A Prayer for Protection
1 With our own ears we have heard it, O God—
our ancestors have told us about it,
about the great things you did in their time,
in the days of long ago:
2 how you yourself drove out the heathen
and established your people in their land;
how you punished the other nations
and caused your own to prosper.
3 Your people did not conquer the land with their swords;
they did not win it by their own power;
it was by your power and your strength,
by the assurance of your presence,
which showed that you loved them.
4 You are my king and my God;
you give victory to your people,
5 and by your power we defeat our enemies.
6 I do not trust in my bow
or in my sword to save me;
7 but you have saved us from our enemies
and defeated those who hate us.
8 We will always praise you
and give thanks to you forever.
9 But now you have rejected us and let us be defeated;
you no longer march out with our armies.
10 You made us run from our enemies,
and they took for themselves what was ours.
11 You allowed us to be slaughtered like sheep;
you scattered us in foreign countries.
12 You sold your own people for a small price
as though they had little value.
13 Our neighbors see what you did to us,
and they mock us and laugh at us.
14 You have made us a joke among the nations;
they shake their heads at us in scorn.
15 I am always in disgrace;
I am covered with shame
16 from hearing the sneers and insults
of my enemies and those who hate me.
17 All this has happened to us,
even though we have not forgotten you
or broken the covenant you made with us.
18 We have not been disloyal to you;
we have not disobeyed your commands.
19 Yet you left us helpless among wild animals;
you abandoned us in deepest darkness.
20 If we had stopped worshiping our God
and prayed to a foreign god,
21 you would surely have discovered it,
because you know our secret thoughts.
22 But it is on your account that we are being killed all the time,
that we are treated like sheep to be slaughtered.
23 Wake up, Lord! Why are you asleep?
Rouse yourself! Don't reject us forever!
24 Why are you hiding from us?
Don't forget our suffering and trouble!
25 We fall crushed to the ground;
we lie defeated in the dust.
26 Come to our aid!
Because of your constant love save us!
Псалом 44
1 Диригентові. Повчання синів Корея.
2 Боже, ми власними вухами чули, наші батьки розповідали нам про справу, яку Ти здійснив у давні часи, – в їхні дні.
3 Своєю рукою Ти прогнав народи, а їх Ти поселив; народи Ти потіснив, а їх поширив.
4 Адже не своїм мечем вони зайняли у спадок землю, не їхнє рамено здобуло перемогу, але Твоя правиця й Твоє рамено та сяйво Твого обличчя, бо Ти їх уподобав.
5 Саме Ти, Боже, є моїм царем, – тож проголоси спасіння Якову.
6 З Твоєю допомогою ми переможемо наших ворогів, – у Твоє Ім’я потопчемо противників наших.
7 Бо не на свій лук я покладаюсь, і мій меч мене не врятує.
8 Адже Ти врятував нас від наших гнобителів; Ти осоромив тих, що нас ненавиділи.
9 Тож ми хвалимось Богом щодня і Твоє Ім’я будемо прославляти повік.
Музична пауза .10 Однак тепер Ти відкинув нас та засоромив, і вже не виступаєш з нашими військами.
11 Ти допустив, щоб ми втікали від ворогів, і щоб наші ненависники нас пограбували.
12 Ти віддав нас на поталу наче овець і розпорошив нас між народами.
13 За безцінь Ти продав Свій народ, і не отримав жодного зиску від продажі.
14 Ти виставив нас на глузування сусідам нашим, – на глум і знущання тих, що оточують нас.
15 Ти зробив нас приказкою між народами, щоб люди хитали в наш бік головами.
16 Постійно моя ганьба переді мною, і сором вкриває моє обличчя
17 від голосу ганьбителя й глумливця, від присутності мстивого ворога.
18 Все це прийшло на нас, але ми Тебе не забули і не зневірились у Твоєму Заповіті.
19 Наше серце не відвернулось, і наші стопи не зійшли з Твоєї дороги,
20 хоча Ти нас упокорив у місцевості шакалів і вкрив нас тінню смерті.
21 Коли б ми забули Ім’я нашого Бога і здіймали наші руки до чужого бога,
22 то хіба Бог про це не довідався б? Адже Він знає таємниці серця.
23 Але ж за Тебе вбивають нас щодня; нас уважають за овець, призначених на заріз.
24 Прокинься, чому спиш, Господи? Підіймись, не відкидай назавжди!
25 Чому ховаєш Своє обличчя, забуваючи про наше горе і наше поневолення?
26 Адже наша душа втоптана в порох, – наше тіло прилипло до землі.
27 Встань, наша Допомого, визволи нас заради Свого милосердя!