A Message for Zedekiah
1 The Lord spoke to me when King Nebuchadnezzar of Babylonia and his army, supported by troops from all the nations and races that were subject to him, were attacking Jerusalem and its nearby towns. 2 The Lord, the God of Israel, told me to go and say to King Zedekiah of Judah, “I, the Lord, will hand this city over to the king of Babylonia, and he will burn it down. 3 You will not escape; you will be captured and handed over to him. You will see him face-to-face and talk to him in person; then you will go to Babylonia. 4 Zedekiah, listen to what I say about you. You will not be killed in battle. 5 You will die in peace, and as people burned incense when they buried your ancestors, who were kings before you, in the same way they will burn incense for you. They will mourn over you and say, ‘Our king is dead!’ I, the Lord, have spoken.”
6 Then I gave this message to King Zedekiah in Jerusalem 7 while the army of the king of Babylonia was attacking the city. The army was also attacking Lachish and Azekah, the only other fortified cities left in Judah.
Deceitful Treatment of Slaves
8 King Zedekiah and the people of Jerusalem had made an agreement to set free 9 their Hebrew slaves, both male and female, so that no one would have an Israelite as a slave. 10 All the people and their leaders agreed to free their slaves and never to enslave them again. They did set them free, 11 but later they changed their minds, took them back, and forced them to become slaves again.
12 Then the Lord, 13 the God of Israel, told me to say to the people: “I made a covenant with your ancestors when I rescued them from Egypt and set them free from slavery. I told them that 14 every seven years they were to set free any Hebrew slave who had served them for six years. But your ancestors would not pay any attention to me or listen to what I said. 15 Just a few days ago you changed your minds and did what pleased me. All of you agreed to set all Israelites free, and you made a covenant in my presence, in the Temple where I am worshiped. 16 But then you changed your minds again and dishonored me. All of you took back the slaves whom you had set free as they desired, and you forced them into slavery again. 17 So now, I, the Lord, say that you have disobeyed me; you have not given all Israelites their freedom. Very well, then, I will give you freedom: the freedom to die by war, disease, and starvation. I will make every nation in the world horrified at what I do to you. 18-19 The officials of Judah and of Jerusalem, together with the palace officials, the priests, and all the leaders, made a covenant with me by walking between the two halves of a bull that they had cut in two. But they broke the covenant and did not keep its terms. So I will do to these people what they did to the bull. 20 I will hand them over to their enemies, who want to kill them, and their corpses will be eaten by birds and wild animals. 21 I will also hand over King Zedekiah of Judah and his officials to those who want to kill them. I will hand them over to the Babylonian army, which has stopped its attack against you. 22 I will give the order, and they will return to this city. They will attack it, capture it, and burn it down. I will make the towns of Judah like a desert where no one lives. I, the Lord, have spoken.”
Слово Господнє до Седекії
1 Слово, яке отримав Єремія від Господа, коли вавилонський цар Навуходоносор, разом з усім своїм військом, і всіма підвладними йому царствами землі, та підкореними ним народами, виступив проти Єрусалима та проти всіх його міст , було такого змісту:
2 Так говорить Господь, Бог Ізраїлю: Піди й звернись до Юдейського царя Седекії з такими словами: Так говорить Господь: Ось Я віддаю це місто в руки вавилонського царя, який спалить його вогнем.
3 Не врятуєшся з його рук і ти, а, безперечно будеш схоплений, і відданий у його руки, – ти дивитимешся в очі вавилонського царя, і розмовлятимеш з ним віч-на-віч, після чого тебе відправлять до Вавилона.
4 Тож вислухай, Юдейський царю, Седекіє, провіщення Господнє. Ось що каже тобі Господь: Ти не помреш від меча!
5 Помреш ти у мирі, і як кадили ладаном по смерті твоїх батьків, тобто попередніх царів, які були перед тобою, так кадитимуть фіміамом і для тебе, ридаючи : «О, яке горе, володарю!». Адже провістив це Я, – говорить Господь.
6 Пророк Єремія переказав усі ці слова Юдейському цареві Седекії в Єрусалимі.
7 Отже, військо вавилонського царя воювало проти Єрусалима та проти всіх інших міст Юдеї, зокрема проти Лахіша та проти Азека, оскільки з усіх Юдейських міст лише вони залишалися укріпленими містами.
Порушення закону про рабів
8 Слово, яке було до Єремії від Господа, після того як цар Седекія уклав Заповіт з усім народом Єрусалима, проголошуючи всім рабам свободу, за яким
9 кожен повинен був звільнити свого раба-єврея, і кожен – свою невільницю-єврейку, аби ніхто не примушував свого брата (сестру ) з юдеїв служити йому.
10 З цим погодились усі вельможі та весь народ, що увійшли в Заповіт, щоб кожний відпустив свого раба і кожний свою невільницю на свободу, аби ті більше їм не служили. Вони послухалися і відпустили.
11 Але незабаром передумали й примусили своїх рабів і невільниць, яких повідпускали на волю, повернутись, – вони знову їх уневільнили як рабів і невільниць.
12 Після цього знову було Господнє слово до Єремії від Господа такого змісту:
13 Так говорить Господь, Бог Ізраїлю: Того дня, коли Я виводив ваших батьків з єгипетського краю, – справжнього невільницького дому, – Я уклав з ними Заповіт, домовившись:
14 Після закінчення семи років кожен з вас відпустить на свободу свого брата єврея, який був проданий тобі й шість років був твоїм рабом, – відпустиш його від себе на волю. Але ваші батьки не звернули на це уваги й не послухались Мене.
15 Тепер нарешті ви навернулися і вчинили справедливо переді Мною, проголосивши свободу, – кожен для свого ближнього, уклавши з цього приводу Заповіт перед Моїми очима в Храмі, в якому проголошується Моє Ім’я.
16 Але ж ви порушили своє рішення! Ви зганьбили Моє Ім’я, повернувши своїх рабів і своїх невільниць, – тих, кого ви самі звільнили за їхнім бажанням, – примусивши їх знову бути вашими рабами й невільницями.
17 Тому так говорить Господь: Ви Мене не послухали, як обіцяли, щоб кожен оголосив справжню свободу своєму братові й своєму ближньому. Тому тепер Я оголошую вам, – це сказано Господом, – свободу загинути від меча, від моровиці й від голоду. Я учиню вас жахливим прикладом для всіх царств землі.
18 Я сприятиму, аби з тими людьми, котрі уклали зі Мною Заповіт, а потім його порушили, не виконуючи умов Заповіту, було так, як з тим телям, яке розсікають пополам, і проходять між його розсіченими половинками .
19 Всіх можновладців Юдеї та можновладців Єрусалима, євнухів-царедворців і священиків, – всіх людей краю, котрі, фактично, також пройшли між двома розсіченими частинами теляти,
20 Я віддам у руки їхніх ворогів, – у руки тих, котрі бажають їхньої смерті, так що їхні трупи стануть їжею для небесних птахів та диких звірів.
21 А Юдейського царя Седекію та його вельмож Я також віддам у руки їхніх ворогів та в руки тих, котрі зазіхають на їхнє життя, – в руки війська вавилонського царя, яке від вас відступає .
22 Адже Я видам наказ, – говорить Господь, – і поверну їх до цього міста, – вони знову воюватимуть проти нього, захоплять його, і спалять його. Стосовно ж інших Юдейських міст, то вони будуть так само спустошені й залишаться без мешканців.