The Cities Assigned to the Levites
1 In the plains of Moab across the Jordan from Jericho the Lord said to Moses, 2 “Tell the Israelites that from the property they receive they must give the Levites some cities to live in and pasture land around the cities. 3 These cities will belong to the Levites, and they will live there. The pasture land will be for their cattle and all their other animals. 4 The pasture land is to extend outward from the city walls five hundred yards in each direction, 5 so that there is a square area measuring one thousand yards on each side, with the city in the middle. 6 You are to give the Levites six cities of refuge to which any of you can escape if you kill someone accidentally. In addition, give them forty-two other cities 7 with their pasture land, making a total of forty-eight. 8 The number of Levite cities in each tribe is to be determined according to the size of its territory.”
The Cities of Refuge
(Deuteronomy 19.1-13Joshua 20.1-9)9 The Lord told Moses 10 to say to the people of Israel: “When you cross the Jordan River and enter the land of Canaan, 11 you are to choose cities of refuge to which any of you can escape if you kill someone accidentally. 12 There you will be safe from the dead person's relative who seeks revenge. No one accused of manslaughter is to be put to death without a public trial. 13 Choose six cities, 14 three east of the Jordan and three in the land of Canaan. 15 These will serve as cities of refuge for Israelites and for foreigners who are temporary or permanent residents. Anyone who kills someone accidentally can escape to one of them.
16-18 “If, however, any of you use a weapon of iron or stone or wood to kill someone, you are guilty of murder and are to be put to death. 19 The dead person's nearest relative has the responsibility for putting the murderer to death. When he finds you, he is to kill you.
20 “If you hate someone and kill him by pushing him down or by throwing something at him 21 or by striking him with your fist, you are guilty of murder and are to be put to death. The dead person's nearest relative has the responsibility for putting the murderer to death. When he finds you, he is to kill you.
22 “But suppose you accidentally kill someone you do not hate, whether by pushing him down or by throwing something at him. 23 Or suppose that, without looking, you throw a stone that kills someone whom you did not intend to hurt and who was not your enemy. 24 In such cases the community shall judge in your favor and not in favor of the dead person's relative who is seeking revenge. 25 You are guilty only of manslaughter, and the community is to rescue you from the dead person's relative, and they are to return you to the city of refuge to which you had escaped. You must live there until the death of the man who is then High Priest. 26 If you leave the city of refuge to which you have escaped 27 and if the dead person's relative finds you and kills you, this act of revenge is not murder. 28 Any of you guilty of manslaughter must remain in the city of refuge until the death of the High Priest, but after that you may return home. 29 These rules apply to you and your descendants wherever you may live.
30 “Those accused of murder may be found guilty and put to death only on the evidence of two or more witnesses; the evidence of one witness is not sufficient to support an accusation of murder. 31 Murderers must be put to death. They cannot escape this penalty by the payment of money. 32 If they have fled to a city of refuge, do not allow them to make a payment in order to return home before the death of the High Priest. 33 If you did this, you would defile the land where you are living. Murder defiles the land, and except by the death of the murderer there is no way to perform the ritual of purification for the land where someone has been murdered. 34 Do not defile the land where you are living, because I am the Lord and I live among the people of Israel.”
Міста для левитів
1 Господь звернувся до Мойсея на рівнинах Моаву, біля Йордану, навпроти Єрихона з такими словами:
2 Накажи Ізраїльтянам, аби зі спадщини своїх володінь вони дали левітам міста для проживання. Нехай також дадуть левітам прилеглі околиці довкола тих міст.
3 Міста будуть їм для проживання, а виділена їм земля для пасовиськ їхній худобі, для їх власних потреб , та їхнім отарам.
4 Околиці міст, які дасте левітам, простягатимуться від стін міста й далі на тисячу ліктів довкола.
5 Тож відміряєте ззовні міста зі східної сторони – дві тисячі ліктів, з південної сторони – дві тисячі ліктів, із західної сторони, що з боку моря, дві тисячі ліктів, і зі сторони півночі також дві тисячі ліктів. Саме місто буде посередині, а навколо – прилеглі території міста.
