Elimelech and His Family Move to Moab
1-2 Long ago, in the days before Israel had a king, there was a famine in the land. So a man named Elimelech, who belonged to the clan of Ephrath and who lived in Bethlehem in Judah, went with his wife Naomi and their two sons Mahlon and Chilion to live for a while in the country of Moab. While they were living there, 3 Elimelech died, and Naomi was left alone with her two sons, 4 who married Moabite women, Orpah and Ruth. About ten years later 5 Mahlon and Chilion also died, and Naomi was left all alone, without husband or sons.
Naomi and Ruth Return to Bethlehem
6 Some time later Naomi heard that the Lord had blessed his people by giving them good crops; so she got ready to leave Moab with her daughters-in-law. 7 They started out together to go back to Judah, but on the way 8 she said to them, “Go back home and stay with your mothers. May the Lord be as good to you as you have been to me and to those who have died. 9 And may the Lord make it possible for each of you to marry again and have a home.”
So Naomi kissed them good-bye. But they started crying 10 and said to her, “No! We will go with you to your people.”
11 “You must go back, my daughters,” Naomi answered. “Why do you want to come with me? Do you think I could have sons again for you to marry? 12 Go back home, for I am too old to get married again. Even if I thought there was still hope, and so got married tonight and had sons, 13 would you wait until they had grown up? Would this keep you from marrying someone else? No, my daughters, you know that's impossible. The Lord has turned against me, and I feel very sorry for you.”
14 Again they started crying. Then Orpah kissed her mother-in-law good-bye and went back home, but Ruth held on to her. 15 So Naomi said to her, “Ruth, your sister-in-law has gone back to her people and to her god. Go back home with her.”
16 But Ruth answered, “Don't ask me to leave you! Let me go with you. Wherever you go, I will go; wherever you live, I will live. Your people will be my people, and your God will be my God. 17 Wherever you die, I will die, and that is where I will be buried. May the Lord's worst punishment come upon me if I let anything but death separate me from you!”
18 When Naomi saw that Ruth was determined to go with her, she said nothing more.
19 They went on until they came to Bethlehem. When they arrived, the whole town became excited, and the women there exclaimed, “Is this really Naomi?”
20 “Don't call me Naomi,” she answered; “call me Marah, because Almighty God has made my life bitter. 21 When I left here, I had plenty, but the Lord has brought me back without a thing. Why call me Naomi when the Lord Almighty has condemned me and sent me trouble?”
22 This, then, was how Naomi came back from Moab with Ruth, her Moabite daughter-in-law. When they arrived in Bethlehem, the barley harvest was just beginning.
Переселення сім’ї Елімелеха до Моаву
1 У часи правління Суддів так сталось, що в країні настав голод. Тому один чоловік із Вифлеєма Юдейського пішов разом з дружиною і двома синами, аби оселитись на полях Моаву.
2 Ім’я того чоловіка Елімелех, а ім’я його дружини – Ноемі; їхніх двох синів звали Махлон і Кілйон. Вони були ефратяни з Вифлеєма Юдейського. Отже, прибули вони на моавські поля і там поселились.
3 Незабаром Елімелех, чоловік Ноемі, помер, і вона залишилася одна зі своїми двома синами.
4 Вони взяли собі за дружин моавійок; першу звали Орпа, а другу – Рут. Вони там прожили близько десяти років.
5 Коли ж згодом обидва сини, Махлон і Кілйон, померли також, Ноемі залишилася і без обох своїх синів й без свого чоловіка.
Ноемі та Рут повертаються до Вифлеєма
6 Коли ж на моавських полях вона почула, що Господь змилосердився над Своїм народом, і дав їм хліб, то вона разом зі своїми невістками вирушила з моавських полів,
7 і, залишивши свій дім, в якому проживала з двома своїми невістками, подалась на дорогу, що провадила в Юдейський край.
8 Прощаючись , Ноемі сказала двом своїм невісткам: Йдіть, і нехай кожна з вас повернеться в дім своєї матері! Нехай Господь виявить до вас милосердя, як і ви виявляли доброту щодо померлих і до мене.
9 Нехай Господь допоможе вам, кожній зокрема, знайти притулок у домі свого чоловіка. На прощання вона поцілувала їх, але вони підняли плач і заридали.
10 Вони їй говорили: Ні, ми підемо з тобою, до твого народу!
11 Але Ноемі наполягала: Повертайтесь, донечки мої! Для чого вам іти зі мною? Хіба я ще можу народити вам синів, які стали би для вас за чоловіків?
12 Поверніться ж, мої донечки, та йдіть, адже я вже надто похилого віку, аби знову вийти заміж. І хоч би навіть я вирішила, що є ще надія, й вийшла заміж і наступної ночі була би з чоловіком та народила синів,
13 то хіба ви чекали б, доки вони повиростають? Хіба це було би розумною підставою вам не виходити заміж? Ні, донечки мої, адже мені дуже прикро на душі за вас, що мене спіткала така доля від Господа!
14 Але вони знову, ще голосніше почали плакати. Нарешті Орпа все-таки попрощалась зі своєю свекрухою, тоді як Рут ще ближче пригорнулась до неї.
15 Тоді Ноемі їй сказала: Ось твоя своячка повернулася до свого народу і до своїх богів; повернись і ти за своєю своячкою!
16 Але Рут відповіла: Не вмовляй мене, щоб я тебе залишила, й відійшла від тебе. Адже куди підеш ти, туди піду і я; де житимеш ти, там і я проживатиму. Твій народ стане моїм народом, і твій Бог буде моїм Богом!
17 Де помреш ти, там помру і я, і там буду похована. І що би Господь не учинив зі мною, одна лише смерть розлучить мене з тобою!
18 Зрозумівши, що та наполягає на тому, щоб іти з нею, Ноемі перестала її вмовляти.
19 Так і йшли вони удвох, аж доки вони не прийшли до Вифлеєма. Коли ж вони ввійшли у Вифлеєм, сталося щось несподіване , – все місто про них загомоніло: Невже це Ноемі?
20 А вона їм говорила: Не називайте мене Ноемі, а називайте мене Марою , адже велику гіркоту визначив для мене Всемогутній.
21 Я пішла звідти багатою, але Господь повернув мене з порожніми руками . Тож навіщо називати мене Ноемі? Адже Господь упокорив мене, і Всемогутній завдав мені лихо .
22 Отже, повернулась Ноемі з моавських полів, а з нею її невістка, моавійка Рут. Вони прибули у Вифлеєм на початку жнив ячменю.