Jesus Washes His Disciples' Feet
1 It was now the day before the Passover Festival. Jesus knew that the hour had come for him to leave this world and go to the Father. He had always loved those in the world who were his own, and he loved them to the very end.
2 Jesus and his disciples were at supper. The Devil had already put into the heart of Judas, the son of Simon Iscariot, the thought of betraying Jesus. 3 Jesus knew that the Father had given him complete power; he knew that he had come from God and was going to God. 4 So he rose from the table, took off his outer garment, and tied a towel around his waist. 5 Then he poured some water into a washbasin and began to wash the disciples' feet and dry them with the towel around his waist. 6 He came to Simon Peter, who said to him, “Are you going to wash my feet, Lord?”
7 Jesus answered him, “You do not understand now what I am doing, but you will understand later.”
8 Peter declared, “Never at any time will you wash my feet!”
“If I do not wash your feet,” Jesus answered, “you will no longer be my disciple.”
9 Simon Peter answered, “Lord, do not wash only my feet, then! Wash my hands and head, too!”
10 Jesus said, “Those who have taken a bath are completely clean and do not have to wash themselves, except for their feet. All of you are clean—all except one.” ( 11 Jesus already knew who was going to betray him; that is why he said, “All of you, except one, are clean.”)
12 After Jesus had washed their feet, he put his outer garment back on and returned to his place at the table. “Do you understand what I have just done to you?” he asked. 13 “You call me Teacher and Lord, and it is right that you do so, because that is what I am. 14 I, your Lord and Teacher, have just washed your feet. You, then, should wash one another's feet. 15 I have set an example for you, so that you will do just what I have done for you. 16 I am telling you the truth: no slaves are greater than their master, and no messengers are greater than the one who sent them. 17 Now that you know this truth, how happy you will be if you put it into practice!
18 “I am not talking about all of you; I know those I have chosen. But the scripture must come true that says, ‘The man who shared my food turned against me.’ 19 I tell you this now before it happens, so that when it does happen, you will believe that ‘I Am Who I Am.’ 20 I am telling you the truth: whoever receives anyone I send receives me also; and whoever receives me receives him who sent me.”
Jesus Predicts His Betrayal
(Matthew 26.20-25Mark 14.17-21Luke 22.21-23)21 After Jesus had said this, he was deeply troubled and declared openly, “I am telling you the truth: one of you is going to betray me.”
22 The disciples looked at one another, completely puzzled about whom he meant. 23 One of the disciples, the one whom Jesus loved, was sitting next to Jesus. 24 Simon Peter motioned to him and said, “Ask him whom he is talking about.”
25 So that disciple moved closer to Jesus' side and asked, “Who is it, Lord?”
26 Jesus answered, “I will dip some bread in the sauce and give it to him; he is the man.” So he took a piece of bread, dipped it, and gave it to Judas, the son of Simon Iscariot. 27 As soon as Judas took the bread, Satan entered into him. Jesus said to him, “Hurry and do what you must!” 28 None of the others at the table understood why Jesus said this to him. 29 Since Judas was in charge of the money bag, some of the disciples thought that Jesus had told him to go and buy what they needed for the festival, or to give something to the poor.
30 Judas accepted the bread and went out at once. It was night.
The New Commandment
31 After Judas had left, Jesus said, “Now the Son of Man's glory is revealed; now God's glory is revealed through him. 32 And if God's glory is revealed through him, then God will reveal the glory of the Son of Man in himself, and he will do so at once. 33 My children, I shall not be with you very much longer. You will look for me; but I tell you now what I told the Jewish authorities, ‘You cannot go where I am going.’ 34 And now I give you a new commandment: love one another. As I have loved you, so you must love one another. 35 If you have love for one another, then everyone will know that you are my disciples.”
Jesus Predicts Peter's Denial
(Matthew 26.31-35Mark 14.27-31Luke 22.31-34)36 “Where are you going, Lord?” Simon Peter asked him.
“You cannot follow me now where I am going,” answered Jesus; “but later you will follow me.”
37 “Lord, why can't I follow you now?” asked Peter. “I am ready to die for you!”
38 Jesus answered, “Are you really ready to die for me? I am telling you the truth: before the rooster crows you will say three times that you do not know me.
Ісус умиває ноги Своїм учням
1 Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що настала Його година перейти з цього світу до Отця, виявив любов до Своїх, – тих, які у світі, – до кінця полюбив їх.
