God and His People
1 Listen, my people, to my teaching,
and pay attention to what I say.
2 I am going to use wise sayings
and explain mysteries from the past,
3 things we have heard and known,
things that our ancestors told us.
4 We will not keep them from our children;
we will tell the next generation
about the Lord's power and his great deeds
and the wonderful things he has done.
5 He gave laws to the people of Israel
and commandments to the descendants of Jacob.
He instructed our ancestors
to teach his laws to their children,
6 so that the next generation might learn them
and in turn should tell their children.
7 In this way they also will put their trust in God
and not forget what he has done,
but always obey his commandments.
8 They will not be like their ancestors,
a rebellious and disobedient people,
whose trust in God was never firm
and who did not remain faithful to him.
9 The Ephraimites, armed with bows and arrows,
ran away on the day of battle.
10 They did not keep their covenant with God;
they refused to obey his law.
11 They forgot what he had done,
the miracles they had seen him perform.
12 While their ancestors watched, God performed miracles
in the plain of Zoan in the land of Egypt.
13 He divided the sea and took them through it;
he made the waters stand like walls.
14 By day he led them with a cloud
and all night long with the light of a fire.
15 He split rocks open in the desert
and gave them water from the depths.
16 He caused a stream to come out of the rock
and made water flow like a river.
17 But they continued to sin against God,
and in the desert they rebelled against the Most High.
18 They deliberately put God to the test
by demanding the food they wanted.
19 They spoke against God and said,
“Can God supply food in the desert?
20 It is true that he struck the rock,
and water flowed out in a torrent;
but can he also provide us with bread
and give his people meat?”
21 And so the Lord was angry when he heard them;
he attacked his people with fire,
and his anger against them grew,
22 because they had no faith in him
and did not believe that he would save them.
23 But he spoke to the sky above
and commanded its doors to open;
24 he gave them grain from heaven,
by sending down manna for them to eat.
25 So they ate the food of angels,
and God gave them all they wanted.
26 He also caused the east wind to blow,
and by his power he stirred up the south wind;
27 and to his people he sent down birds,
as many as the grains of sand on the shore;
28 they fell in the middle of the camp
all around the tents.
29 So the people ate and were satisfied;
God gave them what they wanted.
30 But they had not yet satisfied their craving
and were still eating,
31 when God became angry with them
and killed their strongest men,
the best young men of Israel.
32 In spite of all this the people kept sinning;
in spite of his miracles they did not trust him.
33 So he ended their days like a breath
and their lives with sudden disaster.
34 Whenever he killed some of them,
the rest would turn to him;
they would repent and pray earnestly to him.
35 They remembered that God was their protector,
that the Almighty came to their aid.
36 But their words were all lies;
nothing they said was sincere.
37 They were not loyal to him;
they were not faithful to their covenant with him.
38 But God was merciful to his people.
He forgave their sin
and did not destroy them.
Many times he held back his anger
and restrained his fury.
39 He remembered that they were only mortal beings,
like a wind that blows by and is gone.
40 How often they rebelled against him in the desert;
how many times they made him sad!
41 Again and again they put God to the test
and brought pain to the Holy God of Israel.
42 They forgot his great power
and the day when he saved them from their enemies
43 and performed his mighty acts and miracles
in the plain of Zoan in the land of Egypt.
44 He turned the rivers into blood,
and the Egyptians had no water to drink.
45 He sent flies among them, that tormented them,
and frogs that ruined their land.
46 He sent locusts to eat their crops
and to destroy their fields.
47 He killed their grapevines with hail
and their fig trees with frost.
48 He killed their cattle with hail
and their flocks with lightning.
49 He caused them great distress
by pouring out his anger and fierce rage,
which came as messengers of death.
50 He did not restrain his anger
or spare their lives,
but killed them with a plague.
51 He killed the first-born sons
of all the families of Egypt.
52 Then he led his people out like a shepherd
and guided them through the desert.
53 He led them safely, and they were not afraid;
but the sea came rolling over their enemies.
54 He brought them to his holy land,
to the mountains which he himself conquered.
55 He drove out the inhabitants as his people advanced;
he divided their land among the tribes of Israel
and gave their homes to his people.
