Zophar
1-2 Job, you upset me. Now I'm impatient to answer.
3 What you have said is an insult,
but I know how to reply to you.
4 Surely you know that from ancient times,
when we humans were first placed on earth,
5 no wicked people have been happy for long.
6 They may grow great, towering to the sky,
so great that their heads reach the clouds,
7 but they will be blown away like dust.
Those who used to know them
will wonder where they have gone.
8 They will vanish like a dream, like a vision at night,
and never be seen again.
9 The wicked will disappear from the place where they used to live;
10 and their children will make good what they stole from the poor.
11 Their bodies used to be young and vigorous,
but soon they will turn to dust.
12-13 Evil tastes so good to them
that they keep some in their mouths to enjoy its flavor.
14 But in their stomachs the food turns bitter,
as bitter as any poison could be.
15 The wicked vomit up the wealth they stole;
God takes it back, even out of their stomachs.
16 What the evil people swallow is like poison;
it kills them like the bite of a deadly snake.
17 They will not live to see rivers of olive oil
or streams that flow with milk and honey.
18 They will have to give up all they have worked for;
they will have no chance to enjoy their wealth,
19 because they oppressed and neglected the poor
and seized houses someone else had built.
20 Their greed is never satisfied.
21 When they eat, there is nothing left over,
but now their prosperity comes to an end.
22 At the height of their success
all the weight of misery will crush them.
23 Let them eat all they want!
God will punish them in fury and anger.
24 When they try to escape from an iron sword,
a bronze bow will shoot them down.
25 Arrows stick through their bodies;
the shiny points drip with their blood,
and terror grips their hearts.
26 Everything they have saved is destroyed;
a fire not lit by human hands
burns them and all their family.
27 Heaven reveals their sin,
and the earth gives testimony against them.
28 All their wealth will be destroyed
in the flood of God's anger.
29 This is the fate of wicked people,
the fate that God assigns to them.
Цофар: Доля нечестивої людини
1 Тоді заговорив Цофар із Наами, промовляючи:
2 Мої думки схиляють мене до відповіді, адже я обурений,
3 коли чую докори, які мене ображають, тому мій дух, спонукуваний розумом, каже мені відповісти.
4 Хіба ти не знаєш, що віддавна, – з того часу як постала на землі людина, –
5 радість нечестивих швидкоплинна, і веселощі беззаконників – миттєві?
6 І хоч би в своєму самозвеличенні нечестивий піднявся до небес, і своєю головою він доторкнувся до хмар,
7 він загине навіки, наче перетравлена його шлунком їжа, а ті, що його бачили, запитають: Де він?
8 Він минеться, як сон, і його не знайдуть, – він зникне, наче нічний привид.
9 Очі, які його бачили, більше його не знайдуть, – навіть рідні місця більше його не побачать.
10 Його діти будуть підлещуватись до вбогих, бо він власними руками повіддає нажите нечесно майно.
11 І навіть хоч його організм сповнений юнацької сили, вона разом з ним ляже в землю.
12 Хоч зло видаватиметься солодким в його устах, і він ховатиме його під своїм язиком;
13 щадячи його, й не бажаючи зла позбутись, він зберігатиме його в своєму роті.
14 Тому його їжа в його шлунку, перетравлюючись, стає в ньому зміїною отрутою.
15 Через те нажите нечесно багатство, що він проковтнув, виблює його, – Бог виверне його з живота у нього.
16 Він ссав зміїну отруту, тому жало змії і вб’є його.
17 Він не буде любуватись красою струмків та річками, що течуть молоком і медом.
18 Він буде змушений віддати надбане, бо не зможе його проковтнути, і хоча він нажив багато добра, він не буде ним тішитись.
19 Адже він пригноблював, залишаючи без опіки вбогих, відбирав будинки, яких не будував.
20 Його зажерлива утроба не знала спокою, і в своїй жадібності він зупинитись не міг.
21 Від його ненажерства не було порятунку, тому й не втримається його майно.
22 При незліченних багатствах прийде до нього горе, – на нього впадуть усі нещастя.
23 Коли він буде наповнювати свій живіт, Бог зішле на нього лютість Свого гніву, дощем проллє на його тіло болячки.
24 І якщо він втече від залізної зброї, його наздожене мідна стріла, –
25 вона його прошиє і вийде через хребет; її іскристий наконечник пройде крізь його жовч, і лише тоді він сповниться жахом.
26 На нього чатує цілковита темрява. Його пожере вогонь, якого ніхто не роздмухував, – люто спалить усе, що є в його наметі.
27 Небеса відкриють усі його беззаконня, – та і земля повстане проти нього.
28 Щезне все ним нажите в його домі, – розпливеться в день Божого гніву.
29 Отака доля нечестивої людини від Бога, – його уділ, визначений йому Богом.