The People Confess Their Sins
1-2 On the twenty-fourth day of the same month the people of Israel gathered to fast in order to show sorrow for their sins. They had already separated themselves from all foreigners. They wore sackcloth and put dust on their heads as signs of grief. Then they stood and began to confess the sins that they and their ancestors had committed. 3 For about three hours the Law of the Lord their God was read to them, and for the next three hours they confessed their sins and worshiped the Lord their God.
4 There was a platform for the Levites, and on it stood Jeshua, Bani, Kadmiel, Shebaniah, Bunni, Sherebiah, Bani, and Chenani. They prayed aloud to the Lord their God.
5 The following Levites gave a call to worship: Jeshua, Kadmiel, Bani, Hashabneiah, Sherebiah, Hodiah, Shebaniah, and Pethahiah. They said:
“Stand up and praise the Lord your God;
praise him forever and ever!
Let everyone praise his glorious name,
although no human praise is great enough.”
The Prayer of Confession
6 And then the people of Israel prayed this prayer:
“You, Lord, you alone are Lord;
you made the heavens and the stars of the sky.
You made land and sea and everything in them;
you gave life to all.
The heavenly powers bow down and worship you.
7 You, Lord God, chose Abram
and led him out of Ur in Babylonia;
you changed his name to Abraham.
8 You found that he was faithful to you,
and you made a covenant with him.
You promised to give him the land of the Canaanites,
the land of the Hittites and the Amorites,
the land of the Perizzites, the Jebusites, the Girgashites,
to be a land where his descendants would live.
You kept your promise, because you are faithful.
9 “You saw how our ancestors suffered in Egypt;
you heard their call for help at the Red Sea.
10 You worked amazing miracles against the king,
against his officials and the people of his land,
because you knew how they oppressed your people.
You won then the fame you still have today.
11 Through the sea you made a path for your people
and led them through on dry ground.
Those who pursued them drowned in deep water,
as a stone sinks in the raging sea.
12 With a cloud you led them in daytime,
and at night you lighted their way with fire.
13 At Mount Sinai you came down from heaven;
you spoke to your people
and gave them good laws and sound teachings.
14 You taught them to keep your Sabbaths holy,
and through your servant Moses you gave them your laws.
15 “When they were hungry, you gave them bread from heaven,
and water from a rock when they were thirsty.
You told them to take control of the land
which you had promised to give them.
16 But our ancestors grew proud and stubborn
and refused to obey your commands.
17 They refused to obey; they forgot all you did;
they forgot the miracles you had performed.
In their pride they chose a leader
to take them back to slavery in Egypt.
But you are a God who forgives;
you are gracious and loving, slow to be angry.
Your mercy is great; you did not forsake them.
18 They made an idol in the shape of a bull-calf
and said it was the god who led them from Egypt!
How much they insulted you, Lord!
19 But you did not abandon them there in the desert,
for your mercy is great.
You did not take away the cloud or the fire
that showed them the path by day and night.
20 In your goodness you told them what they should do;
you fed them manna and gave them water to drink.
21 Through forty years in the desert
you provided all that they needed;
their clothing never wore out,
and their feet were not swollen with pain.
22 “You let them conquer nations and kingdoms,
lands that bordered their own.
They conquered the land of Heshbon, where Sihon ruled,
and the land of Bashan, where Og was king.
23 You gave them as many children as there are stars in the sky,
and let them conquer and live in the land
that you had promised their ancestors to give them.
24 They conquered the land of Canaan;
you overcame the people living there.
You gave your people the power to do as they pleased
with the people and kings of Canaan.
25 Your people captured fortified cities,
fertile land, houses full of wealth,
cisterns already dug,
olive trees, fruit trees, and vineyards.
They ate all they wanted and grew fat;
they enjoyed all the good things you gave them.
26 “But your people rebelled and disobeyed you;
they turned their backs on your Law.
They killed the prophets who warned them,
who told them to turn back to you.
They insulted you time after time,
27 so you let their enemies conquer and rule them.
In their trouble they called to you for help,
and you answered them from heaven.
In your great mercy you sent them leaders
who rescued them from their foes.
28 When peace returned, they sinned again,
and again you let their enemies conquer them.
Yet when they repented and asked you to save them,
in heaven you heard, and time after time
you rescued them in your great mercy.
29 You warned them to obey your teachings,
but in pride they rejected your laws,
although keeping your Law is the way to life.
Hard-headed and stubborn, they refused to obey.
30 Year after year you patiently warned them.
You inspired your prophets to speak,
but your people were deaf,
so you let them be conquered by other nations.
