A Lament of Israelites in Exile
1 By the rivers of Babylon we sat down;
there we wept when we remembered Zion.
2 On the willows near by
we hung up our harps.
3 Those who captured us told us to sing;
they told us to entertain them:
“Sing us a song about Zion.”
4 How can we sing a song to the Lord
in a foreign land?
5 May I never be able to play the harp again
if I forget you, Jerusalem!
6 May I never be able to sing again
if I do not remember you,
if I do not think of you as my greatest joy!
7 Remember, Lord, what the Edomites did
the day Jerusalem was captured.
Remember how they kept saying,
“Tear it down to the ground!”
8 Babylon, you will be destroyed.
Happy are those who pay you back
for what you have done to us—
9 who take your babies
and smash them against a rock.
Псалом 137
1 Над ріками вавилонськими ми сиділи й плакали, згадуючи Сіон.
2 Там, на їхніх вербах ми повісили наші гусла.
3 Адже ті, котрі взяли нас у полон, домагались від нас пісень, – наші гнобителі жадали розваги, кажучи : Заспівайте нам сіонських пісень!
4 Як можемо ми співати Господню пісню на чужій землі?
5 Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай відмовитьмені правиця моя.
6 Нехай прилипне мій язик до піднебіння, якщо не згадаю про тебе, Єрусалиме, – якщо не вважатиму тебе джерелом моєї радості.
7 Пригадай, Господи, нащадкам Едома той день Єрусалима, коли вони вигукували: Руйнуйте його, руйнуйте аж до самих підвалин!
8 Дочко вавилонська, руйнівнице! Блаженний той, хто відплатить тобі тим самим, що ти заподіяла нам!
9 Благословенний той, хто і твоїх немовлят схопить та розіб’є об скелю !