Jeremiah's Message to the Royal House of Judah
1-2 The Lord told me to go to the palace of the king of Judah, the descendant of David, and there tell the king, his officials, and the people of Jerusalem to listen to what the Lord had said: 3 “I, the Lord, command you to do what is just and right. Protect the person who is being cheated from the one who is cheating him. Do not mistreat or oppress aliens, orphans, or widows; and do not kill innocent people in this holy place. 4 If you really do as I have commanded, then David's descendants will continue to be kings. And they, together with their officials and their people, will continue to pass through the gates of this palace in chariots and on horses. 5 But if you do not obey my commands, then I swear to you that this palace will fall into ruins. I, the Lord, have spoken.
6 “To me, Judah's royal palace is as beautiful as the land of Gilead and as the Lebanon Mountains; but I will make it a desolate place where no one lives. 7 I am sending men to destroy it. They will all bring their axes, cut down its beautiful cedar pillars, and throw them into the fire.
8 “Afterward many foreigners will pass by and ask one another why I, the Lord, have done such a thing to this great city. 9 Then they will answer that it is because you have abandoned your covenant with me, your God, and have worshiped and served other gods.”
Jeremiah's Message concerning Joahaz
10 People of Judah, do not weep for King Josiah;
do not mourn his death.
But weep bitterly for Joahaz, his son;
they are taking him away, never to return,
never again to see the land where he was born.
11 The Lord says concerning Josiah's son Joahaz, who succeeded his father as king of Judah, “He has gone away from here, never to return. 12 He will die in the country where they have taken him, and he will never again see this land.”
Jeremiah's Message concerning Jehoiakim
13 Doomed is the one who builds his house by injustice
and enlarges it by dishonesty;
who makes his people work for nothing
and does not pay their wages.
14 Doomed is the one who says,
“I will build myself a mansion
with spacious rooms upstairs.”
So he puts windows in his house,
panels it with cedar,
and paints it red.
15 Does it make you a better king
if you build houses of cedar,
finer than those of others?
Your father enjoyed a full life.
He was always just and fair,
and he prospered in everything he did.
16 He gave the poor a fair trial,
and all went well with him.
That is what it means to know the Lord.
17 But you can only see your selfish interests;
you kill the innocent
and violently oppress your people.
The Lord has spoken.
18 So then, the Lord says about Josiah's son Jehoiakim, king of Judah,
“No one will mourn his death or say,
‘How terrible, my friend, how terrible!’
No one will weep for him or cry,
‘My lord! My king!’
19 With the funeral honors of a donkey,
he will be dragged away
and thrown outside Jerusalem's gates.”
Jeremiah's Message about the Fate of Jerusalem
20 People of Jerusalem, go to Lebanon and shout,
go to the land of Bashan and cry;
call out from the mountains of Moab,
because all your allies have been defeated.
21 The Lord spoke to you when you were prosperous,
but you refused to listen.
That is what you've done all your life;
you never would obey the Lord.
22 Your leaders will be blown away by the wind,
your allies taken as prisoners of war,
your city disgraced and put to shame
because of all the evil you have done.
23 You rest secure among the cedars brought from Lebanon;
but how pitiful you'll be when pains strike you,
pains like those of a woman in labor.
God's Judgment on Jehoiachin
24 The Lord said to King Jehoiachin, son of King Jehoiakim of Judah, “As surely as I am the living God, even if you were the signet ring on my right hand, I would pull you off 25 and give you to people you are afraid of, people who want to kill you. I will give you to King Nebuchadnezzar of Babylonia and his soldiers. 26 I am going to force you and your mother into exile. You will go to a country where neither of you was born, and both of you will die there. 27 You will long to see this country again, but you will never return.”
28 I said, “Has King Jehoiachin become like a broken jar that is thrown away and that no one wants? Is that why he and his children have been taken into exile to a land they know nothing about?”
29 O land, land, land!
Listen to what the Lord has said:
30 “This man is condemned to lose his children,
to be a man who will never succeed.
He will have no descendants
who will rule in Judah
as David's successors.
I, the Lord, have spoken.”
1 Так говорить Господь: Піди в палац Юдейського царя, і передай йому такі слова,
2 говорячи: Слухай Господнє слово, царю Юдейський, що сидиш на Давидовому престолі, – ти, твої слуги, твій народ і всі, що проходять цими (Єрусалима ) воротами!
3 Так говорить Господь: Звершуйте правосуддя і живіть праведно, рятуйте пригнобленого з рук злочинця; не робіть кривди приходцеві, сироті та вдові й не допускайте над ними насильства; не проливайте невинної крові на цьому місці.
