Job
1-2 Yes, I've heard all that before.
But how can a human being win a case against God?
3 How can anyone argue with him?
He can ask a thousand questions
that no one could ever answer.
4 God is so wise and powerful;
no one can stand up against him.
5 Without warning he moves mountains
and in anger he destroys them.
6 God sends earthquakes and shakes the ground;
he rocks the pillars that support the earth.
7 He can keep the sun from rising,
and the stars from shining at night.
8 No one helped God spread out the heavens
or trample the sea monster's back.
9 God hung the stars in the sky—the Dipper,
Orion, the Pleiades, and the stars of the south.
10 We cannot understand the great things he does,
and to his miracles there is no end.

11 God passes by, but I cannot see him.
12 He takes what he wants, and no one can stop him;
no one dares ask him, “What are you doing?”
13 God's anger is constant. He crushed his enemies
who helped Rahab, the sea monster, oppose him.
14 So how can I find words to answer God?
15 Though I am innocent, all I can do
is beg for mercy from God my judge.
16 Yet even then, if he lets me speak,
I can't believe he would listen to me.
17 He sends storms to batter and bruise me
without any reason at all.
18 He won't let me catch my breath;
he has filled my life with bitterness.
19 Should I try force? Try force on God?
Should I take him to court? Could anyone make him go?
20 I am innocent and faithful, but my words sound guilty,
and everything I say seems to condemn me.
21-22 I am innocent, but I no longer care.
I am sick of living. Nothing matters;
innocent or guilty, God will destroy us.
23 When an innocent person suddenly dies,
God laughs.
24 God gave the world to the wicked.
He made all the judges blind.
And if God didn't do it, who did?

25 My days race by, not one of them good.
26 My life passes like the swiftest boat,
as fast as an eagle swooping down on a rabbit.
27-28 If I smile and try to forget my pain,
all my suffering comes back to haunt me;
I know that God does hold me guilty.
29 Since I am held guilty, why should I bother?
30 No soap can wash away my sins.
31 God throws me into a pit with filth,
and even my clothes are ashamed of me.
32 If God were human, I could answer him;
we could go to court to decide our quarrel.
33 But there is no one to step between us—
no one to judge both God and me.
34 Stop punishing me, God!
Keep your terrors away!
35 I am not afraid. I am going to talk
because I know my own heart.
Йов: Як смертній людині виправдатися перед Богом?!
1 Відповідаючи, Йов промовив:
2 Це правда! Я знаю, що так воно є. Але як смертній людині виправдатись перед Богом?!
3 Якщо би хто вирішив сперечатися з Ним, то Він би Йому не відповів на жодне з тисячі питань.
4 Адже Він – мудрий серцем і могутній силою; хто може Йому протистояти й залишитись неушкодженим?
5 Він переносить гори, і їх не впізнати; Він у Своєму гніві їх перевертає.
6 Він рухає землею на її місці, так що її основи хитаються.
7 Він наказує сонцю, і воно перестає світити, кладе Свою печатку на зорі.
8 Він Сам розпростер небеса й ступає по морських хребтах.
9 Він створив Велику Ведмедицю, Оріон, Плеяди та південні сховища зір ,
10 Він чинить великі й незбагненні речі та чудеса, яким немає ліку.
11 Ось Він проходить біля мене, але я Його не бачу. Він мене промине, а я й не зауважу Його.
12 Якщо Він щось забере, хто Його примусить повернути? Хто Йому може сказати: Що Ти робиш?
13 Бог Свого гніву не відвертає, – перед Ним схиляються навіть служителі Рахава .
14 Як же тоді я мав би Йому відповідати, і які відносно Нього підібрати слова?
15 Навіть як би я і був правий, не отримав би відповіді, тому я лише благав би мого Суддю про помилування .
16 І хоча би я кликав, і Він мені відповів, я не повірив би, що Він до мене прислухався.
17 Він мене бурею розтер на порох і намножує без причини мої рани, –
18 не дозволяє мені відпочити, а пересичує мене гіркотою.
19 Коли йдеться про силу, то Він Всемогутній, а якщо – про суд, то хто Його покличе на мій судовий позов?
20 Якщо я навіть був би правий, то мої ж уста мене осудять; і якщо я оголошую себе невинуватим, Він доведе мою провину.
21 Так, я невинуватий, проте я сам себе не знаю, і не радий своїм життям!
22 Тому й кажу: Все одно і праведного, і злочинця Він губить.
23 І якщо зненацька бич Божого гніву приносить смерть, над відчаєм праведних Він посміюється.
24 Коли якусь країну віддано в руки нечестивого, Він закриває очі її суддів. А якщо це не Він, то хто ж?‥
25 Мої дні мчать швидше гінця, – пробіжать, так і не побачивши чогось доброго.
26 Вони проминають, наче лодки з папірусного очерету, – неначе орел, що падає на здобич.
27 А якби я вирішив: забуду про мої скарги, зміню свій зовнішній вигляд і буду веселим,
28 то мої муки змушують мене тремтіти, і я знаю, що Ти не вважатимеш мене невинуватим…
29 Отже, якщо я все одно маю бути винуватим, то навіщо надаремно мені мучитись?
30 Бо хоча б я вмився сніговою водою і вимив милом свої руки,
31 то й тоді Ти мене вкинув би у яму з багном , – і мною гидував би навіть мій одяг.
32 Адже Бог – не є людиною, як я, щоб я міг Йому відповідати, і ми разом могли стати перед судом.
33 Немає між нами і посередника, котрий поклав би на нас обох свою руку.
34 Нехай Він лише забере від мене Свою палицю, і нехай мене більше не тривожить страх перед Ним,
35 тоді я говоритиму, і не боятимусь Його, тому що я не такий перед самим собою.