The Lord Condemns Insincere Fasting
1 In the fourth year that Darius was emperor, on the fourth day of the ninth month (the month of Kislev), the Lord gave me a message.
2 The people of Bethel had sent Sharezer and Regemmelech and their men to the Temple of the Lord Almighty to pray for the Lord's blessing 3 and to ask the priests and the prophets this question: “Should we continue to mourn because of the destruction of the Temple, by fasting in the fifth month as we have done for so many years now?”
4 This is the message of the Lord that came to me. 5 He said, “Tell the people of the land and the priests that when they fasted and mourned in the fifth and seventh months during these seventy years, it was not in honor of me. 6 And when they ate and drank, it was for their own satisfaction.”
7 This is what the Lord said through the earlier prophets at the time when Jerusalem was prosperous and filled with people and when there were many people living not only in the towns around the city but also in the southern region and in the western foothills.
Disobedience, the Cause of Exile
8 The Lord gave this message to Zechariah: 9 “Long ago I gave these commands to my people: ‘You must see that justice is done, and must show kindness and mercy to one another. 10 Do not oppress widows, orphans, foreigners who live among you, or anyone else in need. And do not plan ways of harming one another.’
11 “But my people stubbornly refused to listen. They closed their minds 12 and made their hearts as hard as rock. Because they would not listen to the teaching which I sent through the prophets who lived long ago, I became very angry. 13 Because they did not listen when I spoke, I did not answer when they prayed. 14 Like a storm I swept them away to live in foreign countries. This good land was left a desolate place, with no one living in it.”
Несправжній піст
1 Четвертого року царювання Дарія, четвертого дня дев’ятого місяця, Кіслева, було Господнє слово до Захарії.
2 Мешканці Бетеля послали Шар-Ецера і Реґем-Мелеха, разом зі своїми людьми, щоб отримати благословення від Господа,
3 й спитати у священиків при Храмі Господа Саваота, і в пророків про таке: Чи потрібно в п’ятому місяці плакати та постити, як робили це багато років?
4 І було до мене Господнє слово такого змісту:
5 Скажи всьому народові краю та священикам такі слова: Коли ви постили й голосили в п’ятому чи сьомому місяці протягом останніх сімдесяти років, то хіба ви насправді постили для Мене?
6 А коли ви їсте, та коли п’єте, то хіба ви не для себе їсте, й не для себе ви п’єте?
7 Хіба не пам’ятаєте слів, які говорив Господь через попередніх пророків, коли Єрусалим був ще заселений і спокійний, як і його навколишні міста, адже були також заселені південь і рівнина?
Гнів Божий через непослух народу
8 Далі було Господнє слово до Захарії такого змісту:
9 Знову звертається до народу Господь Саваот з такими словами: Виносьте справедливі вироки й виявляйте один до одного милосердя та доброту.
10 Не утискуйте ні вдів, ні сиріт, ні приходців, ні бідних людей, – взагалі не виношуйте в своєму серці зла щодо свого ближнього.
11 Проте вони відмовлялися прислухатись, – повертаючись до Мене спиною, залишались впертими й затикали свої вуха, щоб не чути.
12 Їхні серця ставали затверділими, як діамант, аби не слухати Закону та слів, які посилав Господь Саваот через Свого Духа за посередництвом колишніх пророків. Тому Господь Саваот дуже на них розгнівався.
13 В результаті сталося так: коли Він застерігав, то вони не слухали, – тепер же волатимуть вони, але не почую Я, – говорить Господь Саваот!
14 Я розпорошив їх поміж усіма народами, яких вони не знали, – їхня земля спустошена, так що ніхто по ній не проходить і не повертається. Вони перетворили такий бажаний край на пустелю.