4 Адже, якщо ви дійсно будете дотримуватись цього веління, то через брами вашого міста входитимуть і в’їжджатимуть на колісницях та конях царі, які сидять на Давидовому престолі, а також їхні слуги та їх народ.
5 Якщо ж не послухаєтесь цих слів, то Я присягаюсь Собою, – говорить Господь, – що цей палац перетвориться на руїни.
6 Тому що так говорить Господь про дім Юдейського царя: Хоч ти для Мене наче Гілеад, як вершина Лівану, – Я тебе оберну на пустелю, – незаселену місцевість.
7 І призначу проти тебе руйнівників – людей зі своїм устаткуванням, – вони вирубають твої добірні кедри і кинуть їх у вогонь.
8 Багато людей проходитимуть через це місто, й вони питатимуть один одного: І за що Господь зробив так із цим великим містом?
9 А їм відповідатимуть: За те, що порушили Заповіт Господа, свого Бога, поклонялись іншим богам і служили їм.
10 Тому не плачте за померлим і не уболівайте за ним, а радше оплакуйте того, хто пішов у полон , бо він вже не повернеться і не побачить рідної землі.
11 Адже так говорить Господь про Шаллума , сина Йосії, Юдейського царя, котрий царював замість свого батька Йосії, що залишив це місце: Він сюди вже не повернеться,
12 але помре там, куди його запровадили під час полону, – рідного краю він більше не побачить.
13 Горе тому, хто будує свій дім несправедливістю, – свої горішні світлиці, порушуючи права інших й примушуючи свого ближнього працювати даремно, не оплачуючи належним чином його праці.
14 Такий говорить: Я збудую собі розкішний дім, з просторими світлицями зверху. Він влаштовує собі великі вікна, обшальовує їх кедриною і малює червоною фарбою.
15 Невже гадаєш, що маєш бути царем, тому що перевищив кедриною інших? Хіба твій батько не мав що їсти і пити, через те що чинив правосуддя і жив чесно? Адже саме тому йому й щастило!
16 Він захищав на суді знедоленого й убогого, від чого був щасливим і сам. Хіба це не є свідченням того, що людина знає Мене? – говорить Господь.
17 Твої ж очі й твоє серце тільки й дбають про власну користь навіть ціною невинної крові, яку проливаєш, пригнічуючи та чинячи насильство над людьми.
18 Тому так говорить Господь про Єгоякіма, сина Йосії, царя Юдеї: Його не будуть, як звичайно, оплакувати: Яке ж то горе, мій брате! Яке горе, сестро моя ! – За ним не голоситимуть: Яке ж то горе, володарю! Або: Яке горе, ваша величносте!‥
19 Його поховають, як ховають осла, – виволочать і викинуть за ворота Єрусалима.
20 Піднімися на Ліван, Сіонська дочко , і кричи, – голоси з усіх сил на Башані, й ридай на Аварімі, – тому що всі твої коханці (союзники ) загинули.
21 Адже Я звертався до тебе в час твого добробуту, але ти відповідала: Не буду слухати!‥ Така твоя дорога з юних літ, – ти не прислухалась до Мого голосу.
22 Тому вітер пастиме всіх твоїх пастухів, а твої коханці (союзники ) потраплять у полон. Лише тоді ти відчуєш сором і ганьбу за всі свої злочини.
23 Ти, що живеш на Лівані, – що звила собі гніздо серед кедрів, – як же ти будеш стогнати, коли тебе спіткають муки, – нестерпні болі, як у породіллі.
Господнє Слово до Єхонії, царя Юдейського
24 Як Я живий, – говорить Господь, – навіть якби Єхонія, син Єгоякіма, цар Юдейський, був перснем з печаткою на Моїй правиці, то і звідти Я тебе зірвав би,
25 та віддав би тебе в руки тих, що прагнуть твоєї смерті, та в руки тих, кого ти завжди боявся, – в руки самого Навуходоносора, вавилонського царя, і в руки халдеїв.
26 Я викину тебе разом з твоєю матір’ю, котра тебе народила, в чужу країну, яка не є вашою батьківщиною, – там ви й помрете.
27 Проте в країну, за якою вони тужитимуть, ніколи не повернуться.
28 Хіба не цей Єхонія виявився нікчемним створінням, подібним до розбитого горщика, який нікому непотрібний. Тому він і його нащадки відкинуті й стали вигнанцями в країні, якої не знають?
29 О земле, земле, земле! Вислухай Господнє слово:
30 Так говорить Господь: Запишіть про цього чоловіка, що він був бездітним, як людина, котрій протягом усього життя не щастило. Адже жодному чоловікові з його нащадків вже не пощастить зійти на престол Давида і стати володарем в Юдеї!