2 Під час вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, видати Його,
3 [Ісус], знаючи, що все дав Йому Отець в руки і що від Бога вийшов та до Бога йде,
4 встав з вечері, зняв одяг і, взявши рушника, підперезався.
5 Потім налив води до вмивальниці й почав мити ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний.
6 Підходить Він до Симона‑Петра. [А той] каже Йому: Господи, чи ж Тобі мити мої ноги?
7 Ісус у відповідь йому сказав: Що Я роблю, того ти нині не знаєш, але згодом зрозумієш.
8 Каже Йому Петро: Ти не помиєш моїх ніг повіки! Ісус йому відповів: Якщо не вмию тебе, не матимеш частки зі Мною.
9 Симон‑Петро каже Йому: Господи, не тільки мої ноги, але й руки та голову.
10 А Ісус говорить йому: Хто вмитий, тому потрібно тільки ноги обмити, оскільки весь чистий; і ви чисті, але не всі.
11 Адже Він знав того, хто зрадить Його, тому й сказав, що не всі вони чисті.
12 А коли помив їхні ноги і надів Свій одяг, знову сів при столі й сказав їм: Чи ви знаєте, що Я зробив вам?
13 Ви називаєте Мене Вчителем і Господом, і добре ви кажете, бо Я Ним є.
14 Отже, коли Я, Господь і Учитель, помив вам ноги, то й ви повинні мити ноги один одному.
15 Адже Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам.
16 Істинно, істинно кажу вам, що раб не більший за свого пана, як і посланець не більший від того, хто послав його.
17 Якщо це знаєте, то ви блаженні, коли це виконуєте.
Один з учнів зрадить Христа
18 Не про всіх вас кажу. Я знаю, кого вибрав, але щоби збулося Писання: Хто хліб споживає зі Мною, той підняв проти Мене свою п’яту.
19 Тепер кажу вам, ще перед тим, як це станеться, щоб коли воно станеться, ви повірили, що то Я.
20 Істинно, істинно кажу вам: Хто приймає того, кого Я пошлю, – Мене приймає, а хто Мене приймає, – приймає й Того, Хто Мене послав!
21 Промовивши це, Ісус стривожився духом, засвідчив і сказав: Істинно, істинно кажу вам, що один із вас зрадить Мене!
22 Учні почали споглядати один на одного, не здогадуючись, про кого Він говорить.
23 Один із учнів, якого любив Ісус, лежав на грудях Ісуса.
24 Тож Симон‑Петро кивнув йому, щоби запитав, хто це міг би бути, про кого Він говорить.
25 А той, прихилившись до грудей Ісуса, каже Йому: Господи, хто це?
26 Ісус відповів: Це той, кому Я, вмочивши, подам хліб. Умочивши хліб, Він бере і дає Юді Іскаріотському, синові Симона.
27 І тоді, після цього шматка хліба , ввійшов у нього сатана. А Ісус сказав йому: Що робиш, роби швидше!
28 Ніхто з тих, хто був при столі, не зрозумів, до чого Він сказав це йому.
29 Оскільки в Юди була скринька на гроші, то деякі подумали, що Ісус звелів йому купити те, що потрібне на свято, або щоби дав щось бідним.
30 Отже, взявши той шматок хліба , він відразу вийшов. Була ніч.
31 А коли він вийшов, Ісус говорить: Нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому.
32 Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, – і цієї ж миті прославить Його!
Любіть один одного
33 Діти, Я з вами буду недовго. Будете Мене шукати, і як Я казав юдеям, – куди Я іду, ви не можете прийти, – те й вам нині кажу.
34 Нову заповідь даю вам: Любіть один одного! Як Я полюбив вас, щоб і ви любили так один одного.
35 З того дізнаються всі, що ви – Мої учні, коли любов матимете між собою.
Петро відречеться від Ісуса
36 Каже Йому Симон‑Петро: Господи, куди Ти йдеш? Ісус йому відповів: Куди [Я] іду, ти не можеш нині за Мною йти, але підеш пізніше.
37 Каже Йому Петро: Господи, чому я не можу нині піти за Тобою? Душу свою за Тебе я покладу.
38 Відповідає [йому] Ісус: Душу свою за Мене ти покладеш? Істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як ти тричі відречешся від Мене.