Job
1-2 Why do you keep tormenting me with words?
3 Time after time you insult me
and show no shame for the way you abuse me.
4 Even if I have done wrong,
how does that hurt you?
5 You think you are better than I am,
and regard my troubles as proof of my guilt.
6 Can't you see it is God who has done this?
He has set a trap to catch me.
7 I protest his violence,
but no one is listening;
no one hears my cry for justice.
8 God has blocked the way, and I can't get through;
he has hidden my path in darkness.
9 He has taken away all my wealth
and destroyed my reputation.
10 He batters me from every side.
He uproots my hope
and leaves me to wither and die.
11 God is angry and rages against me;
he treats me like his worst enemy.
12 He sends his army to attack me;
they dig trenches and lay siege to my tent.
13 God has made my own family forsake me;
I am a stranger to those who knew me;
14 my relatives and friends are gone.
15 Those who were guests in my house have forgotten me;
my servant women treat me like a stranger and a foreigner.
16 When I call a servant, he doesn't answer—
even when I beg him to help me.
17 My wife can't stand the smell of my breath,
and my own brothers won't come near me.
18 Children despise me and laugh when they see me.
19 My closest friends look at me with disgust;
those I loved most have turned against me.
20 My skin hangs loose on my bones;
I have barely escaped with my life.
21 You are my friends! Take pity on me!
The hand of God has struck me down.
22 Why must you persecute me the way God does?
Haven't you tormented me enough?
23 How I wish that someone would remember my words
and record them in a book!
24 Or with a chisel carve my words in stone
and write them so that they would last forever.
25 But I know there is someone in heaven
who will come at last to my defense.
26 Even after my skin is eaten by disease,
while still in this body I will see God.
27 I will see him with my own eyes,
and he will not be a stranger.
My courage failed because you said,
28 “How can we torment him?”
You looked for some excuse to attack me.
29 But now, be afraid of the sword—
the sword that brings God's wrath on sin,
so that you will know there is one who judges.
Йов: До яких пір ви будете завдавати болю моїй душі?
1 Відповідаючи, Йов промовив:
2 До яких пір ви будете завдавати болю моїй душі й катувати мене словами?
3 Ось уже десятий раз ви наді мною знущаєтесь, – невже вам не соромно мене мучити?
4 Адже, якщо я насправді заблукав, то моя провина лежить на мені.
5 Проте, якщо ви, ганьблячи мене, справді хочете наді мною звеличатись,
6 то знайте, що це Бог придавив мене, й розставив навколо мене Свої сіті.
7 І хоч я кричу: Насильство! – немає жодної відповіді. Благаю про допомогу, – та справедливого судочинства немає.
8 Він загородив мені дорогу, так що я не можу перейти; всі мої стежки оточив темрявою.
9 Він мене позбавив честі і зняв вінець з моєї голови.
10 Він звідусіль мене вражає, і я пропадаю, – наче дерево, Він вириває мою надію.
11 Він палає на мене Своїм гнівом, вважаючи мене Своїм ворогом, –
12 прибули Його загони, насипали проти мене вал, і вчинили навколо мого намету облогу.
13 Моїх братів Він віддалив від мене, а мої знайомі стали мені чужими.
14 Мене залишила навіть моя родина, й мої друзі забули про мене.
15 Мої домашні та мої служниці вважають мене за чужинця, – я став для них приходцем.
16 Я кличу свого слугу, а він не відповідає, навіть якщо я про щось його благаю.
17 Моїм диханням бридиться моя дружина, – я став огидним моїй родині .
18 Навіть малі діти мене зневажають, – коли я підведусь, вони глузують з мене.
19 Мої найдовіреніші друзі відчувають до мене огиду, а ті, кого я любив, повстають проти мене.
20 Мої кості присохли до моєї шкіри і до мого тіла, а від зубів у роті залишилися тільки ясна.
21 Тож, змилуйтеся наді мною, – пожалійте мене, будь ласка, мої друзі! Адже Божа рука, – саме вона вражає мене.
22 Для чого ще й ви мене переслідуєте, як це робить Бог, і не можете насититись стражданнями мого тіла?
23 О, якби то мої слова були записані й занесені до книги пам’яті,
24 вигравіювані залізним різцем і викарбувані на скелі оловом назавжди!
25 Однак я знаю, що мій Викупитель живий, і Він останнього дня підійме мене з пороху!
26 Навіть тоді, коли ця моя шкіра розпадеться, – я в своєму тілі побачу Бога.
27 Я свідомий того, що я сам, а не хтось інший, побачу Його. О, як же зараз вмліває серце в моїх грудях!‥
28 І чому би вам не сказати: Навіщо нам переслідувати його, як нібито в мені знаходиться весь корінь справи?!
29 Бійтесь меча для себе, бо це та провина, за яку можете бути люто покарані мечем. Пам’ятайте, що є Божий суд!‥