Satan Tests Job Again
1 When the day came for the heavenly beings to appear before the Lord again, Satan was there among them. 2 The Lord asked him, “Where have you been?”
Satan answered, “I have been walking here and there, roaming around the earth.”
3 “Did you notice my servant Job?” the Lord asked. “There is no one on earth as faithful and good as he is. He worships me and is careful not to do anything evil. You persuaded me to let you attack him for no reason at all, but Job is still as faithful as ever.”
4 Satan replied, “A person will give up everything in order to stay alive. 5 But now suppose you hurt his body—he will curse you to your face!”
6 So the Lord said to Satan, “All right, he is in your power, but you are not to kill him.”
7 Then Satan left the Lord's presence and made sores break out all over Job's body. 8 Job went and sat by the garbage dump and took a piece of broken pottery to scrape his sores. 9 His wife said to him, “You are still as faithful as ever, aren't you? Why don't you curse God and die?”
10 Job answered, “You are talking nonsense! When God sends us something good, we welcome it. How can we complain when he sends us trouble?” Even in all this suffering Job said nothing against God.
Job's Friends Come
11 Three of Job's friends were Eliphaz, from the city of Teman, Bildad, from the land of Shuah, and Zophar, from the land of Naamah. When they heard how much Job had been suffering, they decided to go and comfort him. 12 While they were still a long way off they saw Job, but did not recognize him. When they did, they began to weep and wail, tearing their clothes in grief and throwing dust into the air and on their heads. 13 Then they sat there on the ground with him for seven days and nights without saying a word, because they saw how much he was suffering.
Сатана знову говорить проти Йова
1 Іншим разом сини Божі знову прибули, щоб з’явитись перед Господом. Разом з ними прийшов і сатана, аби також постати перед Господом.
2 Господь запитав сатану: Звідкіля ти прийшов? Відповідаючи, сатана сказав Господу: Я подорожував по землі й обійшов її.
3 Тоді Господь запитав сатану: Чи ти звернув увагу на Мого раба Йова тепер? Адже й далі немає на землі такого, як він, чоловіка, – мужа незлобивого, справедливого, праведного, богобійного, який уникає всякого зла! Він незламний у своїй непорочності, хоч ти переконував Мене, щоб його безневинно погубити.
4 Сатана у відповідь заперечив Господу: Шкіра за шкіру, але за своє життя людина віддасть усе, що має.
5 Отже, простягни лише Свою руку й доторкнися до його костей і його тіла, тоді побачиш, чи не почне він лихословити Тебе у вічі?!
6 Тоді Господь сказав сатані: Ось він увесь у твоїх руках, лишень збережи його життя!
Йов вражений гнійними наривами
7 Вийшов сатана від Господа і вразив Йова болючими гнійними наривами, – від стіп й до його голови.
8 Йов узяв собі черепок, щоб ним шкребти себе, й сів на попелищі.
9 Тоді його дружина промовила до нього: Ти все ще тримаєшся своєї бездоганності? Краще вже прокляни Бога й помри!
10 Але Йов їй відповів: Ти говориш, як би говорила одна з божевільних жінок. Хіба лише добро маємо приймати від Бога, а злого не повинні приймати? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами.
Троє друзів прийшли до Йова
11 Почувши про нещастя, яке спіткало Йова, троє його друзів: Еліфаз із Темана, Білдад із Шуаху й Цофар із Наами, – кожен зі своєї місцевості, – домовились піти разом, аби висловити йому співчуття й потішити його.
12 Коли вони здалеку побачили його, то не впізнали. Вони почали голосно плакати, – кожен роздер на собі одежу й підкидав над головою порохом аж до неба.
13 Не промовивши до нього жодного слова, вони сім днів і сім ночей просто сиділи поряд з ним на землі, оскільки бачили, яким непомірно великим був його біль.