BOOK TWO
(Psalms 42–72)
The Prayer of Someone in Exile
1 As a deer longs for a stream of cool water,
so I long for you, O God.
2 I thirst for you, the living God.
When can I go and worship in your presence?
3 Day and night I cry,
and tears are my only food;
all the time my enemies ask me,
“Where is your God?”
4 My heart breaks when I remember the past,
when I went with the crowds to the house of God
and led them as they walked along,
a happy crowd, singing and shouting praise to God.
5 Why am I so sad?
Why am I so troubled?
I will put my hope in God,
and once again I will praise him,
my savior and my God.
6-7 Here in exile my heart is breaking,
and so I turn my thoughts to him.
He has sent waves of sorrow over my soul;
chaos roars at me like a flood,
like waterfalls thundering down to the Jordan
from Mount Hermon and Mount Mizar.
8 May the Lord show his constant love during the day,
so that I may have a song at night,
a prayer to the God of my life.
9 To God, my defender, I say,
“Why have you forgotten me?
Why must I go on suffering
from the cruelty of my enemies?”
10 I am crushed by their insults,
as they keep on asking me,
“Where is your God?”
11 Why am I so sad?
Why am I so troubled?
I will put my hope in God,
and once again I will praise him,
my savior and my God.
Псалом 42
1 Диригентові. Повчання синів Корея.
2 Як олень прагне до джерела води, так душа моя прагне до Тебе, Боже.
3 Моя душа прагне Бога, – Живого Бога! Коли ж я нарешті прийду і з’явлюся перед обличчям Бога?
4 Мої сльози стали для мене хлібом удень і вночі, коли щодня мені кажуть: Де твій Бог?
5 Про це я згадую, виливаючи душу свою, коли йду з юрбою, подорожуючи з ними до Божого Дому, серед голосів радості й хвали святкового натовпу.
6 Чому впадаєш у відчай, душе моя, чому тривожишся в мені? Поклади надію на Бога, адже я прославлятиму Його й далі за Його спасіння.
7 Боже мій, душа моя стривожена в мені. Тому я згадую Тебе з околиць Йордану і Гермону, з гори Міцар.
8 Безодня перекликається з безоднею в гуркоті Твоїх водоспадів, – усі Твої буруни і Твої хвилі пройшли наді мною.
9 Удень Господь виявляє Своє милосердя, а вночі я співаю Йому пісню, молюся до Бога мого життя.
10 Кажу Богові: Ти Скеля моя! Чому Ти забув про мене? Чому я ходжу засмучений через ворожий утиск?
11 Ніби кості ламають мені, коли мої вороги глузують з мене, повторюючи щодня: Де твій Бог?
12 Чому ти впадаєш у відчай, душе моя, чому тривожишся в мені? Покладайся на Бога, адже я й далі прославлятиму Його – мого Бога і Спасителя мого.