Punishment, Repentance, and Hope
1 I am one who knows what it is to be punished by God.
2 He drove me deeper and deeper into darkness
3 And beat me again and again with merciless blows.
4 He has left my flesh open and raw, and has broken my bones.
5 He has shut me in a prison of misery and anguish.
6 He has forced me to live in the stagnant darkness of death.
7 He has bound me in chains; I am a prisoner with no hope of escape.
8 I cry aloud for help, but God refuses to listen;
9 I stagger as I walk; stone walls block me wherever I turn.
10 He waited for me like a bear; he pounced on me like a lion.
11 He chased me off the road, tore me to pieces, and left me.
12 He drew his bow and made me the target for his arrows.
13 He shot his arrows deep into my body.
14 People laugh at me all day long; I am a joke to them all.
15 Bitter suffering is all he has given me for food and drink.
16 He rubbed my face in the ground and broke my teeth on rocks.
17 I have forgotten what health and peace and happiness are.
18 I do not have much longer to live; my hope in the Lord is gone.
19 The thought of my pain, my homelessness, is bitter poison.
20 I think of it constantly, and my spirit is depressed.
21 Yet hope returns when I remember this one thing:
22 The Lord's unfailing love and mercy still continue,
23 Fresh as the morning, as sure as the sunrise.
24 The Lord is all I have, and so in him I put my hope.
25 The Lord is good to everyone who trusts in him,
26 So it is best for us to wait in patience—to wait for him to save us—
27 And it is best to learn this patience in our youth.
28 When we suffer, we should sit alone in silent patience;
29 We should bow in submission, for there may still be hope.
30 Though beaten and insulted, we should accept it all.
31 The Lord is merciful and will not reject us forever.
32 He may bring us sorrow, but his love for us is sure and strong.
33 He takes no pleasure in causing us grief or pain.
34 The Lord knows when our spirits are crushed in prison;
35 He knows when we are denied the rights he gave us;
36 When justice is perverted in court, he knows.
37 The will of the Lord alone is always carried out.
38 Good and evil alike take place at his command.
39 Why should we ever complain when we are punished for our sin?
40 Let us examine our ways and turn back to the Lord.
41 Let us open our hearts to God in heaven and pray,
42 “We have sinned and rebelled, and you, O Lord, have not forgiven us.
43 “You pursued us and killed us; your mercy was hidden by your anger,
44 By a cloud of fury too thick for our prayers to get through.
45 You have made us the garbage dump of the world.
46 “We are insulted and mocked by all our enemies.
47 We have been through disaster and ruin; we live in danger and fear.
48 My eyes flow with rivers of tears at the destruction of my people.
49 “My tears will pour out in a ceaseless stream
50 Until the Lord looks down from heaven and sees us.
51 My heart is grieved when I see what has happened to the women of the city.
52 “I was trapped like a bird by enemies who had no cause to hate me.
53 They threw me alive into a pit and closed the opening with a stone.
54 Water began to close over me, and I thought death was near.
55 “From the bottom of the pit, O Lord, I cried out to you,
56 And when I begged you to listen to my cry, you heard.
57 You answered me and told me not to be afraid.
58 “You came to my rescue, Lord, and saved my life.
59 Judge in my favor; you know the wrongs done against me.
60 You know how my enemies hate me and how they plot against me.
61 “You have heard them insult me, O Lord; you know all their plots.
62 All day long they talk about me and make their plans.
63 From morning till night they make fun of me.
64 “Punish them for what they have done, O Lord;
65 Curse them and fill them with despair!
66 Hunt them down and wipe them off the earth!”
Лихо та нещастя пророка
1 Я – та людина, яка зазнала горя від жезла Його гніву.
2 Він мене провадив і завів у темряву, а не до світла.
3 Лише на мене Він щодня підіймає Свою руку.
4 Він виснажив моє тіло й мою шкіру, – Він поламав мої кості.
5 Він нагромадив навколо мене гори гіркоти страждань, –
6 вкинув мене в темряву, як давно померлого.
7 Він огородив мене стіною, щоб я не вийшов, – закував у тяжкі кайдани.
8 І хоч я кричатиму й голосно благатиму, – Він відгородився від моєї молитви.
9 Він перекрив мої дороги тесаним камінням, викривив мої стежки.
10 Він щодо мене, – як чатуючий ведмідь, як лев у засідці.
11 Він поплутав мої дороги, пошарпав мене, перетворивши мене в ніщо.
12 Він натягнув тятиву Свого лука й поставив мене мішенню для стріл.
13 Він пробив моє серце стрілами зі Свого сагайдака.