56 But they rebelled against Almighty God
and put him to the test.
They did not obey his commandments,
57 but were rebellious and disloyal like their ancestors,
unreliable as a crooked arrow.
58 They angered him with their heathen places of worship,
and with their idols they made him furious.
59 God was angry when he saw it,
so he rejected his people completely.
60 He abandoned his tent in Shiloh,
the home where he had lived among us.
61 He allowed our enemies to capture the Covenant Box,
the symbol of his power and glory.
62 He was angry with his own people
and let them be killed by their enemies.
63 Young men were killed in war,
and young women had no one to marry.
64 Priests died by violence,
and their widows were not allowed to mourn.
65 At last the Lord woke up as though from sleep;
he was like a strong man excited by wine.
66 He drove his enemies back
in lasting and shameful defeat.
67 But he rejected the descendants of Joseph;
he did not select the tribe of Ephraim.
68 Instead he chose the tribe of Judah
and Mount Zion, which he dearly loves.
69 There he built his Temple
like his home in heaven;
he made it firm like the earth itself,
secure for all time.
70 He chose his servant David;
he took him from the pastures,
71 where he looked after his flocks,
and he made him king of Israel,
the shepherd of the people of God.
72 David took care of them with unselfish devotion
and led them with skill.
Псалом 78
1 Повчальна пісня Асафа.
Прислухайся, мій народе, до повчання мого, – нахили свої вуха до слів із моїх уст.
2 Я відкриваю свої уста для приповісток, говоритиму про давні загадкові події, –
3 що ми чули і зрозуміли, що розповіли нам наші батьки.
4 Не будемо приховувати від наступних поколінь та від їхніх дітей, звіщаючи про славу Господню та Його силу, – про всі Його дивовижні діла, які Він учинив.
5 Він дав свідчення для Якова й встановив Закон в Ізраїлі, про який Він заповів нашим батькам, аби вони оголосили його своїм дітям,
6 щоб наступні покоління, – діти, які від них народяться, – знали те, що Він заповів нашим батькам, і так само сповістили своїм дітям,
7 аби ті покладали свою надію на Бога, не забуваючи Божих діянь, і дотримувалися Його Заповідей.
8 Щоб вони не стали такими, як їхні батьки, – родом непокірним і бунтівничим, – поколінням з нестійким серцем і невірним Богові духом,
9 як сини Єфрема. Озброєні луками, вони в день битви втекли.
10 Вони не дотримались Божого Заповіту, – відмовилися ходити в Його Законі,
11 забули про Його добродійства і всі Його дивовижні чудеса, які Він їм виявив,
12 Він звершував дивовижні діла перед їхніми батьками в єгипетському краю, на полі Цоан.
13 Він розділив море і провів їх, змусивши води стояти стіною.
14 Під хмарою Він вів їх удень і при сяйві вогню цілу ніч.
15 Він розколював скелі в пустелі й поїв їх, наче з великих безодень, –
16 виводив потоки зі скелі й пускав води рікою.
17 Але вони й далі продовжували грішити проти Нього, чинили опір Всевишньому в пустелі, –
18 свідомо випробовували Бога, вимагаючи бажаної для себе їжі.
19 Вони зневажали Бога, кажучи: Хіба Бог спроможний приготувати для нас їжу в пустелі?
20 Це правда, – казали вони , – що коли Він ударив об скелю, то хлинула вода й потекла потоками, але чи Він спроможний дати нам хліба, забезпечити Свій народ м’ясом?
21 Почув це Господь й обурився, – вогонь гніву запалав серед Якова, пронісся над Ізраїлем,
22 оскільки не повірили Богові, не довірились Його спасінню.
23 І все ж Він звелів хмарам на висоті, – відкрив небесні отвори
24 та дощем послав їм манну для їжі. Хліб небесний дав їм.
25 Кожен з них їв ангельський хліб. Він їм послав їжі вдосталь.
26 Бог підняв на небі східний вітер, силою Своєю порушив південний суховій
27 і посипав на них м’ясо, мов порох, і пернатих птахів, як морський пісок.
28 Накидав їх посеред їхнього табору, довкола їхніх наметів.
29 Вони їли й наситилися; Він задовольнив їхнє бажання.
