God and His People
(1 Chronicles 16.8-22)1 Give thanks to the Lord,
proclaim his greatness;
tell the nations what he has done.
2 Sing praise to the Lord;
tell the wonderful things he has done.
3 Be glad that we belong to him;
let all who worship him rejoice.
4 Go to the Lord for help;
and worship him continually.
5-6 You descendants of Abraham, his servant;
you descendants of Jacob, the man he chose:
remember the miracles that God performed
and the judgments that he gave.
7 The Lord is our God;
his commands are for all the world.
8 He will keep his covenant forever,
his promises for a thousand generations.
9 He will keep the agreement he made with Abraham
and his promise to Isaac.
10 The Lord made a covenant with Jacob,
one that will last forever.
11 “I will give you the land of Canaan,” he said.
“It will be your own possession.”
12 God's people were few in number,
strangers in the land of Canaan.
13 They wandered from country to country,
from one kingdom to another.
14 But God let no one oppress them;
to protect them, he warned the kings:
15 “Don't harm my chosen servants;
do not touch my prophets.”
16 The Lord sent famine to their country
and took away all their food.
17 But he sent a man ahead of them,
Joseph, who had been sold as a slave.
18 His feet were kept in chains,
and an iron collar was around his neck,
19 until what he had predicted came true.
The word of the Lord proved him right.
20 Then the king of Egypt had him released;
the ruler of nations set him free.
21 He put him in charge of his government
and made him ruler over all the land,
22 with power over the king's officials
and authority to instruct his advisers.
23 Then Jacob went to Egypt
and settled in that country.
24 The Lord gave many children to his people
and made them stronger than their enemies.
25 He made the Egyptians hate his people
and treat his servants with deceit.
26 Then he sent his servant Moses,
and Aaron, whom he had chosen.
27 They did God's mighty acts
and performed miracles in Egypt.
28 God sent darkness on the country,
but the Egyptians did not obey his command.
29 He turned their rivers into blood
and killed all their fish.
30 Their country was overrun with frogs;
even the palace was filled with them.
31 God commanded, and flies and gnats
swarmed throughout the whole country.
32 He sent hail and lightning on their land
instead of rain;
33 he destroyed their grapevines and fig trees
and broke down all the trees.
34 He commanded, and the locusts came,
countless millions of them;
35 they ate all the plants in the land;
they ate all the crops.
36 He killed the first-born sons
of all the families of Egypt.
37 Then he led the Israelites out;
they carried silver and gold,
and all of them were healthy and strong.
38 The Egyptians were afraid of them
and were glad when they left.
39 God put a cloud over his people
and a fire at night to give them light.
40 They asked, and he sent quails;
he gave them food from heaven to satisfy them.
41 He opened a rock, and water gushed out,
flowing through the desert like a river.
42 He remembered his sacred promise
to Abraham his servant.
43 So he led his chosen people out,
and they sang and shouted for joy.
44 He gave them the lands of other peoples
and let them take over their fields,
45 so that his people would obey his laws
and keep all his commands.
Praise the Lord!
Псалом 105
1 Прославляйте Господа, прикликайте Його Ім’я, сповіщайте між народами про Його діла.
2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі Його дивовижні діяння.
3 Хваліться Його святим Іменем, – нехай радіють серця тих, котрі шукають Господа.
4 Шукайте Господа і силу Його, завжди шукайте Його обличчя.
5 Пам’ятайте про Його дивовижні діла, які Він учинив, – Його ознаки і присуди Його уст.
6 Його слуги – нащадки Авраама, діти Якова – Його обранці!
7 Він – Господь, наш Бог, і для всієї землі Його закони.
8 Він вічно пам’ятає Свій Заповіт, – слова, які Він заповів тисячам поколінь, –
9 Заповіт, який уклав з Авраамом, і Свою клятву, яку дав Ісаакові.
10 Він підтвердив його для Якова як Закон, – як вічний Заповіт для Ізраїля,
11 кажучи: Тобі дам ханаанську землю, як визначену для твоїх нащадків спадщину.
12 Тоді вони були невеличкою горсткою людей, – захожими були вони в тій землі і нечисленними.
13 Вони мандрували від народу до народу, від одного царства й до іншої народності.
14 Він не дозволяв жодній людині їх скривдити і за них картав навіть царів, говорячи :
15 Не торкайтесь Моїх помазаників і не робіть зла Моїм пророкам!
16 Він навів на країну голод, позбавивши їх усіх запасів хліба.
17 А попереду них послав людину – Йосифа, проданого в рабство.
18 У кайдани закували його ноги, залізне кільце наділи на шию.
19 Доки не збулося Його провіщення, – слово Господнє випробовувало його вірність .
20 Цар послав, щоб зняти з нього кайдани, – володар народів звільнив його.
21 Він зробив його господарем над своїм домом, – управителем усього свого володіння,
22 щоб напоумляв його князів за власним розсудом і навчав царських вельмож мудрості.
23 Прибув у той час у Єгипет Ізраїль, – Яків став приходцем у краю Хама.
24 Господь дуже розмножив Свій народ, зробивши його сильнішим від його ворогів,
25 в серцях яких Він викликав ненависть до Свого народу, так що ті поводилися підступно щодо Його слуг.
26 Тоді Він послав Свого слугу Мойсея, а також Аарона, обранця Свого,
27 аби вони виявили там, в краю Хама, великі ознаки й чудеса.
28 Наслав темряву, і стемніло, проте вони не зважали на Його слова.
29 Він перетворив їхні води в кров і вигубив їхню рибу.
30 Їхня земля закишіла жабами, які з’явились навіть у царських покоях.
31 Він сказав, і налетіли рої мух, – комарі вкрили всі їхні околиці.
32 Замість дощу Він послав на них град, – нищівний вогонь на їхню землю.
33 Погубив їхні виноградники та їхні смоківниці, понищив у їхній землі дерева.
34 Він звелів, і заполонила край сарана, а також безліч гусені.
35 Вони пожерли всю зелень у їхній землі, з’їли їхній врожай.
36 Він вигубив усіх первістків у їхньому краї, – всі первоплоди їхньої чоловічої сили.
37 А їх (ізраїльтян ) вивів із золотом та сріблом; серед їхніх племен не було жодного недужого.
38 Єгипет радів з приводу їхнього відходу, оскільки ним оволодів страх перед Ізраїлем .
39 Він (Господь ) розпростер над ними хмару, як пелену, і вогонь для освітлення вночі.
40 Вони просили і наслав перепелиць, – Він наситив їх небесним хлібом.
41 Він розколов скелю і ринули води, – потекли потоки безводною землею.
42 Адже Він дотримувався Свого незмінного слова, даного Своєму слузі Авраамові,
43 тому виводив Свій народ у радості, – обранців Своїх – з веселощами.
44 Він дав їм землі народів, – вони успадкували плоди праці чужоземців,
45 аби вони виконували Його Заповіді, дотримуючись Його законів. Алілуя.