31 And yet, because your mercy is great,
you did not forsake or destroy them.
You are a gracious and merciful God!
32 “O God, our God, how great you are!
How terrifying, how powerful!
You faithfully keep your covenant promises.
From the time when Assyrian kings oppressed us,
even till now, how much we have suffered!
Our kings, our leaders, our priests and prophets,
our ancestors, and all our people have suffered.
Remember how much we have suffered!
33 You have done right to punish us;
you have been faithful, even though we have sinned.
34 Our ancestors, our kings, leaders, and priests
have not kept your Law.
They did not listen to your commands and warnings.
35 With your blessing, kings ruled your people
when they lived in the broad, fertile land you gave them;
but they failed to turn from sin and serve you.
36 And now we are slaves in the land that you gave us,
this fertile land which gives us food.
37 What the land produces goes to the kings
that you put over us because we sinned.
They do as they please with us and our livestock,
and we are in deep distress!”
The People Sign an Agreement
38 Because of all that has happened, we, the people of Israel, hereby make a solemn written agreement, and our leaders, our Levites, and our priests put their seals to it.
Ізраїльтяни визнають свої гріхи перед Богом
1 Двадцять четвертого дня того ж (сьомого) місяця, оголосивши піст, Ізраїльтяни зібрались, одягнулись у веретище й посипали попелом голови.
2 Це означало, що нащадки Ізраїльтян нарешті відокремились від усіх чужоземних народів. Вони стояли, визнаючи свої гріхи та беззаконня своїх батьків.
3 Тож чверть дня, стоячи на своїх місцях, вони читали Книгу Закону Господа, свого Бога; а другу чверть дня, визнаючи гріхи, вони поклонялись Господу, своєму Богові.
4 Стоячи на підвищенні, левіти: Ісус, Баній, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревія, інший Баній та Хенані, голосно волали до Господа, свого Бога.
5 Потім левіти – Ісус, Кадміїл, Баній, Хашавнія, Ходія, Шеванія і Петахія сказали: Встаньте, віддайте славу Господу, вашому Богові від віку й до віку! Нехай благословляють Ім’я Твоєї слави, і нехай воно буде звеличене понад усяке благословення і славу!
6 Ти єдиний є Господом! Ти створив небеса й небеса небес і все їхнє воїнство (зорі ), а також землю і все, що на ній, моря і все, що в них. Ти всьому цьому даєш життя, а небесне воїнство Тобі поклоняється.
7 Це Ти, Господи, є Тим Богом, Котрий обрав Аврама, і вивів його з Уру Халдейського, і дав йому ім’я Авраам.
8 А коли Ти переконався, що його серце щире перед Тобою, то уклав з ним Заповіт, що даси йому і його нащадкам землю ханаанців, хеттейців, аморейців, періззейців, євусейців, гіргашейців. І Ти дотримався Свого слова, бо Ти є справедливим.
9 Ти побачив пригноблення наших прабатьків у Єгипті, й Ти почув їхній зойк біля Червоного Моря.
10 Ти виявив ознаки й чудеса на фараонові, на всіх його слугах і на всьому народі його краю, адже Ти знав, як зухвало та зарозуміло вони з ними поводяться, – тоді Ти учинив славним Своє Ім’я аж по сьогодні.
11 Ти розділив перед ними море, й вони пройшли посеред моря, як по сухій землі, а тих, котрі їх переслідували, Ти кинув у глибочінь, наче камінь у бурхливі води.
12 Ти провадив їх удень хмарним стовпом, а вночі стовпом вогненним, освітлюючи їм дорогу, якою вони йшли.
13 Ти зійшов на гору Сінай і розмовляв із ними з небес; Ти дав їм справедливі суди, незмінні закони, добрі постанови й Заповіді.
14 Ти оголосив їм Свою святу суботу; Ти дав їм Заповіді, постанови та закон через Свого слугу Мойсея.
15 Коли вони були голодні, Ти дав їм хліб з неба, а коли відчували спрагу, Ти вивів їм зі скелі воду. Ти їм наказав увійти й успадкувати край, щодо якого Ти, піднявши Свою руку присягнув дати їм.
16 Але вони, наші батьки, повелися зухвало, стали тугошиїми, й не прислухались до Твоїх Заповідей.
17 Виявляючи впертість і непослух, вони забули про Твої чудеса, які Ти вчинив серед них, і в своїй запеклій зарозумілості збунтувались, обрали собі ватажка, щоби повернутись назад у єгипетське рабство. Але Ти є прощаючим Богом, милосердним і співчутливим, довготерпеливим і добрим, так що Ти їх не залишив.