30 Та своїх пристрастей вони не позбулися. Ще їжа була в них у роті,
31 як упав на них Божий гнів і знищив найвидатніших серед них й вразив молодь Ізраїлю.
32 Незважаючи на це, вони продовжували грішити, не довіряючи Його дивовижним діянням.
33 Тому Він допустив, аби їхні дні проминали в марноті, а їхні роки – в тривозі.
34 Коли Він знищував їх, вони Його шукали, – наверталися й ревно горнулися до Бога, –
35 згадували, що Бог – їхня Скеля, що Всевишній Бог є їхнім Викупителем.
36 Своїми устами вони підлещувалися до Нього, обманювали Його своїм язиком.
37 Їхнє серце не було щирим, – вони не берегли вірності Його Заповіту.
38 Він же у Своєму милосерді прощав їхні провини, не знищував їх, а часто стримував Свій гнів, не виявляючи Свого повного обурення.
39 Адже Він пам’ятав, що вони – лише тіло й подих вітру, який пролітає і не повертається.
40 Скільки разів вони повставали проти Нього в пустелі, засмучуючи Його в безлюдному краю!
41 Постійно спокушували, завдаючи образ Богові, Святому Ізраїлевому.
42 Не згадували про діла Його рук, – про той день, коли Він визволив їх з рук гнобителя, –
43 виявляючи в Єгипті Свої ознаки та Свої чудеса на полі Цоан.
44 Він перетворив їхні (єгиптян ) ріки в кров, – зі своїх потоків вони не могли пити.
45 Наслав на них рої мух, які їх кусали, а також жаб, аби спустошували їх.
46 Він віддав їхній урожай гусені, – плоди їхньої праці – сарані.
47 Їхні виноградники знищив градом, а їхні смоківниці – памороззю.
48 Він віддав їхню худобу на пасовиськах під град, а їхні стада – блискавицям.
49 Зіслав на них полум’я Свого обурення, – нещадність в роздратуванні, – нашестя ангелів-губителів.
50 Він дав волю Своєму гніву, – не зберіг їх від смерті, а натомість прирік їхнє життя пошестям.
51 Він убив усіх перворідних у Єгипті, – первістків їхньої сили в наметах Хама.
52 Свій же народ Він вивів, як овець, і, наче отару, провадив їх пустелею.
53 Вони рухались у повній безпеці й не мали страху, бо їхніх ворогів поховало море.
54 Привів їх до Своєї Святої Землі, – до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 Прогнав перед ними народи і шляхом жеребкування наділив спадщиною, оселивши в наметах Ізраїльські племена.
56 Вони й надалі спокушували Бога, протидіючи Всевишньому й не дотримуючись Його постанов.
57 Як і їхні батьки, вони стали відступниками, – не зберігали вірності, зраджували, як ненатягнутий лук.
58 Спонукали Його до гніву своїми жертовниками на узвишшях, викликали в Нього ревнощі своїми ідолами.
59 Побачив це Бог, дуже обурився й цілковито відкинув Ізраїль;
60 Він покинув Своє місцеперебування в Шіло, – Намет, у якому перебував серед людей.
61 Він віддав у полон Свою силу (Ковчег ), і Свою славу – в руки ворога.
62 Гніваючись на Свою спадщину, Він віддав Свій народ під меч.
63 Вогонь пожирав їхніх юнаків, а їхнім дівчатам не співали весільних пісень.
64 Їх священики загинули від меча, а їхні вдови навіть не оплакали своїх покійників …
65 І ось Господь, як від сну пробудився, наче воїн-витязь, збуджений вином , –
66 розгромив Своїх ворогів з тилу, завдавши їм вічної ганьби.
67 Він зневажив наметом Йосифа, не обравши племені Єфрема,
68 а обрав плем’я Юди – гору Сіон, яку вподобав.
69 Там збудував Свою Святиню, як найвище місце, – як землю, що укріпив навіки.
70 Він обрав Давида, Свого слугу, прикликавши його від отари овець.
71 Він взяв його від овець з ягнятами, щоб пасти Свій народ, – нащадків Якова, Ізраїль – Свою спадщину.
72 І він пас їх у чистоті свого серця, мудро направляючи їх своїми руками.