14 Я став посміховиськом для всього мого народу, – повсякденною глумливою піснею про мене.
15 Він нагодував мене гіркотою, напоїв мене полином.
16 Він стер мої зуби гравієм, нагодував мене порохом.
17 Я втратив душевний спокій і забув про добробут.
18 Тому я сказав про себе: Пропала моя життєва сила й щезла моя надія на Господа.
19 Згадай же, Господи, про моє лихо та мої нещастя, – про той полин і гіркоту.
20 Постійні думки про це шматують у мені мою душу.
Велика вірність Господа
21 Але я нагадую своєму серцю минуле, і від того оживає в мені надія.
22 З Господньої милості ми все ж не загинули, тому що Його милосердя не вичерпується.
23 Щоранку оновлюється Твоя велика вірність, Господи !
24 Господь – мій уділ (доля ), – говорить моя душа, – тому й далі я буду на Нього надіятись.
25 Господь прихильний до тих, котрі на Нього покладаються, – до кожної душі, яка Його шукає.
26 Щастить тому, хто спокійно очікує Господнього спасіння.
Бог карає за гріхи
27 Щаслива людина, якщо вона змалку звикла нести ярмо життєвих проблем .
28 Вона сидітиме на самоті й мовчатиме, розуміючи, що це Він (Господь ) поклав ярмо на неї.
29 Вона схиляє свої уста (лице ) до пороху землі з думкою: Можливо, ще є надія!
30 Нехай не боїться підставити щоку тому, хто її (людину ) б’є, насичуючись (приймаючи як належне ) ганьбою,
31 й пам’ятаючи, що Господь не навіки відкидає людину .
32 Бо, хоч Він засмучує, – проте, за Своєю неосяжною добротою, знову змилосердиться.
33 Адже Він карає, засмучуючи людських дітей, не за бажанням Свого серця.
34 Але, коли топчуть ногами всіх полонених землі,
35 коли порушуються права людини перед очима Всевишнього,
36 коли людина скривджена несправедливістю в суді, – хіба Господь усього цього не бачить?
37 Хто може сказати, – і те станеться, якщо Господь не накаже, щоб так і справді було?
38 Хіба не за наказом Всевишнього трапляється добре й погане?
39 Чому нарікає кожна жива людина? Нехай би вона нарікала на власні гріхи.
40 Тож випробуймо та дослідімо свої дороги життя, і навернімось до Господа!
41 Здіймаючи наші серця і руки до Небесного Бога, скажімо:
42 Ми відпали, ми збунтувались, – і Ти нас не простив.
43 Огорнутий гнівом, Ти нас переслідував і безпощадно нищив.
44 Ти закрив Себе хмарою, щоб не дійшла до Тебе наша молитва.
45 Непотребом і сміттям Ти нас зробив поміж народами.
46 Всі наші вороги відкрили проти нас свої роти.
47 Нашою долею стали страх і яма, спустошення й руїни…
48 Потоки сліз заливають мої очі через знищення дочки мого народу.
49 Безперестанку течуть з моїх очей сльози, і я не знаходжу полегшення,
50 аж поки не зглянеться з небес Господь і не зверне на мене увагу…
51 Те, що я бачу, завдає моїй душі нестерпного болю – через долю всіх дочок мого міста.
52 Мої вороги без причини заповзято полювали за мною, ловили, як пташку;
53 живцем кинули мене в яму й закидали мене камінням, –
54 вода сягала моєї голови, і я подумав: Мені кінець!
55 Господи, з тієї глибокої ями я кликав Тебе за Твоїм Ім’ям.
56 Ти почув мій голос, – тож і надалі не закривай Свого вуха перед моїми зойками і моїм воланням!
57 На щастя, Ти наблизився до мене в той час, коли я кликав до Тебе, і сказав: Не бійся!
58 Ти, Господи, вступився за мене у моїй справі й викупив моє життя!
59 Ти, Господи, бачиш мою кривду, – розсуди мою справу за справедливістю.
60 Ти також бачив усю їхню мстивість, – усі задуми моїх ворогів щодо мене.
61 Ти, Господи, чуєш їхнє знущання, – всі їхні підступні плани відносно мене, –
62 щоденні розмови, спрямовані проти мене, та їхні лайливі слова.
63 Подивись, адже сідають вони, чи встають, я – їхня глумлива пісня.
64 Відплати їм, Господи, за їхніми вчинками!
65 Пошли їм затьмарення сердець і нехай впаде на них Твоє прокляття!
66 Ти, Господи, переслідуватимеш їх у гніві, поки не вигубиш із-під небес!