18 Навіть тоді, коли вони зробили собі литого тельця й говорили: Це – твій бог, Ізраїлю , який вивів тебе з Єгипту, – чим учинили страшне блюзнірство, –
19 Ти у Своєму великому милосерді не залишив їх у пустелі й не позбавив їх хмарного стовпа вдень, щоб вести їх дорогою, ані вогненного стовпа вночі, який освітлював їм шлях, яким мали рухатись.
20 Більше того, Ти дав їм Свого доброго Духа, аби їх повчати, й манни Твоєї Ти їх не позбавив, а коли потерпали від спраги, Ти давав їм воду.
21 Протягом сорока років Ти їх годував у пустелі, так що їм нічого не бракувало. Одяг їхній не зношувався, їхні ноги не опухали.
22 Ти давав їм царства й народи, які Ти їм підкоряв поступово. Так вони оволоділи краєм хешбонського царя Сіхона, а також краєм башанського царя Оґа.
23 Ти намножив їхніх нащадків, як зірок небесних, і впровадив їх у край, який Ти обіцяв їхнім батькам, що вони туди увійдуть і його успадкують.
24 Їхні нащадки прийшли туди й заволоділи тим краєм. Ти впокорив перед ними мешканців того краю, ханаанців, видавши їм у руки їхніх царів та народи краю, аби чинили з ними за своєю волею.
25 Захопивши укріплені міста та врожайну землю, вони заволоділи домами, повними всякого добра, висіченими в скелі криницями, виноградниками, оливковими садами й різними плодовими деревами у великій кількості. Отже, вони їли, насичувались, товстіли, насолоджуючись Твоєю великою добротою.
26 Проте з часом вони стали впертими й збунтувалися проти Тебе, занедбали Твій Закон, як непотрібний, та вбивали Твоїх пророків, котрі свідчили між ними, аби навернути їх до Тебе; вони припускались великого блюзнірства.
27 Тому Ти видав їх у руки їхніх ворогів, які їх пригноблювали. Але під час свого утиску вони знову волали до Тебе, й Ти вислуховував з Твоїх небес, і в Своєму великому милосерді Ти давав їм визволителів, які їх рятували з рук їхніх ворогів.
28 Але коли наступав спокій, то вони знову починали творити зло перед Тобою. Тому Ти віддавав їх у руки їхніх ворогів, котрі їх пригноблювали. Тоді вони знову волали до Тебе, й Ти знову вислуховував їх на небесах, і в Своєму великому милосерді рятував їх багато разів.
29 Отже, Ти їх попереджував, аби навернути їх до Свого Закону, але в своїй зухвалості вони не дотримувались Твоїх Заповідей, і грішили проти Твого судочинства, дотримуючись якого, людина мала би жити ним. Бунтуючись, вони повертались до нього спинами, залишаючись тугошиїми й неслухняними.
30 Багато років через Своїх пророків, натхненних Твоїм Духом, Ти терпляче застерігав їх, але вони не слухали, й тоді Ти видавав їх у руки чужоземних народів.
31 Однак, у Своєму великому милосерді Ти остаточно їх не знищував і не залишав їх, адже Ти є милосердним і милуючим Богом.
32 Тож тепер, Боже наш, Боже великий, могутній і грізний, Котрий дотримується Свого Заповіту і милосердя, не вважай незначними в своїх очах всі ті страждання, які спіткали нас: наших царів, наших можновладців, наших священиків і наших пророків, наших батьків і весь Твій народ із часу ассирійських царів і до сьогодні.
33 Безперечно, Ти справедливий в усьому, що нас спіткало, адже Ти дотримувався вірності, тоді як ми грішили, –
34 наші царі, наші можновладці, наші священики й наші батьки, – не дотримуючись Твого Закону і не зважаючи на Твої Заповіді й Твої застереження, які Ти їм провіщав.
35 Адже навіть коли вони ще були у власній країні й користувались отриманим від Тебе великим добробутом на просторій і врожайній землі, якою Ти їх наділив, вони не служили Тобі належним чином й не залишили своїх злочинів.
36 І от ми тепер є невільниками на землі, яку Ти дав нашим батькам, щоб споживати її плоди та користуватись її добробутом, оскільки ми стали рабами.
37 Весь щедрий врожай землі тепер належить царям, яких Ти поставив над нами за наші гріхи. Вони владарюють навіть над нашими тілами та нашою худобою, як їм заманеться, тоді як ми у великому утиску.