1 Why doesn't God set a time for judging,
a day of justice for those who serve him?
2 People move property lines to get more land;
they steal sheep and put them with their own flocks.
3 They take donkeys that belong to orphans,
and keep a widow's ox till she pays her debts.
4 They prevent the poor from getting their rights
and force the needy to run and hide.
5 So the poor, like wild donkeys,
search for food in the dry wilderness;
nowhere else can they find food for their children.
6 They have to harvest fields they don't own,
and gather grapes in vineyards of the wicked.
7 At night they sleep with nothing to cover them,
nothing to keep them from the cold.
8 They are drenched by the rain that falls on the mountains,
and they huddle beside the rocks for shelter.
9 Evil people make slaves of fatherless infants
and take the children of the poor in payment for debts.
10 But the poor must go out with no clothes to protect them;
they must go hungry while harvesting wheat.
11 They press olives for oil, and grapes for wine,
but they themselves are thirsty.
12 In the cities the wounded and dying cry out,
but God ignores their prayers.
13 There are those who reject the light;
they don't understand it or go where it leads.
14 At dawn the murderer gets up
and goes out to kill the poor,
and at night he steals.
15 The adulterer waits for twilight to come;
he covers his face so that no one can see him.
16 At night thieves break into houses,
but by day they hide and avoid the light.
17 They fear the light of day,
but darkness holds no terror for them.
[Zophar]
18 The wicked are swept away by floods,
and the land they own is under God's curse;
they no longer go to work in their vineyards.
19 As snow vanishes in heat and drought,
so sinners vanish from the land of the living.
20 Not even their mothers remember them now;
they are eaten by worms and destroyed like fallen trees.
21 That happens because they mistreated widows
and showed no kindness to childless women.
22 God, in his strength, destroys the mighty;
God acts—and the wicked die.
23 God may let them live secure,
but keeps an eye on them all the time.
24 For a while the wicked prosper,
but then they wither like weeds,
like stalks of grain that have been cut down.
25 Can anyone deny that this is so?
Can anyone prove that my words are not true?
Йов: Чому Всемогутній не дав знати про час покарання нечестивих?
1 Чому Всемогутній не дав знати про час покарання, і навіть ті, котрі Його знають, не бачать Його днів?
2 Нечестиві пересувають межі, грабують отари разом із пастухами.
3 Відбирають ослів від сиріт і женуть, беруть у заставу єдиного вола вдовиці;
4 проганяють убогих з дороги, – всі пригноблені краю змушені від них ховатись.
5 Наче дикі осли в пустелі, вони виходять з самого ранку на свою невдячну працю, шукаючи здобичі, адже пустеля для них – хліб для їхніх малят.
6 Пожинають чужі ниви, й оббирають виноградники нечестивих.
7 Нагими, не маючи одягу лягають спати, а коли холодно, не мають чим накритись.
8 Промоклі гірською зливою, й не маючи де сховатись, вони туляться до скелі.
9 Вони відривають від грудей сироту, й беруть у заставу немовля вбогого.
10 Ходять без одягу, і голодними носять снопи.
11 Хоч вони поміж мурами вичавлюють олію, топчуть у чавильнях виноград, самі залишаються спраглими.
12 З міст лунають стогони вмираючих, поранені благають про допомогу, але Бог не звертає на це уваги.
13 Нечестивці повстають проти світла, – вони не знають Його доріг, і не ходять Його стежками.
14 Перш ніж настане ранок, встають злочинці, вбивають бідного та жебрака, а ночами бродять, наче злодії.
15 Перелюбник також чекає, поки почне смеркатися, мовляв, ніхто мене не впізнає, і покриває своє обличчя.
16 Вони у темряві підкопуються під доми й грабують , а вдень зачиняються, бо не люблять світла.
17 Адже ранок для усіх їх разом – це смертна тінь, та й коли розвидняється, – їх огортають жахи.
18 Вони носяться, наче на воді шумовиння, – їхній уділ на землі – прокляття, і проклята дорога до їхніх виноградників.
19 Як посуха та спека випаровують снігову воду, так шеол забирає грішників.
20 Лоно материнське забуде про них, – вони стануть ласощами для хробаків; ніхто їх більше не згадає. Злочинець буде зламаний наче дерево.
21 Злочинець знущається з бездітної, щоб вона й далі не родила, та й вдовиці він не робить добра.
22 Однак Бог Своєю силою продовжує життя жорстоких мучителів, проте ніхто з них не впевнений, що нема загрози їхньому життю.
23 Господь сприяє їхній безпеці, на яку вони можуть спертися, але Його очам відкриті всі їхні дороги.
24 Вони ледве піднесуться, проте швидко зникають, сохнуть і в’януть, як і всі люди, – наче зрізані колоски.
25 А якщо це не так, то хто може спростувати, засвідчивши, що я говорю неправду, і обернути мої слова в ніщо?