A Prayer for Mercy
1 Remember, O Lord, what has happened to us.
Look at us, and see our disgrace.
2 Our property is in the hands of strangers;
foreigners are living in our homes.
3 Our fathers have been killed by the enemy,
and now our mothers are widows.
4 We must pay for the water we drink;
we must buy the wood we need for fuel.
5 Driven hard like donkeys or camels,
we are tired, but are allowed no rest.
6 To get food enough to stay alive,
we went begging to Egypt and Assyria.
7 Our ancestors sinned, but now they are gone,
and we are suffering for their sins.
8 Our rulers are no better than slaves,
and no one can save us from their power.
9 Murderers roam through the countryside;
we risk our lives when we look for food.
10 Hunger has made us burn with fever
until our skin is as hot as an oven.
11 Our wives have been raped on Mount Zion itself;
in every Judean village our daughters have been forced to submit.
12 Our leaders have been taken and hanged;
our elders are shown no respect.
13 Our young men are forced to grind grain like slaves;
boys go staggering under heavy loads of wood.
14 The old people no longer sit at the city gate,
and the young people no longer make music.
15 Happiness has gone out of our lives;
grief has taken the place of our dances.
16 Nothing is left of all we were proud of.
We sinned, and now we are doomed.
17 We are sick at our very hearts
and can hardly see through our tears,
18 because Mount Zion lies lonely and deserted,
and wild jackals prowl through its ruins.
19 But you, O Lord, are king forever
and will rule to the end of time.
20 Why have you abandoned us so long?
Will you ever remember us again?
21 Bring us back to you, Lord! Bring us back!
Restore our ancient glory.
22 Or have you rejected us forever?
Is there no limit to your anger?
Молитва Єремії про відновлення
1 Господи, згадай, яка доля нас спіткала, – зглянься і подивися на наше приниження.
2 Наша спадщина дісталась загарбникам, – доми наші – чужинцям!
3 Ми стали сиротами, без батька, а наші матері – вдовами.
4 Свою воду ми п’ємо за срібло, власне дерево на дрова купуємо за гроші.
5 З ярмом на шиї, нас ще й жорстоко поганяють. Ми вмліваємо від утоми, але нам не дозволяють відпочити.
6 Ми простягали руки про допомогу до Єгипту, благали Ассирію про хліб.
7 За гріхи наших батьків, яких вже немає, ми терпимо покарання за їхнє беззаконня.
8 Наші колишні раби тепер володіють нами, й нікому визволити нас з їхніх рук.
9 Ризикуючи своїм життям від меча пустелі, ми добуваємо свій хліб.
10 Наша шкіра почорніла від спеки, як у печі, через нестерпний голод.
11 Жінок наших безчестять на Сіоні, дівчат – у всіх Юдейських містах.
12 Наші можновладці повішені руками ворогів, які не виявили жодної пошани навіть до людей похилого віку.
13 Юнаки приречені крутити камені жорен, а підлітки падають під ношею дров.
14 Не стало старійшин біля брам, не чути веселих пісень юнаків.
15 Погасла радість у наших серцях, а наші хороводи перетворились на жалобні процесії.
16 Упав вінець слави з нашої голови. Горе прийшло до нас через те, що ми згрішили!
17 Від того й ниє наше серце, – тому й тьмяніють наші очі.
18 Адже гора Сіон нині спустошена, і лише лисиці нишпорять по ній.
19 Але Ти, Господи, перебуваєш вічно, – Твій престол незмінний з роду в рід.
20 Невже Ти хочеш назавжди забути про нас, залишивши нас на такий довгий час?
21 Верни нас, Господи, до Себе, – і ми повернемось! Віднови наші щасливі дні, як було колись!
22 Невже Ти зовсім відкинув нас, й нам здається, що нема кінця Твоєму гніву?