The Empty Tomb
(Matthew 28.1-8Mark 16.1-8Luke 24.1-12)1 Early on Sunday morning, while it was still dark, Mary Magdalene went to the tomb and saw that the stone had been taken away from the entrance. 2 She went running to Simon Peter and the other disciple, whom Jesus loved, and told them, “They have taken the Lord from the tomb, and we don't know where they have put him!”
3 Then Peter and the other disciple went to the tomb. 4 The two of them were running, but the other disciple ran faster than Peter and reached the tomb first. 5 He bent over and saw the linen cloths, but he did not go in. 6 Behind him came Simon Peter, and he went straight into the tomb. He saw the linen cloths lying there 7 and the cloth which had been around Jesus' head. It was not lying with the linen cloths but was rolled up by itself. 8 Then the other disciple, who had reached the tomb first, also went in; he saw and believed. ( 9 They still did not understand the scripture which said that he must rise from death.) 10 Then the disciples went back home.
Jesus Appears to Mary Magdalene
(Matthew 28.9Matthew 10Mark 16.9-11)11 Mary stood crying outside the tomb. While she was still crying, she bent over and looked in the tomb 12 and saw two angels there dressed in white, sitting where the body of Jesus had been, one at the head and the other at the feet. 13 “Woman, why are you crying?” they asked her.
She answered, “They have taken my Lord away, and I do not know where they have put him!”
14 Then she turned around and saw Jesus standing there; but she did not know that it was Jesus. 15 “Woman, why are you crying?” Jesus asked her. “Who is it that you are looking for?”
She thought he was the gardener, so she said to him, “If you took him away, sir, tell me where you have put him, and I will go and get him.”
16 Jesus said to her, “Mary!”
She turned toward him and said in Hebrew, “Rabboni!” (This means “Teacher.”)
17 “Do not hold on to me,” Jesus told her, “because I have not yet gone back up to the Father. But go to my brothers and tell them that I am returning to him who is my Father and their Father, my God and their God.”
18 So Mary Magdalene went and told the disciples that she had seen the Lord and related to them what he had told her.
Jesus Appears to His Disciples
(Matthew 28.16-20Mark 16.14-18Luke 24.36-49)19 It was late that Sunday evening, and the disciples were gathered together behind locked doors, because they were afraid of the Jewish authorities. Then Jesus came and stood among them. “Peace be with you,” he said. 20 After saying this, he showed them his hands and his side. The disciples were filled with joy at seeing the Lord. 21 Jesus said to them again, “Peace be with you. As the Father sent me, so I send you.” 22 Then he breathed on them and said, “Receive the Holy Spirit. 23 If you forgive people's sins, they are forgiven; if you do not forgive them, they are not forgiven.”
Jesus and Thomas
24 One of the twelve disciples, Thomas (called the Twin), was not with them when Jesus came. 25 So the other disciples told him, “We have seen the Lord!”
Thomas said to them, “Unless I see the scars of the nails in his hands and put my finger on those scars and my hand in his side, I will not believe.”
26 A week later the disciples were together again indoors, and Thomas was with them. The doors were locked, but Jesus came and stood among them and said, “Peace be with you.” 27 Then he said to Thomas, “Put your finger here, and look at my hands; then reach out your hand and put it in my side. Stop your doubting, and believe!”
28 Thomas answered him, “My Lord and my God!”
29 Jesus said to him, “Do you believe because you see me? How happy are those who believe without seeing me!”
The Purpose of This Book
30 In his disciples' presence Jesus performed many other miracles which are not written down in this book. 31 But these have been written in order that you may believe that Jesus is the Messiah, the Son of God, and that through your faith in him you may have life.
Воскреслий Ісус з’являється Марії Магдалині
1 Першого ж дня тижня Марія Магдалина прийшла вдосвіта, як ще було темно, до гробниці й побачила, що камінь від гробниці відвалений.
2 Тож вона побігла й прибула до Симона‑Петра та до другого учня, якого Ісус любив, і каже їм: Забрали Господа з гробниці й невідомо, де Його поклали!
3 Тоді вийшов Петро з іншим учнем, і вони пішли до гробниці.
4 Бігли обидва разом, та інший учень побіг швидше за Петра й прибув першим до гробниці.
5 Нахилившись, побачив, що лежить полотно, однак він не ввійшов.
6 Тут прибув слідом за ним і Симон‑Петро; він увійшов до гробниці й побачив, що лежить полотно
7 та хустка, яка була на Його голові; вона лежала не з полотном, але згорнена окремо, в іншому місці.
8 Тоді ж увійшов й інший учень, який прибіг першим до гробниці, – і побачив, і повірив.
9 Оскільки вони ще не знали Писання, що Він мав воскреснути з мертвих.
10 Отже, учні повернулися знову до себе.
11 А Марія стояла надворі біля гробниці й плакала. Плачучи, нахилилася до гробниці
12 й побачила двох ангелів, які сиділи в білому: один у головах, а один у ногах, де лежало тіло Ісуса.
13 Вони сказали їй: Жінко, чому ти плачеш? Відповідає їм: Тому що взяли мого Господа і не знаю, де поклали Його!
14 Сказавши це, вона обернулася назад і побачила Ісуса, Який стояв, та не впізнала, що то Ісус.
15 Каже їй Ісус: Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: Пане, якщо Ти Його взяв, то скажи мені, де Ти Його поклав; я заберу Його!
16 Каже їй Ісус: Маріє! Обернувшись, вона каже Йому єврейською мовою: Раввуні! – тобто: Вчителю!
17 Каже їй Ісус: Не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до [Мого] Отця. Іди до Моїх братів і скажи їм, що Я іду до Мого Отця і вашого Отця, до Мого Бога і вашого Бога!
18 Приходить Марія Магдалина і звіщає учням, що бачила Господа і що Він сказав їй це.
Ісус з’являється Своїм учням
19 Того ж першого дня тижня, пізньої пори, коли двері, де зібралися [Його] учні, були замкнені через страх перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм: Мир вам!
20 Промовивши це, показав їм руки та бік. Побачивши Господа, учні зраділи.
21 Тоді Ісус знову сказав їм: Мир вам! Як послав Мене Отець, – і Я посилаю вас!
22 Промовивши це, Він дихнув і каже їм: Прийміть Святого Духа!
23 Кому простите гріхи, – будуть прощені їм; кому затримаєте, – будуть затримані.
24 Хома, один із дванадцятьох, званий Близнюком, не був з ними, коли прийшов Ісус.
25 Тож інші учні розповідали йому: Ми бачили Господа! Та він сказав їм: Поки не побачу на Його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця в рани від цвяхів, не вкладу своєї руки в Його бік, – не повірю!
26 Через вісім днів знову були всередині будинку Його учні, й Хома з ними. Прийшов Ісус крізь замкнені двері та став посередині й сказав: Мир вам!
27 Потім каже Хомі: Поклади сюди свій палець, поглянь на Мої руки, простягни свою руку і доторкнися до Мого боку, – і не будь невіруючий, але віруючий!
28 У відповідь Хома сказав Йому: Господь мій і Бог мій!
29 Каже йому Ісус: Тому що ти побачив Мене, ти повірив? Блаженні ті, які не бачили, а повірили!
Мета написання цієї книги
30 Багато інших чудес зробив Ісус перед Своїми учнями, які не записані в цій книзі.
31 А це було написане, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб вірячи, життя мали ви в Його Ім’я.