Jonah Obeys the Lord
1 Once again the Lord spoke to Jonah. 2 He said, “Go to Nineveh, that great city, and proclaim to the people the message I have given you.” 3 So Jonah obeyed the Lord and went to Nineveh, a city so large that it took three days to walk through it. 4 Jonah started through the city, and after walking a whole day, he proclaimed, “In forty days Nineveh will be destroyed!”
5 The people of Nineveh believed God's message. So they decided that everyone should fast, and all the people, from the greatest to the least, put on sackcloth to show that they had repented.
6 When the king of Nineveh heard about it, he got up from his throne, took off his robe, put on sackcloth, and sat down in ashes. 7 He sent out a proclamation to the people of Nineveh: “This is an order from the king and his officials: No one is to eat anything; all persons, cattle, and sheep are forbidden to eat or drink. 8 All persons and animals must wear sackcloth. Everyone must pray earnestly to God and must give up their wicked behavior and their evil actions. 9 Perhaps God will change his mind; perhaps he will stop being angry, and we will not die!”
10 God saw what they did; he saw that they had given up their wicked behavior. So he changed his mind and did not punish them as he had said he would.
Господь вдруге промовляє до Йони
1 Після того до Йони вдруге було Господнє слово, такого змісту:
2 Встань і йди у велике місто Ніневію і провіщай у ньому застереження, яке Я тобі доручив!
3 Цього разу Йона встав і за Господнім наказом пішов до Ніневії. Ніневія ж вважалась у Бога великим містом, – на три дні ходи.
Йонина проповідь та покаяння ніневітян
4 І почав Йона ходити вулицями міста, скільки можна було пройти за один день, і, проповідуючи, говорив: Через сорок днів Ніневія буде зруйнована!
5 Ніневітяни повірили Богові, – від найстаршого й до найменшого, – оголосили піст і одяглись у веретища.
6 Ця вістка дійшла до царя Ніневії. Він устав зі свого трону, зняв із себе свою царську мантію, одягнувся у веретище й сів посеред попелу.
7 Він звелів оголосити в Ніневії постанову царя і його вельмож, наказуючи: Жодна людина і жодна тварина, воли й вівці, не повинні нічого їсти, не пастися і не пити води!
8 Нехай буде веретище на людях і худобі, й нехай щиро волають до Бога. Хай кожен відвернеться від своєї лихої дороги та від беззаконних учинків своїх рук.
9 Хто знає, може якраз Бог зглянеться і відверне від нас Свій палкий гнів та обурення, – і ми не загинемо!?
10 Коли ж Бог побачив їхні вчинки, а також те, що вони звернули зі своєї злочинної дороги, то Бог змилосердився над ними і скасував те лихо, що мав учинити, – і не допустив його.