1 All the Amorite kings west of the Jordan and all the Canaanite kings along the Mediterranean Sea heard that the Lord had dried up the Jordan until the people of Israel had crossed it. They became afraid and lost their courage because of the Israelites.
The Circumcision at Gilgal
2 Then the Lord told Joshua, “Make some knives out of flint and circumcise the Israelites.” 3 So Joshua did as the Lord had commanded, and he circumcised the Israelites at a place called Circumcision Hill. 4-6 When the people of Israel left Egypt, all the males were already circumcised. However, during the forty years the people spent crossing the desert, none of the baby boys had been circumcised. Also, by the end of that time all the men who were of fighting age when they left Egypt had died because they had disobeyed the Lord. Just as he had sworn, they were not allowed to see the rich and fertile land that he had promised their ancestors. 7 The sons of these men had never been circumcised, and it was this new generation that Joshua circumcised.
8 After the circumcision was completed, the whole nation stayed in the camp until the wounds had healed. 9 The Lord said to Joshua, “Today I have removed from you the disgrace of being slaves in Egypt.” That is why the place was named Gilgal, the name it still has.
10 While the Israelites were camping at Gilgal on the plain near Jericho, they observed Passover on the evening of the fourteenth day of the month. 11 The next day was the first time they ate food grown in Canaan: roasted grain and bread made without yeast. 12 The manna stopped falling then, and the Israelites no longer had any. From that time on they ate food grown in Canaan.
Joshua and the Man with a Sword
13 While Joshua was near Jericho, he suddenly saw a man standing in front of him, holding a sword. Joshua went up to him and asked, “Are you one of our soldiers, or an enemy?”
14 “Neither,” the man answered. “I am here as the commander of the Lord's army.”
Joshua threw himself on the ground in worship and said, “I am your servant, sir. What do you want me to do?”
15 And the commander of the Lord's army told him, “Take your sandals off; you are standing on holy ground.” And Joshua did as he was told.
Обрізання чоловіків та святкування Пасхи у Ґілґалі
1 Так сталось, що всі аморейські царі, які правили на другому, тобто західному, боці Йордану, а також усі ханаанські царі, які правили на узбережжі Середземного моря, дізнались, що Господь осушив води Йордану перед Ізраїльтянами, поки вони переправлялись через ріку. Тому їхні серця охопив жах, і вони впали у відчай від страху перед Ізраїльтянами.
2 У той час Господь сказав Ісусові: Зроби кам’яні ножі, й удруге здійсни обрізання Ізраїльських синів.
3 Тож Ісус зробив ножі з каменю, і здійснив обрізання Ізраїльських синів біля Ґібеат-Гааралот (узгір’я ).
4 А причиною, за якої Ісус мав зробити обрізання всіх чоловіків, було: Всі боєздатні чоловіки, котрі вийшли з Єгипту, повмирали під час подорожі в пустелі, після їх виходу з Єгипту.
5 Увесь народ, який вийшов з Єгипту , був обрізаний, а всі ті, котрі народилися під час мандрівки пустелею, після виходу з Єгипту, – не були обрізані.
6 Адже протягом сорока років Ізраїльські сини ходили по пустелі, доки не померли всі люди, в тому числі й боєздатні чоловіки, котрі вийшли з Єгипту, оскільки виявились неслухняними до Господнього голосу. Тому Господь присягнувся, що вони не побачать землі, що тече молоком і медом, про яку Господь присягався їхнім батькам, що дасть її нам.
7 Тож замість них Він зростив їхніх синів, яким Ісус і здійснив обрізання, оскільки вони були необрізані, позаяк в дорозі їм не робили обрізання.
8 Так сталось, що після завершення обрізання усього народу вони залишались на місці в таборі, аж доки всі не видужали.
9 Тоді Господь сказав Ісусові: Сьогодні Я зняв з вас ганьбу Єгипту. Тому й досі те місце носить назву Ґілґал.
10 Отже, Ізраїльтяни отаборились у Ґілґалі, а ввечері чотирнадцятого дня того місяця, на Єрихонських полях, вони святкували Пасху.
11 Наступного дня після Пасхи вони споживали врожай землі, – опрісноки й пряжене в той день зерно.
12 Як тільки вони почали споживати плоди землі, на другий день манна перестала падати. Отже, з того часу не було більше манни для Ізраїльтян, і того року вони харчувались плодами ханаанської землі.
Ісус Навин і Вождь Господнього війська
13 Якось, коли Ісус був неподалік Єрихона, то, звівши свої очі, він побачив чоловіка, котрий стояв перед ним, з оголеним у своїй руці мечем. Підійшовши до нього, Ісус запитав його: Ти належиш до нас, чи до наших ворогів?
14 А Той відповів: Ні, Я – Вождь Господнього війська і тепер Я прийшов сюди. Тоді Ісус, впавши долілиць, поклонився і сказав Йому: Що мій Владика накаже Своєму слузі?
15 Вождь Господнього війська промовив до Ісуса: Зніми взуття з твоїх ніг, бо місце, на якому ти стоїш, святе! Тож Ісус так і вчинив.