Міста-сховища
6 З усіх міст, які дасте левітам, шість міст будуть як сховища, в які дозволите утікати вбивцям. Крім цих дасте ще сорок два міста.
7 Усіх міст, які дасте левітам, має бути сорок вісім міст з їхніми прилеглими околицями.
8 Щодо міст, які передасте з посілості Ізраїльтян, то численніші племена дадуть більше, а менш численні менше. У залежності від своєї спадщини, яку кожне плем’я отримало, воно передасть зі своїх міст левітам.
9 Далі промовив Господь до Мойсея такі слова:
10 Звернись до Ізраїльських нащадків і скажи їм: Коли перейдете через Йордан у ханаанський край,
11 то виберіть собі деякі міста, які були б у вас містами-сховищами, у яких міг би сховатись убивця, котрий вбив людину ненавмисно.
12 І будуть у вас ці міста за сховища від кровних месників, щоб убивця не помер, перш ніж він стане перед судом громади.
13 З міст, котрі дасте, шість будуть у вас містами-сховищами.
14 Три міста дасте за Йорданом, і три міста виділите в ханаанській землі. Вони будуть містами-сховищами.
15 Ці шість міст будуть сховищами, як для Ізраїльтян, так і для приходців, котрі живуть між ними, аби міг туди утекти кожний, хто вбив людину ненавмисне.
Настанови щодо убивць
16 Однак, якщо хтось вдарить іншого залізним знаряддям так, що той помре, то він убивця, а убивця неодмінно повинен померти!
17 Якщо ударить когось каменем, що був у руці, від якого можна померти, і той помер, то він – убивця. Убивця неодмінно має померти!
18 Або якщо ударить когось дерев’яним предметом, від удару якого можна померти, і той помер, то він – убивця. Убивця неодмінно має померти!
19 Кровний месник сам може вбити убивцю. Де б він його не зустрів, він може його вбити.
20 Якщо ж він з ненависті штовхне його або кине щось на нього із засідки, так що той помре,
21 або в гніві вдарить його своєю рукою так, що той помре, то той, хто вдарив, неодмінно має померти, бо він є убивцею. Кровний месник може вбити вбивцю, щойно його зустріне.
22 Але якщо хтось штовхне когось випадково, без ворожого наміру, або кине на нього будь-яким предметом без злого наміру,
23 чи не зауваживши когось, кине навіть каменем, який впаде на нього, і він помре, хоч не був його ворогом і не бажав йому зла,
24 то нехай громада розсудить між тим хто вдарив, і між кровним месником за цими постановами.
25 Громада має захистити такого вбивцю від руки кровного месника. Громада поверне його до міста його сховища, куди він утік. Тож він житиме там до смерті великого священика, помазаного святим миром.
26 Однак, коли вбивця вийде поза межі свого міста-сховища, куди він утік,
27 а його кровний месник зустріне його поза межами його міста-сховища, і кровний месник уб’є вбивцю, то він не буде винуватий.
28 Тож убивця має жити в своєму місті-сховищі аж до смерті великого священика. Лише після смерті великого священика вбивцяможе повернутися до місця свого проживання.
29 Таким має бути для вас правило, щодо правосуддя для ваших поколінь, у всіх ваших поселеннях.
30 Якщо хтось вб’є людину, то вбивцю можна покарати смертю лише на підставі свідчення свідків. Проте недостатньо свідчення одного свідка, щоб винести комусь смертний вирок.
31 Не будете приймати викупу за життя вбивці, якого визнано винуватим у смерті. Він неодмінно має померти.
32 Не беріть також викупу за того, хто утік до міста-сховища, але хоче повернутись і далі жити на своїй землі, поки помре великий священик.
33 І не оскверняйте землі, на якій ви мешкаєте . Адже кров оскверняє землю, а землі не можна очистити від пролитої на ній крові, хіба що лише кров’ю того, хто її проливає.
34 Тож не оскверняйте землі, на якій проживаєте й на якій Я поселюся також, оскільки Я Господь, Котрий живе серед ізраїльських синів.