The Women
1 Most beautiful of women,
where has your lover gone?
Tell us which way your lover went,
so that we can help you find him.
The Woman
2 My lover has gone to his garden,
where the balsam trees grow.
He is feeding his flock in the garden
and gathering lilies.
3 My lover is mine, and I am his;
he feeds his flock among the lilies.
The Fifth Song
The Man
4 My love, you are as beautiful as Jerusalem,
as lovely as the city of Tirzah,
as breathtaking as these great cities.
5 Turn your eyes away from me;
they are holding me captive.
Your hair dances like a flock of goats
bounding down the hills of Gilead.
6 Your teeth are as white as a flock of sheep
that have just been washed.
Not one of them is missing;
they are all perfectly matched.
7 Your cheeks glow behind your veil.
8 Let the king have sixty queens, eighty concubines,
young women without number!
9 But I love only one,
and she is as lovely as a dove.
She is her mother's only daughter,
her mother's favorite child.
All women look at her and praise her;
queens and concubines sing her praises.
10 Who is this whose glance is like the dawn?
She is beautiful and bright,
as dazzling as the sun or the moon.
11 I have come down among the almond trees
to see the young plants in the valley,
to see the new leaves on the vines
and the blossoms on the pomegranate trees.
12 I am trembling; you have made me as eager for love
as a chariot driver is for battle.
The Women
13 Dance, dance, girl of Shulam.
Let us watch you as you dance.
The Woman
Why do you want to watch me
as I dance between the rows of onlookers?
Дівчата:
1 То куди ж пішов твій коханий, найвродливіша між жінками? У який бік звернув твій улюблений, щоб нам з тобою його шукати?
Наречена:
2 Мій коханий пішов у свій сад пахучих квітників, – аби там, у садах побродити , насолоджуючись ліліями.
3 Я належу моєму коханому, а мій коханий, котрий прогулюється поміж ліліями, належить мені.
Наречений:
4 Яка ж ти вродлива, моя подруженько, як Тірца , прекрасна, як Єрусалим, грізна, як військо під стягами.
5 Відверни від мене свої оченята, адже вони мене бентежать. Твоє волосся, як стадо кіз, які спускаються з Гілеаду.
6 Твої зубки, як стадо овець, які вийшли з купелі, – всі як двійнята, йдуть попарно , так що жодне не загубилось .
7 Твої щічки за твоїм серпанком, наче половинки розрізаного граната.
8 Хоч є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць, а дівчатам немає ліку,
9 однак, ти єдина лише, моя голубко, без жодної вади. Вона – одиначка у своєї матері, – улюблена тієї, котра її народила. Побачили її дівчата й назвали її благословенною, – навіть цариці та наложниці її вихваляли, говорячи :
10 Хто вона, котра сходить, наче порання зоря, прекрасна, як місяць, ясна, як сонце, грізна, наче військо під прапорами?
Наречена:
11 Я зійшла в горіховий сад, аби подивитися на молоді парості в долині при потоці, – побачити, як розпустилась виноградна лоза, і як зацвіли гранатові дерева.
12 І ось, не знаю як це трапилось, – я ніби відчула себе на колісниці з одним із славетних мужів свого народу .
Дівчата: