1 This is the Lord's message to Joel son of Pethuel.
The People Mourn the Destruction of the Crops
2 Pay attention, you older people;
everyone in Judah, listen.
Has anything like this ever happened
in your time or the time of your ancestors?
3 Tell your children about it;
they will tell their children,
who in turn will tell the next generation.
4 Swarm after swarm of locusts settled on the crops;
what one swarm left, the next swarm devoured.
5 Wake up and weep, you drunkards;
cry, you wine-drinkers;
the grapes for making new wine have been destroyed.
6 An army of locusts has attacked our land;
they are powerful and too many to count;
their teeth are as sharp as those of a lion.
7 They have destroyed our grapevines
and chewed up our fig trees.
They have stripped off the bark,
till the branches are white.
8 Cry, you people, like a young woman who mourns the death
of the man she was going to marry.
9 There is no grain or wine to offer in the Temple;
the priests mourn because they have no offerings for the Lord.
10 The fields are bare;
the ground mourns
because the grain is destroyed,
the grapes are dried up,
and the olive trees are withered.
11 Grieve, you farmers;
cry, you that take care of the vineyards,
because the wheat, the barley,
yes all the crops are destroyed.
12 The grapevines and fig trees have withered;
all the fruit trees have wilted and died.
The joy of the people is gone.
13 Put on sackcloth and weep,
you priests who serve at the altar!
Go into the Temple and mourn all night!
There is no grain or wine to offer your God.
14 Give orders for a fast;
call an assembly!
Gather the leaders
and all the people of Judah
into the Temple of the Lord your God
and cry out to him!
15 The day of the Lord is near,
the day when the Almighty brings destruction.
What terror that day will bring!
16 We look on helpless as our crops are destroyed.
There is no joy in the Temple of our God.
17 The seeds die in the dry earth.
There is no grain to be stored,
and so the empty granaries are in ruins.
18 The cattle are bellowing in distress
because there is no pasture for them;
the flocks of sheep also suffer.
19 I cry out to you, Lord,
because the pastures and trees are dried up,
as though a fire had burned them.
20 Even the wild animals cry out to you
because the streams have become dry.
Землю спустошено
1 Слово Господнє, яке було до Йоіла, Петуїлового сина.
2 Послухайте це, старійшини, – зверніть увагу, всі мешканці краю. Хіба бувало щось подібне за ваших днів, або за днів ваших батьків?
3 Перекажіть це вашим дітям, а ваші діти нехай розкажуть своїм дітям, а їхні діти – наступним поколінням.
4 Станеться таке : що залишиться від гусені, пожере сарана, а що залишиться від сарани, пожере личинка сарани, – нарешті те, що залишиться після личинок сарани, пожере черва .
5 Тож отямтеся, п’яниці, й заплачте! Усі, що п’єте вино, голосіть за вином молодим , бо його забрано від вас!
6 Адже на Мою землю вторгся численний і могутній народ, – його зуби як зуби лева, а його ікла, як у левиці.
7 Він знищив Мій виноградник і поламав Мої смоківниці (фіги ). Він дощенту облупив їхню кору, і залишив білими його галузки.
8 Плачте, як голосить дівчина, одягнена у веретище, над нареченим своєї юності.
9 Адже Господній Храм позбавлено жертв і жертв возливання. Плачуть священики – Господні служителі, –
10 оскільки спустошені поля, сумує земля, – бо знищена пшениця, висох виноградний сік, зів’яло оливкове дерево.
11 Сумуйте, хлібороби, плачте, виноградарі, голосіть за пшеницею і ячменем, адже врожай на полях загинув.
12 Засохли виноградні лози, а смоківниця зів’яла. Так само загинули всі гранатові дерева, пальми і яблуні, – зникла усяка радість з-посеред людських нащадків.
Плач та ридання за спустошеним краєм
13 Священики, підпережіться веретищем і плачте, – ридайте, всі служителі жертовника! Постійно ходіть і навіть ночуйте у веретищах, – усі ви, служителі мого Бога. Адже в Храмі вашого Бога не стало ні хлібних жертв, ні жертв возливання.
14 Оголосіть святий піст, скличте зібрання, зберіть старійшин та всіх мешканців землі до Храму Господа, вашого Бога, і волайте до Господа!
Господній День близько
15 О, що то за день! Адже Господній День близько, – він приходить як спустошення від Всевишнього!
16 Хіба не перед нашими очима зникла їжа, а також радість і веселощі Храму нашого Бога?
17 Зерна насіння загинули під своїми грудами землі , – засіки спорожніли, повалились стодоли, бо не стало збіжжя.
18 Як же стогне скотина! Розбрелися стада корів, оскільки не стало для них пасовиська, – навіть отари овець без їжі гинуть.
19 До Тебе, Господи, кличу, адже вогонь знищив у степу пасовиська, – вогонь спопелив усі дерева на полі.
20 Навіть польова звірина волає до Тебе, тому що висохли водні джерела, і вогонь пожер пасовиська в степу.