A Prayer for National Deliverance
1 Why have you abandoned us like this, O God?
Will you be angry with your own people forever?
2 Remember your people, whom you chose for yourself long ago,
whom you brought out of slavery to be your own tribe.
Remember Mount Zion, where once you lived.
3 Walk over these total ruins;
our enemies have destroyed everything in the Temple.
4 Your enemies have shouted in triumph in your Temple;
they have placed their flags there as signs of victory.
5 They looked like woodsmen
cutting down trees with their axes.
6 They smashed all the wooden panels
with their axes and sledge hammers.
7 They wrecked your Temple and set it on fire;
they desecrated the place where you are worshiped.
8 They wanted to crush us completely;
they burned down every holy place in the land.
9 All our sacred symbols are gone;
there are no prophets left,
and no one knows how long this will last.
10 How long, O God, will our enemies laugh at you?
Will they insult your name forever?
11 Why have you refused to help us?
Why do you keep your hands behind you?
12 But you have been our king from the beginning, O God;
you have saved us many times.
13 With your mighty strength you divided the sea
and smashed the heads of the sea monsters;
14 you crushed the heads of the monster Leviathan
and fed his body to desert animals.
15 You made springs and fountains flow;
you dried up large rivers.
16 You created the day and the night;
you set the sun and the moon in their places;
17 you set the limits of the earth;
you made summer and winter.
18 But remember, O Lord, that your enemies laugh at you,
that they are godless and despise you.
19 Don't abandon your helpless people to their cruel enemies;
don't forget your persecuted people!
20 Remember the covenant you made with us.
There is violence in every dark corner of the land.
21 Don't let the oppressed be put to shame;
let those poor and needy people praise you.
22 Rouse yourself, God, and defend your cause!
Remember that godless people laugh at you all day long.
23 Don't forget the angry shouts of your enemies,
the continuous noise made by your foes.
Псалом 74
1 Повчальний Псалом Асафа.
Боже, для чого Ти назавжди відкинув нас? Чому Ти гніваєшся на овець Твоєї отари?
2 Згадай Свою громаду, яку Ти придбав з давніх-давен, викупив як плем’я Своєї спадщини, а також гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Направ Твої стопи до давніх руїн; ворог усе спустошив у Твоїй Святині.
4 Твої вороги ревіли у Твоїй Святині, – вони встановили, як ознаку, свої прапори.
5 Виглядало так, начебто в лісовій гущавині вони розмахували сокирами.
6 Вони розтрощили сокирами і сікачами її різьблену оздобу.
7 Спалили дощенту Твою Святиню, опоганили до основ місцеперебування Твого Імені.
8 Між собою вони говорили: Давайте дощенту знищимо їх! І вже спалили в нашому краю всі місця поклоніння Богові.
9 Жодних наших ознак ми не бачимо; вже нема пророка, і ніхто між нами не знає, як довго так буде .
10 Доки, Боже, противник буде глумитися? Доки ворог ганьбитиме Твоє Ім’я?
11 Чому Ти відводиш Свою руку, – Свою правицю тримаєш за пазухою? Вийми її!
12 Боже, Ти здавна мій Цар; Ти звершуєш справи спасіння на землі!
13 Силою Своєю Ти розділив море, – потрощив у водах голови чудовиськ.
14 Ти розчавив голову Левіятану , віддавши його на поживу мешканцям пустелі.
15 Ти відкриваєш джерела й потоки, – Ти висушуєш могутні ріки.
16 Твій день і Твоя ніч. Ти створив світила та сонце.
17 Ти встановив усі межі на землі. Створив літо й зиму.
18 Пам’ятай про те, що ворог глумиться над Господом, а нерозумний народ зневажає Твоє Ім’я.
19 Не віддавай Твоєї голубки хижим звірам, не забувай про життя Своїх убогих ніколи.
20 Згадай про Свій Заповіт! Адже всі темні закутки землі наповнені притонами насильства.
21 Нехай пригноблений не піде засоромленим. Хай нужденний і вбогий прославить Твоє Ім’я.
22 Встань, Боже, вступися за Свою справу. Пам’ятай про повсякденну наругу над Тобою від нечестивого.
23 Не забудь про крики Своїх ворогів, – про постійно зростаючі вигуки тих, що повстали проти Тебе.