BOOK FOUR
(Psalms 90–106)
Of God and Human Beings
1 O Lord, you have always been our home.
2 Before you created the hills
or brought the world into being,
you were eternally God,
and will be God forever.
3 You tell us to return to what we were;
you change us back to dust.
4 A thousand years to you are like one day;
they are like yesterday, already gone,
like a short hour in the night.
5 You carry us away like a flood;
we last no longer than a dream.
We are like weeds that sprout in the morning,
6 that grow and burst into bloom,
then dry up and die in the evening.
7 We are destroyed by your anger;
we are terrified by your fury.
8 You place our sins before you,
our secret sins where you can see them.
9 Our life is cut short by your anger;
it fades away like a whisper.
10 Seventy years is all we have—
eighty years, if we are strong;
yet all they bring us is trouble and sorrow;
life is soon over, and we are gone.
11 Who has felt the full power of your anger?
Who knows what fear your fury can bring?
12 Teach us how short our life is,
so that we may become wise.
13 How much longer will your anger last?
Have pity, O Lord, on your servants!
14 Fill us each morning with your constant love,
so that we may sing and be glad all our life.
15 Give us now as much happiness as the sadness you gave us
during all our years of misery.
16 Let us, your servants, see your mighty deeds;
let our descendants see your glorious might.
17 Lord our God, may your blessings be with us.
Give us success in all we do!
Псалом 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
Господи, Ти був для нас притулком з роду в рід.
2 Перш ніж постали гори, і Ти поклав початок Землі та Всесвіту, – від віку й до віку Ти – Бог.
3 Ти перетворюєш людину в порох, сказавши: Поверніться, людські діти!
4 Адже для Тебе тисяча років, як день учорашній, що минув, як нічна сторожа .
5 Швидко зникають вони (люди ), наче ранішній сон, що забувається, – як трава,
6 що на світанку зеленіє і розцвітає, а ввечері скошеною засихає.
7 Так і ми в’янемо від Твого гніву, тривожимося Твоїм обуренням.
8 Ти поклав перед Собою наші провини, – навіть наші таємні гріхи – у світлі Твого обличчя.
9 Отже, всі наші дні промайнули в Твоєму гніві, – наші літа щезають, як подих.
10 Тривалість нашого життя – сімдесят років; якщо ж вистачить сили, то вісімдесят років; і переважно вони складаються з важкої праці й метушні, оскільки роки швидко минають, і ми відлітаємо …
11 Хто пізнав силу Твого гніву і відчув страх від Твого обурення?
12 Навчи нас так рахувати наші дні, аби ми набули мудре серце!
13 Повернися ж до нас , Господи! До яких пір чекатимеш ? Вияви милосердя до Своїх рабів.
14 Насити нас уранці Своїм милосердям, аби ми раділи й веселилися в усі наші дні.
15 Звесели нас замість тих днів, коли Ти нас упокорював, – замість років, у які ми терпіли горе.
16 Нехай Твої діяння стануть зрозумілими Твоїм слугам і величність Твоя – їхнім дітям.
17 Нехай благодать Господа, нашого Бога, буде над нами, і Ти утверди діло наших рук. Зміцни діло наших рук!