ісусе, прийми дух мій!
60 Ставши на коліна, він скрикнув голосно: Господи, не зарахуй їм це за гріх! І, промовивши це, він упокоївся.